Справа № 11-809/11  22.12.2011 22.12.2011   04.01.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-809/11                   Головуючий у 1-й інстанції: Репушевська О.В.

          Категорія: ч.4 ст.191                          Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.

ч.2 ст.358, ч.2 ст.361 КК

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року                                                                      м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої  судді                                         Олещук Т.Л.

суддів:                              Значок І.С., Семенчука О.В.          

за участю:                              

прокурора                              Якименко О.П.          

засудженої                              ОСОБА_2          

захисника                              ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2011 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області, громадянка України, раніше не судима,

засуджена  за ч.4 ст.191 КК України до 5 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посаду контролер-касира строком на 3 роки;

за ч.2 ст.361 КК України до 3 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посаду контролер-касира строком на 3 роки, з застосуванням ст.69 КК України без конфіскації програмних засобів за допомогою яких було здійснені несанкціоновані дії з інформацією;

          за ч.2 ст.358 КК України до 3 років позбавлення волі;

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посаду контролер-касира строком на 3 роки, без конфіскації програмних засобів за допомогою яких було здійснені несанкціоновані дії з інформацією.

На підставі ч.4 ст.70 КК України в строк покарання, призначеного за новим вироком шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Кривоозерського районного суду від 21 червня 2011 року, остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права займати посаду контролер-касира строком на 3 роки.

           Постановлено стягнути з засудженої ОСОБА_2 на користь територіального відокремленого безбалансового відділення №10014/0142 філії Миколаївського обласного управління «Державний ощадний банк України»  матеріальну шкоду заподіяну злочином в розмірі  201 250 грн.

Постановлено стягнути з засудженої ОСОБА_2 на користь науково-дослідної установи, судові витрати за проведення експертизи в розмірі 6433 грн. 33 коп.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2, у період з 18 лютого 2009 року по 09 березня 2010 року,  займаючи посаду контролер-касира філії Кривоозерське відділення №3161 ВАТ «Державний ощадний банк України», умисно та з використанням АСВО «Вклади 6.3», системно вносила до вказаної автоматизованої банківської системи дані про здійснення неіснуючий видаткових касових операцій, підроблювала підписи у видаткових касових документах, від імені отримувачів цих коштів та привласнювала із каси банку грошові кошти за вказаними видатковими документами, якими розпоряджалася на власний розсуд.

Не маючи право доступу до системи АСВО «Вклади 6.3.»  ОСОБА_2, маючи на меті привласнити грошові кошти Кривоозерского відділення "Ощадбанку", для незаконного зняття з рахунку готівкових грошових коштів, вибрала рахунок клієнта відділення ОСОБА_4, яка була клієнтом банку та  з якою вона знаходилася в довірливих стосунках.

Знаючи порядок щодо процедури отримання грошових коштів  ОСОБА_2 звернулася до бухгалтера-контролера ОСОБА_5, та попросила роздрукувати для неї, нібито за попереднім проханням ОСОБА_4, заяву на видачу готівки в сумі 1500 грн.

ОСОБА_6 прохання  виконала, при цьому ОСОБА_2 їй повідомила,   що отримавши кошти за даною заявою на видачу готівки за ОСОБА_4, віднесе ці кошти додому особисто ОСОБА_4,  підпише в неї зазначену заяву та поверне ОСОБА_6 належно оформлений документ. В цей же день ОСОБА_6 18 лютого 2009 року о 14.25 год. роздрукувала заяву на видачу готівки на ім’я ОСОБА_4 на суму 1500 грн. та передала її ОСОБА_2, яка отримавши на руки заяву на видачу готівки, взяла з каси кошти в сумі 1500 грн., з яких 1000 грн. віддала ОСОБА_4, а 500 грн. привласнила, не повідомивши останню про фактично зняту з її рахунку суму. Водночас з метою прикриття своєї злочинної діяльності, маючи доступ до картотеки зразків підписів клієнтів відділення, сама виконала підпис в зазначеній заяві на видачу готівки без відповідного дозволу клієнту банку та власника рахунку ОСОБА_4

При цьому видаткова операція по зняттю коштів з рахунку ОСОБА_4 була проведена в повному обсязі та інформація в базі операційної частини й послідуючого контролю залишилася без змін.

30 березня 2009 року продовжуючи свої злочинні дії направлені на привласнення грошових коштів банку,  ОСОБА_2 в такий же спосіб, аналогічним чином, не маючи звернення клієнтки банку ОСОБА_4 щодо необхідності зняття з її рахунку коштів, привласнила з каси грошові кошти в сумі 700 грн.

