Справа № 11-551/11 30.08.2011 30.08.2011 03.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-551/11 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко М.І.
Категорія: ч.1 ст.286 КК Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого судді: Войтовського С.А.,
суддів: Пісного І.М.,Семенчука О.В.
за участю:
прокурора Іванова А.О.
засудженого: ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
законного представника потерпілого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Збур'ївка Голопристанського району Херсонської області, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
- засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки 10 місяців обмеження волі.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь:
ОСОБА_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди - 6653 грн. 70 коп., моральної шкоди - 10 000 грн.;
Врадіївської районної Ради Миколаївської області в рахунок відшкодування затрат, понесених на лікування ОСОБА_3 - 655 грн. 11 коп.;
НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області за проведення експертиз - 2255 грн. 04 коп.
Згідно вироку суду, 25 липня 2009 року приблизно о 4 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи мотоциклом марки «ІЖ-Юпітер-5», регістраційний номер 55-14 НИД, який знаходився в технічно несправному стані (з несправною рульовою, тормозною системою та прилади зовнішнього освітлення), здійснював рух зі швидкістю 70 км/год по проїзній частині вул. Маяковського в смт. Врадіївка Миколаївської області в Західному напрямку.
При здійсненні руху ОСОБА_2 на відрізку дороги на відстані 84,7 м від перехрестя примикання вул. Д.Дяченка до вул. Маяковського, в порушення вимог п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не вибрав безпечну швидкість руху, яка передбачена в населених пунктах, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки та не впорався з керуванням мотоциклу, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
В апеляції засуджений ОСОБА_2, просить вирок суду скасувати та провадження по справі відносно нього закрити. Вважає, що експертом в супереч вимогам діючого законодавства, зроблений не правильний та передчасний висновок стосовно ступеня тяжкості тілесних ушкоджень заподіяних потерпілому ОСОБА_3, оскільки потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні лише з 25.07.2009 року по 04.08.2009 року, тобто лікування тривало лише 11 днів. Дане твердження, на думку апелянта, спростовує висновок експерта про заподіяння потерпілому середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Стверджує, що експертом не були розділені тілесні ушкодження за тяжкістю ушкодження і всі були віднесені до середнього ступеню тяжкості, в тому числі садна обличчя, тулубу, кінцівок та крововиливи, які, на думку апелянта, можуть бути віднесені лише до легких тілесних ушкоджень.
На підставі вищенаведеного, апелянт робить висновок, що ушкодження, які отримав потерпілий, можна віднести до легких тілесних ушкоджень, а тому суд не перевірив законність такого висновку судово-медичної експертизи і безпідставно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 286 КК України.
Стверджує, що суд безпідставно стягнув з нього на користь потерпілого 6653 грн. 70 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, оскільки витрати на цю суму не підтверджені документально, а згідно документів, потерпілий витратив 2291 грн. 96 коп. Крім того, зазначає, що в його діях відсутній склад злочину, а тому суд повинен був позов про стягнення з нього моральної та майнової шкоди залишити без розгляду.
Звертає увага на те, що судом не враховані обставини, які пом'якшують покарання, а саме: знаходження на його утриманні малолітньої дитини та непрацюючої дружини.
В запереченнях на апеляцію потерпілий ОСОБА_3 просить залишити апеляцію без задоволення, а вирок суду без змін. Вважає, що твердження апелянта про неправильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 286 КК України, не обґрунтовані. Оскільки проходив стаціонарне та амбулаторне лікування 53 дні, що підтверджується довідкою виданою Врадіївської ЦРЛ, а тому є невірними доводи засудженого про спричинення йому ушкоджень, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Звертає увагу суду, на те, що засуджений не заперечував порушення ним ПДР та спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, а тому тілесні ушкодження у вигляді травматичної екстракції 1 і 2 зубу верхньої щелепи, а також 3 зубу зліва, встановлені висновком додаткової судово-медичної експертизи, повинні бути повністю відшкодовані засудженим. Таким чином, з урахуванням цих витрат на протезування зубів в сумі 4000 грн., а також витрат на лікування в сумі 2221 грн. 96 коп., які визнає засуджений, судом вірно прийняте рішення про суму стягнення в рахунок відшкодування майнової шкоди 6653 грн. 70коп.
Крім того, потерпілий, в обґрунтування правильності призначеного судом покарання, зазначає, що суд обґрунтовано застосував до засудженого покарання у вигляді позбавлення волів, врахувавши при цьому, вину засудженого та дані про його особу, який був позбавлений судом права керував транспортними засобами строком на три роки, скоїв злочин в стані алкогольного сп’яніння
Заслухавши доповідь судді; засудженого ОСОБА_2, який частково підтримав апеляцію та просив застосувати до нього амністію, про що надав заяву; потерпілого ОСОБА_3 та його законного представника ОСОБА_4, які не погодились з апеляцією і з застосування амністії до засудженого; думку прокурора, який зазначив про можливість застосування амністії; вивчивши матеріали кримінальної справи; обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, вирок скасуванню, а справа закриттю, виходячи з наступного.
Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 в скоєнні, злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за обставин встановлених судом - відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, є правильними та фактично апелянтом в суді першої інстанції не заперечувалися.
Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ст.286 ч.1 КК України, 25 липня 2009 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» від 8.07.2011 року.
Зазначений злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості вчинений з необережності.
Відповідно до матеріалів справи у ОСОБА_2 є дитина ІНФОРМАЦІЯ_5, про що свідчить копія свідоцтва про народження (а.с. 210).
Даних про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не має.
Правові наслідки застосування амністії ОСОБА_6 роз’ясненні та він наполягає на її застосуванні.
Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8.07.2011 року, звільняються від покарання особи, які не позбавлені батьківських прав і на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
На підставі ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році» особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності.
Згідно ст. 376 КПК України, апеляційний суд встановивши обставини, передбачені, в тому числі і ст. 6 КПК України скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.
Таким чином, враховуючі, що вирок у відношенні ОСОБА_2 не набрав законної сили, засуджений є особою, яка підпадає під дію ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» і просить про застосування до нього цього Закону, колегія судів вважає, що вирок підлягає скасуванню, справа закриттю, а апеляція частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 376 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И ЛА :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 5 жовтня 2010 року у відношенні ОСОБА_2 скасувати.
На підставі п. «в» ст. 1, та ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року, ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності звільнити і відповідно до п.4 ст.6 КПК України справу закрити.
Головуючий
Судді