Справа № 11-787/11 13.12.2011 13.12.2011 04.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-787/11 Головуючий у 1-й інстанції: Захарченко Д.В.
Категорія: ч.2 ст.185 Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.
ч.2 ст.309 КК
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого судді Куценко О.В.
суддів: Олещук Т.Л., Семенчука О.В.
за участю:
прокурора Краснікової Т.Г.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, раніше судимий:
- 24.01.2006 р. Заводським районним судом м. Миколаєва за ст.185 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки;
- 28.12.2006 р. апеляційним судом Миколаївської області за ст.190 ч.4 КК країни до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік;
- 23.04.2008 р. Заводським районним судом м. Миколаєва за ст.309 ч.1 КК України, із застосуванням ст.71 КК України до позбавлення волі строком на 4 років позбавлення волі;
засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі; за ч.2 ст.309 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України, до призначеного покарання, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.04.2008 p. та остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 судові витрати за проведення експертизи в розмірі 516 грн.
Згідно вироку суду, засуджений ОСОБА_2 12.10.2010 року о 19 годині 30 хвилин, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав з автомобілю «3ІЛ-130», який знаходився біля будинку АДРЕСА_1, 16 пустих пивних кег, ємкістю 50 л., загальною вартістю 16 000 грн., що належать ТОВ «Діаман-Сервіс», заподіявши матеріальну шкоду на зазначену суму.
17.11.2010 року о 6 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись на території ТОВ «Діаман-Сервіс» по вул. Горького, 2/2 в м. Миколаєві, повторно, незаконно придбав у невстановленої особи, особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою 23,46 гр., який зберігав без мети збуту у адміністративній будівлі ТОВ «Діаман-Сервіс».
В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи висновки суду щодо кваліфікації дій та доведеності його вини, просить вирок змінити, звільнити його від відбування покарання з випробуванням застосувавши до нього ст.75 КК України або призначити більш м’яке покарання, із застосуванням положень ст.69 КК України. Посилається на те, що він являється єдиним годувальником в родині, на його утримані знаходяться дві неповнолітні дитини та громадянська дружина, яка хворіє та погіршення його стану здоров’я.
Заслухавши доповідь судді; пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію та просив призначити йому більш м’яке покарання; думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 в скоєнні вказаних у вироку злочинів, передбачених ч.2 ст.185 та ч.2 ст.309 КК України, за обставин встановлених судом - відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами та не оспорюються.
Що стосується покарання, то воно призначено засудженому ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України з урахуванням характеру і ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, даних про його особу, який неодноразово судимий, має двох неповнолітніх дітей, позитивної характеристики за місцем проживання, щирого каяття, як обставини пом’якшуючей покарання, тобто з врахуванням, в тому числі, і тих обставин на які посилається апелянт.
Підстав для звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням або призначення більш м’якого покарання з застосуванням положень ст. 69 КК України, колегія суддів не вбачає, оскільки він вчинив новий злочин не відбувши покарання за попереднім вироком, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення.
Твердження апелянта про те, що його дружина хворіє та про погіршення його стану здоров’я не підтверджуються матеріалами справи.
Таким чином, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляції не має.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И ЛА :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2011 року у відношенні ОСОБА_2 – без зміни.
Головуючий
Судді