Справа № 22-ц-3278/11 15.12.2011 15.12.2011 03.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3278/11 Суддя першої інстанції - Гажа О.П.
Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 грудня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого - Данилової О.О.,
Суддів - Лівінського І.В., Крамаренко Т.В.,
при секретарі – Калашниковій А.М.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, третьої особи – ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Мегабанк» та ОСОБА_4 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 вересня 2011 року по цивільній справі за позовом
публічного акціонерного товариства «Мегабанк»
до
ОСОБА_5, третя особа – ОСОБА_4
про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення та зустрічним позовом
ОСОБА_5, ОСОБА_4
до
публічного акціонерного товариства «Мегабанк»
(далі – ПАТ «Мегабанк»)
про визнання недійсним іпотечного договору,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2011 року ПАТ «Мегабанк» звернулося з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення.
Позивач зазначав, що 11 квітня 2007 року між ВАТ «Мегабанк» (правонаступник ПАТ «Мегабанк») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 75/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримала кредит у сумі 114 000 грн. до 10 квітня 2017 року зі сплатою 18,2% річних. В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором 11 квітня 2007 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки та договір іпотеки на житловий будинок АДРЕСА_1.
У зв’язку з тим, що позичальник умови договору належним чином не виконує та має заборгованість за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідача 149 495,53 грн., з яких заборгованість за кредитом – 96 972,00 грн., заборгованість за процентами – 21 784,01 грн., штрафи – 27 364,31 грн., пеня – 3 375,21 грн. та штраф по іпотечному договору – 25 549,00 грн., а також звернути стягнення на предмет іпотеки.
В квітні 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися із зустрічним позовом до ПАТ «Мегабанк» про визнання недійсним іпотечного договору, посилаючись на порушення банком положень Закону України «Про іпотеку» та на відсутність згоди ОСОБА_4, як дружини на укладення ОСОБА_5 вказаного договору.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 вересня 2011 року в позові ПАТ «Мегабанк» та в зустрічному позові ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Мегабанк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов ПАТ «Мегабанк» задовольнити.
В апеляційні скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність рішення, просила рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити нове про визнання недійсним договору іпотеки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Мегабанк» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Мегабанк», суд виходив з того, що порука, як вид забезпечення зобов’язання припинена, а стягнення з поручителя неможливе, оскільки є рішення третейського суду про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_4 Строк основного зобов’язання ще не закінчився, а тому звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним.
Проте, з такими виcновками суду погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 квітня 2007 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №75/2007, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 114 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,2% на рік строком до 10 квітня 2017 року (далі Договір) (а.с.8-11).
З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання, цього ж дня між Банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки та іпотечний договір на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 19-26).
У зв’язку з неналежним виконанням позичальницею ОСОБА_4 умов Договору, станом на 07.02.2011р. виникло 96 972 грн. заборгованості за кредитом, 21 784,01 грн. заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом, пені – 3 375,21 грн. та штрафів на суму 27 364,31грн.
На підставі рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 9 березня 2011 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Мегабанк» стягнуто 149 495,53грн. кредитної заборгованості. Вказане рішення боржником не оскаржувалося.
29 листопада 2011 року Київським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 2018/6-154/11 на суму 149 495,53 грн.
Солідарна відповідальність боржника та поручителя передбачена ст. 554 ЦК України.
Відповідно до положень статті 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.
Отже, ОСОБА_5, як поручитель несе солідарну відповідальність за кредитним договором при наявності невиконаного рішення третейського суду.
Оскільки рішенням третейського суду визначено розмір заборгованості, з якою погодився місцевий суд, видавши виконавчий лист, ці обставини доказуванню не підлягають за ст. 61 ЦПК України.
Висновок суду про те, що порука припинена є неправильним.
За правилами ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
З додаткових угод, укладеними між банком та ОСОБА_4 27.04.2007р., 22.09.2007р., 25.09.2009р. збільшення обсягу відповідальності не вбачається, оскільки вказані угоди стосувалися термінів сплати процентів, зміни позичкового рахунку та внесення третейського застереження.
