Справа № 11-572/11 30.08.2011 30.08.2011 03.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-572/11р. Головуючий у 1-й інстанції: Притуляк І.О.
Категорія: ч.2 ст.185 Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Ржепецького О.П.
суддів: Маркової Т.О., Семенчука О.В.
за участю:
прокурора Гаврилко О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2011 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:
- 31.08.2010 року вироком Заводського районного суду м. Миколаєва за ч.3 ст.185 УК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік,
засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднана не відбута частина покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.08.2010 року та остаточне призначено - 3 роки 3 місяці позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого:
- 31.08.2010 року вироком Заводського районного суду м. Миколаєва за ч.3 ст.185 УК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднана не відбута частина покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.08.2010 року та остаточне призначено - 3 роки 3 місяці позбавлення волі.
Згідно вироку суду, 29.04.2011 року о 11 годині ОСОБА_3 і ОСОБА_2, виконуючи за родом своєї трудової діяльності роботи на території локомотивного ДЕПО Миколаїв, за попередньою змовою, шляхом вільного доступу, таємно викрали 11 штук гальмівних колодок, вартістю 110 грн. кожна, на загальну суму 1210 грн. Викрадене майно ОСОБА_3 і ОСОБА_2, перенесли до паливного складу, розташованого на території локомотивного ДЕПО Миколаїв, перекинувши їх через огорожу і заховавши в ямі виритою поряд з даною територією, з метою подальшої здачі на пункт прийому металобрухту. Проте довести свій злочинний намір до кінця, і розпорядиться викраденим на власний розсуд підсудні не змогли з причин незалежних від їх волі.
В апеляціях, які за змістом є тотожними, засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять вирок змінити, пом’якшити призначене покарання, звільнивши їх від відбуття покарання з випробуванням. Посилаються на те, що судом не взято до уваги рішення Конституційного Суду України, щодо призначення судом більш м’якого покарання, в якому зазначено, що покарання повинно бути відповідним вчиненому злочину, а також повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в скоєнні вказаного у вироку злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, за обставин встановлених судом - відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, є правильними і фактично в апеляції не оспорюються.
Що стосується покарання, призначеного засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом першої інстанції, то воно, на думку колегії суддів, призначено у відповідності до вимог ст.ст.65-67 КК України, а саме з урахуванням тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого ними злочину, даних про особи засуджених, їх позитивних характеристик, вчинення злочину під час іспитового строку. Суд також правильно врахував, наявність на утриманні у ОСОБА_3 двох неповнолітніх дітей, а у ОСОБА_2 - хворої матері та визнав обставинами, що пом’якшують покарання – щире каяття у скоєному ними злочину та активне сприяння розкриттю злочину.
Врахувавши всі обставини справи, суд призначив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання в мінімальних межах, передбаченого санкцією ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, застосувавши принцип часткового приєднання не відбутої частини покарання згідно ст.71 КК України.
Що до доводів апелянтів про не врахування судом рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.10.2004 року при призначені ним покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки суд призначив засудженим саме таке покарання, яке відповідає вчиненому ними злочину і це покарання перебуває у справедливому співвідношенні не тільки із тяжкістю та обставинами скоєного, а і з особами винних.
Таким чином, колегія суддів, вважає, що підстав для зміни вироку відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - не має.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2011 року у відношенні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 – без зміни.
Головуючий
Судді