Справа № 11-553/11  30.08.2011 30.08.2011   03.01.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-553/11р.                  Головуючий у 1-й інстанції: Янчук С.В.

          Категорія: ч.3 ст.185                    Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.

                                             УХВАЛА     

               ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 серпня 2011 року                                                                    м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

                апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого судді:                        Войтовського С.А  

суддів:                                                  Пісного І.М., Семенчука  О.В.                

за участю:

прокурора                                        Іванова А.О.                                        

засудженого:                                  ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2011 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Баштанка, Миколаївської області, громадянина України,    раніше судимого:

-  05.06.2000 року Баштанським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.45 КК України, із застосуванням ст.44 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

-  23.11.2000 року Баштанським районним судом Миколаївської області за ч. 2, 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) і відповідно до ст. 42 КК України призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з конфіскацією всього його особистого майна. На підставі ст.43 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього його особистого майна; звільнений в зв’язку з відбуттям покарання 25.06.2004 року;

-  17.11.2005 року Баштанським районним судом Миколаївської області за ч. 2, 3 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, на підставі ч.1 ст.70 КК України призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі; звільнений в зв’язку з відбуттям покарання 02.10.2009 року,

засуджено за ч. 3 ст.185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь: потерпілого ОСОБА_3  - 888 грн.;  потерпілого ОСОБА_4  - 450 грн.

Згідно вироку суду, 10 лютого 2010 року біля 23 годині 30 годин   ОСОБА_2, проник в підсобне приміщення, яке було незаперте та знаходилося у дворі домоволодіння ОСОБА_4, за адресою АДРЕСА_1, звідки таємно викрав механічні ваги,  алюмінієвий посуд, а також  20 кг. картоплі, спричинивши потерпілому  матеріальні збитки на загальну суму 450 гривень.

12 квітня 2010 року біля 22 години, ОСОБА_2, переліз через паркан домоволодіння ОСОБА_3, яке розташоване по АДРЕСА_2, де проник в незаперте підсобне приміщення, яке знаходиться у дворі його домоволодіння, звідки таємно викрав продукти харчування, пластмасове відро та електричний інструмент, чим спричинив потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 888 гривень.  

2 жовтня 2010 року біля 22 години, засуджений ОСОБА_2, зайшов у двір домоволодіння ОСОБА_5, яке розташоване по АДРЕСА_3, де проник в приміщення незапертого гаражу, звідки таємно викрав  електричний інструмент, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 750 гривень.  

За змістом апеляції, засуджений ОСОБА_2 просить вирок змінити, пом’якшити призначене покарання, застосувавши до нього ст.69 КК України та   призначити більш м’яке покарання, ніж позбавлення волі, або звільнити від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України. Посилається на те, що судом не взято до уваги  усіх пом’якшуючих обставин, а саме: повне визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю злочинів, щире каяття, наявність у нього на утримані бабусі похилого віку, яка потребує його догляду, дані про стан його здоров'я.

Також апелянт зазначає про те, що працівник органу дізнання відмовився фіксувати його добровільну явку з повинною про крадіжку майна у потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та він не згідний з характеристикою його особи, яку надав дільничний.  

Крім того, вказує, що не був ознайомлений з матеріалами кримінальної справи по закінченню досудового слідства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 в скоєнні вказаного у вироку злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені  дослідженими в судовому засіданні доказами, є правильними і фактично в апеляції не оспорюються.

Що стосується покарання, то воно призначено засудженому ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України з  урахуванням  ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, часткового відшкодування матеріальних збитків, даних про його особу, а саме: що він раніше  неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює. Також судом  враховано і обставини, що пом’якшують покарання – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.  

Що стосується твердження апелянта про те, що він добровільно заявив про здійснення крадіжки у потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а слідчий відмовився  приймати явку з повинною, то воно  спростовується матеріалами справи, в яких відсутні будь-які документи, підтверджуючи дані обставини.

Крім того, як під час досудового слідства так і в судовому засіданні, ОСОБА_2 зі скаргами на неправомірні дії працівників органів дізнання  або слідчого не звертався, про неприйняття  явки з повинною не заявляв.

Посилання засудженого на те, що він після закінчені досудового слідства не був ознайомлений з матеріалами кримінальної справи слідчим,  являються безпідставними, оскільки  в матеріалах кримінальної справи наявний  протокол від 26.02.2011 року про оголошення про закінчення досудового слідства та пред’явлення матеріалів кримінальної справи обвинуваченому, в якому ОСОБА_2 особисто розписався про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, зазначивши при цьому, що заяв та клопотань не має.

Доводи щодо не погодження засудженого з характеристикою, наданою йому дільничним, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки суд першої інстанції у вироку зазначив, що ОСОБА_2 характеризується не негативно, як вказано у характеристиці дільничного, а  посередньо, тобто судом враховувались  в сукупності всі данні характеризуючи засудженого.

Врахувавши всі обставини справи, в тому числі і ті на які посилається апелянт, суд призначив ОСОБА_2 покарання в мінімальних  межах, передбачених санкцією ч.3 ст. 185 КК України.

На  думку  колегії   суддів,  суд  вірно  прийшов   до  висновку,  що  саме  таке  покарання   буде  достатнім  для  попередження   вчинення   засудженим   нових злочинів.

Таким  чином, виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає, що підстав для зміни вироку і задоволення апеляції  не має.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

                     У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а  вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2011 року у  відношенні ОСОБА_2 – без зміни.  

Головуючий

Судді