З метою прикриття своєї злочинної діяльності, ОСОБА_2 повторно, умисно, оформила та посвідчила заяву на видачу готівки з підробленими від імені ОСОБА_4 підписом про факт отримання нею коштів в сумі 700 грн.

В свою чергу видаткова операція по зняттю грошових коштів з рахунку ОСОБА_4 також була проведена в повному обсязі і інформація у базі операційної частини і послідуючого контролю залишилась без змін.

Починаючи із квітня 2009 року ОСОБА_2, змінила механізм незаконного зняття коштів з рахунків клієнтів, шляхом приховання фактів привласнення нею коштів з зазначених рахунків клієнтів банку.

Так, 04 квітня 2009 року ОСОБА_2, маючи умисел на привласнення грошових коштів з рахунку ОСОБА_7, не маючи згідно своїх функціональних обов’язків права доступу до АСВО «Вклади 6.3.», шляхом використання логіна і пароля бухгалтера-контролера ОСОБА_6, тобто під яким остання мала доступ до системи АСВО «Вклади 6.3.», увійшла в систему АСВО «Вклади 6.3.» і роздрукувала заяву на видачу готівки на ім'я клієнта банку ОСОБА_7, на суму - 1900 грн., не маючи звернення зазначеної клієнтки банку щодо необхідності зняття з її рахунку коштів. Користуючись наявністю в своєму розпорядженні готівкових коштів, які були їй ввірені, порушуючи діючі норми касової дисципліни, привласнила з каси грошові кошти в сумі 1900 грн.

Продовжуючи свою злочину діяльність, ОСОБА_2 з 15 квітня 2009 року по 09 березня 2010 року, в такий же спосіб, аналогічним чином, повторно привласнила грошові кошти з рахунків клієнтів банку: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23

Під час вчинення описаних вище злочинних дій ОСОБА_2 щомісячно повідомила ОСОБА_24 номера рахунків і дати проведення нею операцій для того, щоб остання вилучала ці операції з АСВО «Вклади 6.3.» - баз операційної частини й послідуючого контролю. ОСОБА_25 щомісячно, згідно наданих їй даних ОСОБА_2, приводила у відповідність обидві бази й операційної частини й наступного контролю, вилучивши в них зазначені видаткові операції. Таким чином, проведені видаткові операції по рахунках клієнтів були знищені, а самі рахунки клієнтів автоматично поповнені за рахунок коштів Кривоозерского відділення «Ощадбанка».

Таким чином, у період з 18 лютого 2009 року по 09 березня 2010 року реалізуючи свій злочинний намір на привласнення чужого майна, використовуючи зазначені вище способи, ОСОБА_2 незаконно привласнила грошові кошти ВАТ «Державний ощадний банк Україна» на загальну суму 201250 гривень.

Крім того, з метою прикриття своєї злочинної діяльності ОСОБА_2 повторно, умисно,  підробила підпис від  імені  клієнтів банку:  ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_12, тобто оформила та посвідчила заяву на видачу готівки з підробленими від зазначених клієнтів підписів  про факт отримання ними коштів.

В апеляції засуджена ОСОБА_2, просить вирок суду змінити, звільнивши її від відбуття покарання з випробуванням. Вважає призначене покарання  занадто суворим, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєного нею злочину та призначене без врахування характеризуючих  її особу даних.

Зазначає, що привласнювала лише кошти, які знаходились на рахунках клієнтів банку - ОСОБА_9 та ОСОБА_4, а грошові кошти інших клієнтів банку знімала з рахунків за вказівкою  керуючого відділенням банку ОСОБА_26 та віддавала йому.

В запереченнях на апеляцію виконувач обов’язків прокурора Кривоозерського району Сілецька О. просить вирок суду залишити без змін, а апеляцію без задоволення. Зазначає, що в ході судового слідства були досліджені всі обставини скоєних  засудженою злочинів, допитані всі свідки по справі, які підтвердили її вину, а тому підстав для зміни вироку не має.

Звертає увагу на те, що при призначені покарання засудженій, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, дані про її особу, стан здоров’я, сімейний та матеріальний стан, пом’якшуючи обставини та характеристику.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_3, які підтримали  апеляцію та просили звільнити її від відбуття покарання з випробуванням, думку прокурора, якій просив вирок змінити в частині призначеного покарання, а саме: вироки суду від  21 червня 2011 року та 10.10.2011 року виконувати самостійно, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.