При цьому колегія суддів не вбачає підстав вважати поруку припиненою з ч. 1 ст. 559 ЦК України у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Враховуючи викладене, вимоги ПАТ «Мегабанк» про стягнення з ОСОБА_5 кредитної заборгованості у розмірі 149 495,53 грн., як солідарного боржника підлягають задоволенню відповідно до ст. 554 ЦК України.
Крім того, умовами іпотечного договору передбачено страхування іпотекодавцем предмету іпотеки на користь іпотекодержателя на строк дії основного зобов’язання (п.3.2.1.) .
Відповідно до п. 4.2. іпотечного договору у разі невиконання п. 3.2.1. іпотекодавець сплачує штраф у розмірі 15% від суми предмету іпотеки -163 660грн. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 не застрахував предмет іпотеки, а тому з нього підлягає штраф у розмірі 25 549, 00 грн.
Разом з тим, ОСОБА_5 не застрахував жилий будинок в передбачені договором строки. Отже, за п. 4.2. іпотечного договору з ОСОБА_5, як майнового поручителя підлягає стягненню штраф у розмірі 25 549,00 грн.
Позовними вимогами ПАТ «Мегабанк» є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» передбачає певний перелік вимог щодо задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, в тому й числі і початкову ціну предмета іпотеки.
У разі пред’явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в заяві мають бути зазначені визначені цією нормою права обставини з посиланням на докази.
Разом з тим, позовна заява ПАТ «Мегабанк» не містить початкової ціни, що не відповідає вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку», та унеможливлює вирішення цього питання.
За такого, вимоги ПАТ «Мегабанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягають.
Таким чином, рішення суду в частині позову ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_5 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення кредитної заборгованості та штрафу.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що пропущений строк позовної давності, що є підставою для визнання його недійсним.
Проте не з усіма висновками суду можна погодитися.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 статті 203 ЦК України.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст. 575 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 4 квітня 2007 року ОСОБА_4 звернулася до ВАТ «Мегабанк» із заявою про надання кредиту у розмірі 114 000 грн. в якій вказала, що в забезпечення кредиту надається нерухоме майно та порука фізичної особи – ОСОБА_5 (а.с. 129).
Для укладання кредитного договору ОСОБА_4, особисто були зібрані та представлені всі необхідні документи, зокрема, висновок про експертну оцінку нерухомого майна, акти перевірки та договори страхування нерухомого майна.
Укладаючи кредитний договір, 11 квітня 2007 року, ОСОБА_4 була ознайомлена з п.2.1. Договору, відповідно до якого зобов’язання забезпечуються нерухомим майном згідно з договором іпотеки та договором поруки, які були укладені в цей же день.
Вказане вище свідчить про те, що ОСОБА_4 знала про укладання іпотечного договору та погоджувалася на його укладання.
Доводи апелянта ОСОБА_4 про те, що договір іпотеки було укладено без її відома та письмової нотаріальної засвідченої згоди, що суперечить вимогам ст. 65 СК України та ст.203 ЦК України є безпідставними.
Положення статті 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності.
Укладання договору іпотеки не є розпорядженням майном подружжя, а тому згода на його укладання одним із подружжя не потрібна.
Оскільки суд першої інстанції хоча і дійшов висновку про пропуск строку позовної давності, основний висновок суду про відсутність підстав для визнання договору недійсним є правильним, тому рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мегабанк» задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 вересня 2011 року в частині позову Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_5 скасувати та ухвалити нове рішення. Позов публічного акціонерного банку «Мегабанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Мегабанк» за кредитним договором № 75/2007 від 11 квітня 2007 року 149 495,53грн. кредитної заборгованості, а також 25 549,00грн. штрафу за іпотечним договором від 11 квітня 2007 року, а всього 175 044,53грн. та 1820 грн. судових витрат. В решті позовних вимог публічного акціонерного банку «Мегабанк» відмовити.
Рішення суду в частині зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: