Справа № 11-683/11 03.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-797/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кутурланова Є.В.
Категорія: ч.1 ст.172 Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.
ч.1 ст.366 КК
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої судді Куценко О.В.
суддів: Значок І.С., Семенчука О.В.
за участю:
прокурора Краснікової Т.Г.
підсудного ОСОБА_2
його захисника ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_4 на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 серпня 2011 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, раніше не судимий,
- звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України, у зв’язку з дійовим каяттям, а провадження у кримінальній справі за ч.1 ст.172, ч.1 ст.366 КК України – закрито.
Згідно постанови суду, ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що, будучи фізичною особою – підприємцем, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції під час підприємницької діяльності по продажу продовольчих товарів в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованому за адресою: АДРЕСА_1, використовував з 01.10.2007 року по 01.06.2010 року найману працю робітника ОСОБА_4, без належного оформлення, порушуючи при цьому вимоги трудового законодавства, а саме: ст.ст. 2, 11, 21, 79, 142 КЗпП України, ст.30 Закону України «Про оплату праці» та ст.43 Конституції України.
Крім того, будучи посадовою особою суб’єкта підприємницької діяльності, вніс та подав до ДПІ в Корабельному районі м. Миколаєва недостовірні відомості до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форми №1 ДФ) за 4 квартал 2007 року, за 4 квартал 2008 року, за 4 квартал 2009 року, а саме не вказавши у графі «фізичні особи», ОСОБА_4, як особу з якою він був в трудових відносинах.
Закриваючи провадження по справі, суд в постанові послався на те, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненні злочину, в повному обсязі сплатив донарахований податок, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, обвинувачується в скоєнні злочинів, які відносяться до злочинів невеликої тяжкості, вимог матеріального характеру потерпілою до нього не заявлено та проти закриття кримінальної справи він не заперечував.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, потерпіла ОСОБА_4 звернулась з апеляцією, в якій просить її скасувати та призначити ОСОБА_2 покарання відповідно до Закону.
Зазначає, що судом безпідставно зроблено висновок про дієве каяття ОСОБА_2, оскільки він не відшкодував збитки за весь час незаконного використання її найманої праці, а також не відшкодував завдані їй збитки. Стверджує, що сам факт сплати ОСОБА_2 донарахованого працівниками ДПІ податку, не свідчить про його каяття.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю, але після цього продовжував використовувати найману працю без належного оформлення.
Заслухавши доповідь судді; пояснення підсудного ОСОБА_2 та його захисника, які просили відмовити в задоволені апеляції потерпілої ОСОБА_4; думку прокурора, якій просив залишити постанову без змін, а апеляцію без задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Згідно п. 3 та п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року, передбачене у ст. 45 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов’язковим. Його треба здійснювати в порядку, встановленому ст. 7-2 КПК України незалежно від того, надійшла справа до суду із відповідною постановою чи з обвинувальним висновком. Постанова судді, винесена у порядку, передбаченому ст.ст.248, 282 КПК, має бути вмотивованою. Зокрема поряд із доказами винності особи у вчиненні злочину в цій постанові слід зазначити умови та підстави, з урахуванням яких суд вирішив звільнити особу від кримінальної відповідальності.
Зазначені вимоги закону при розгляді справи судом першої інстанції були виконані.
Як вбачається з матеріалів справи, захисник підсудного під час судового розгляду справи звернувся до суду з клопотанням про закриття у відношенні ОСОБА_2 кримінальної справи у зв’язку з дієвим каяттям.
Підсудний ОСОБА_2 з закриттям справи відносно нього з зазначених підстав погодився.
Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, оскільки скоєні ним злочини відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, він вперше вчинив злочин, визнав свою вину та щиро розкаявся, повністю усунув заподіяну шкоду, сплативши донарахований податок за незаконне використання найманої праці, проти закриття кримінальної справи не заперечував.
Доводи потерпілої про те, що судом зроблено безпідставний висновок про дієве каяття ОСОБА_2, оскільки він, на її думку, не в повному обсязі сплатив донарахований податок та не відшкодував завданих їй збитків, є безпідставними.
Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що вимог матеріального характеру потерпіла до підсудного не пред’являла.
При розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_4 також заявила, що претензій до підсудного ОСОБА_2 в межах цієї кримінальної справи та пред’явленого обвинувачення у неї не має, що підтверджується протоколом судового засідання.
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, відповідно до пред’явленого йому обвинувачення, повністю сплатив податок за незаконне використання найманої праці, який був донарахований працівниками ДПІ, що підтверджується квитанціями про сплату зазначеного податку.
Безпідставним є твердження апелянта про те, що судом при звільнені ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності не взято до уваги, що він раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю, оскільки дана обставина не є перешкодою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дієвим каяттям.
З огляду на вище наведене, суд першої інстанції зробив вірний висновок про наявність всіх ознак дієвого каяття ОСОБА_2, належним чином вмотивував постанову та правильно закрив кримінальну справу у відношенні ОСОБА_2 на підставі ст. 45 КК України, а тому підстав для задоволення апеляції не має.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И ЛА :
Апеляцію потерпілої ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 серпня 2011 року у відношенні ОСОБА_2 – без зміни.
Головуюча
Судді