Факт незаконного привласнення чужого майна з рахунків клієнтів банку ОСОБА_9 і ОСОБА_4, а також підроблення офіційних документів і несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем засуджена  ОСОБА_2 визнала і в апеляції ці свої дії  не оспорює.

Між тим, засуджена стверджує, що грошові кошти інших клієнтів банку не    привласнювала, а діючи за вказівкою керуючого відділенням банку ОСОБА_26,  відносила йому.

Однак, такі твердження є безпідставними та спростовуються дослідженими і наведеними у вироку доказами.

Мотивуючи висновки про винність засудженої у привласненні чужого майна, суд обґрунтовано послався на показання свідків: ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_6, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, висновки    судових комп’ютерно-технічних експертиз №353 від 16 лютого 2011 року та №7985 від 22 грудня 2010 року, висновок судово-почеркознавчої експертизи №1095 від 28 березня 2011 року, протокол огляду заяв на видачу готівки, протоколу огляду операційних щоденників Кривоозерського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України», акт перевірки обставин зловживань у філії Кривоозерске відділення ВАТ «Ощадбанк» від 03 вересня 2010 року.

Так, із показів свідка ОСОБА_24 вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово зверталася до неї із проханням допомогти у видаленні операцій, які не були проведені, проте були відображені в операційному щоденнику, з чого виходило, що в касі були в наявності зайві гроші.

Після смерті керуючого банку, тобто з початку 2010 року бази даних операційної частини знову не відповідали даним операційної частини.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що засуджена, працюючи з нею в одній зміні  мала доступ до системи  ABCО «Вклади 6.3.», а саме до рахунків клієнтів банку, оскільки знала її логін і пароль. Вона неодноразово просила її роздрукувати заяви на видачу готівки клієнтам банку, мотивуючи це проханням самого клієнту банку.  В її відсутність ОСОБА_2 проводила операції  в зазначеній системі. При цьому ОСОБА_2 мала право  доступу лише до таких платежів, як комунальні.

Свідки ОСОБА_35, ОСОБА_32, ОСОБА_36, ОСОБА_29, ОСОБА_30 в суді показали, що при проведенні перевірки з питань депозитних операцій в Кривоозерському відділенні №3161 ВАТ «Державний Ощадбанк України», за період 2008 по березень 2010 рік, було виявлено зайві заяви клієнтів банку. В заявах про видачу готівки були  недостовірні підписи, які не співпадали з підписами оригіналів. Незважаючи на те, що були наявні заяви клієнтів банку на видачу готівки, при цьому жодних операцій по залишку вкладів клієнтів в базі даних АСВО «Вклади 6.3.» не проведено. В ході цієї ж ревізії при проведенні опитування клієнтів банку, від  імені яких були наявні заяви на видачу готівки, останні факт зняття грошових коштів зі своїх рахунків не визнали, а також в їх книжках були відсутні виписки по рахунку, в яких зазначалась сума зняття і залишку на рахунку.

Крім того, було встановлено, що всі операції щодо зняття грошових коштів з рахунків клієнтів банку проводились в зміну, коли працювали касир ОСОБА_2 і бухгалтер-контролер ОСОБА_6

Привласнення чужого майна ОСОБА_2, також підтверджується   показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_38, ОСОБА_20, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_41, ОСОБА_7, ОСОБА_22 та іншими свідками, які зазначили, що вони ніколи і нікому із працівників банку не давали доручення знімати з їх рахунку кошти, всі операції щодо розпорядження коштами на своїх рахунках проводили самостійно

Згідно  висновку судово-почеркознавчої експертизи №1095 від 28 березня 2011 року, підписи в заявах на видачу коштів з рахунків клієнтів банку належать засудженій  ОСОБА_2

Актом перевірки  у філії Кривоозерске відділення ВАТ «Ощадбанк» від 03 вересня 2010 року, виявлені порушення, які полягають в тому, що без відома та згоди клієнтів банку, шляхом проведення видаткових операцій по рахунках клієнтів в автоматизованій системі АСВО «Вклади 6.3.», підробки їх підписів на заявах на видачу готівки, безпідставно знято з рахунків клієнтів відділення грошові кошти і згодом дані операції були вилучені з бази послідуючого контролю відділення.

Належним чином оцінивши сукупність вищезазначених доказів, суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2 вчинила привласнення чужого майна, яке було їй ввірене, вчинене у великих розмірах; підроблення офіційного документу, який посвідчується особою, яка має право посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, вчинене повторно; несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до підробки інформації, вчинене повторно та яке заподіяло значну шкоду і належно кваліфікував її дії за ч.4 ст.191, ч.2 ст.358,  ч.2 ст.361 КК України.

Таким чином, висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у привласнені чужого майна у період з 18 лютого 2009 року по 09 березня 2010 року та вчиненні нею зазначених вище злочинів є обґрунтованим, відповідає сукупності досліджених по справі доказів та є вмотивованим.

   Що стосується доводів ОСОБА_2 про те, що вона входила в систему АСВО «Вклади 6.3» за вказівкою керуючого відділення банку ОСОБА_26 і грошові кошти, зняті з рахунків клієнтів банку, передавала останньому, то вони є неспроможними, оскільки спростовуються  наведеними вище доказами.

Крім того, про  неспроможність зазначених вище тверджень засудженої ОСОБА_2  свідчить й те, що після смерті  керуючого банку ОСОБА_26, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, продовжувалося несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи, підроблювання підписів клієнтів банку та зняття готівкових коштів з їх рахунків контролером-касиром ОСОБА_2 При цьому ні суді першої інстанції ні в апеляційному суді ОСОБА_2 не змогла пояснити незаконну видачу грошових коштів клієнтів банку з каси банку після грудня 2009 року.

 Що стосується покарання, то воно призначено засудженій ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України з  урахуванням  ступеню тяжкості та суспільної небезпеки вчинених нею злочинів, тяжкістю наслідків, які настали та даних про її особу.

Врахувавши всі обставини справи, в тому числі і ті, на які вказує апелянт,  суд призначив ОСОБА_2  покарання в  межах  санкцій  ч.4 ст.191, ч.2 ст.358,  ч.2 ст.361 КК України, застосувавши принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, згідно ч.1 ст.70 КК України.

На  думку  колегії   суддів,  суд  вірно  прийшов   до  висновку,  що  саме  таке  покарання   буде  достатнім  для  попередження   вчинення   засудженою   нових злочинів, а тому підстав для зміни вироку і звільнення її від відбуття покарання з випробуванням, не має.

Проте,  суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 неправильно застосував положення ч.4 ст.70 КК України, приєднавши до строку покарання, призначеного за цим вироком, не відбуту частину покарання за вироком Кривоозерського районного суду від 21 червня 2011 року, остаточно призначивши їй покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права займати посаду контролер-касира строком на 3 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 до постановлення вироку  суду від 21.06.2011 року, яким вона була засуджена до позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбуття покарання з випробуванням, вчинила інші злочини у період з 2009 по 2010 рік, за які її засуджено до позбавлення волі, а тому з урахуванням п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»,  колегія суддів вважає, що вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2011 року та вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2011 року необхідно виконувати самостійно.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.361 КК України конфіскація програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, передбачено лише у випадку,  коли вони є власністю винної особи.

Однак, суд першої інстанції правильно встановивши, що зазначені програмні та технічні засоби є власністю банку, а не ОСОБА_2 призначаючи їй покарання за вказаною статтею безпідставно послався на ст. 69 КК України, вказавши про незастосування конфіскації цих засобів.

Тому колегія суддів вважає необхідним виключити з вироку суду посилання на застосування ст.69 КК України при призначенні додаткового  покарання за ч.2 ст. 361 КК України.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

          У Х В А Л И ЛА :

Апеляцію засудженої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2011 року у відношенні ОСОБА_2 – змінити.

Виключити з вироку суду вказівку щодо застосування ст. 69 КК України про непризначення додаткового покарання за ч.2 ст.361 КК України у вигляді конфіскації програмних засобів, за допомогою яких було здійснені несанкціоновані дії з інформацією.

Вважати ОСОБА_2 засудженою за цим вироком за сукупністю злочинів за ч.4 ст.191, ч.2 ст.358, ч.2 ст.361, 70 КК України на строк 5 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посаду контролер-касира строком на 3 роки.

Вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2011 року у відношенні ОСОБА_2 виконувати самостійно.

В решті вказаний вирок у відношенні засудженої ОСОБА_2 залишити без змін.

Головуюча

Судді