Справа № 11-364/11 17.06.2011 17.06.2011 03.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-364/11р. Головуючий у 1-й інстанції: Степанова В.М.
Категорія: ч.1 ст.28 Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.
ч.1 ст115 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого судді: Царюка В.В.
суддів: Куценко О.В., Семенчука О.В.
при секретарі Болмосовій І.В.
за участю:
прокурора Гаврилко О.О.
засудженого: ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 квітня 2011 року, яким
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, громадянин України, неодружений, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,
- засуджений за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі, строком на 8 років.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь МДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області судові витрати за проведення експертиз в сумі 304 грн. 24 коп.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 31 липня 2010 року упродовж дня зі знайомими перебував на дитячому пляжі в м. Очакові Миколаївської області, де вживав спиртні напої. Приблизно о 24-00 год. на березі, біля води, на ґрунті неприязних відносин, які виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в процесі конфлікту, у ОСОБА_2 та іншої особи (кримінальна справа у відношенні якої виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком), діючи без попередньої змови, виник умисел на вбивство ОСОБА_5
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, умисно наніс потерпілому п'ять ударів кулаком та ногою в область обличчя, голови та шиї. Продовжуючи дії, направлені на позбавлення життя ОСОБА_5, інша особа також нанесла потерпілому декілька ударів кулаком та ногою в область обличчя, голови та шиї.
Умисними діями ОСОБА_6 та іншої особи потерпілому ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді тупої травми шиї з вираженим масивним крововиливом в поверхневі і глибокі шари м'яких тканин шиї по передній і бічних поверхнях, що спричинило виражений набряк дихальних шляхів та асфіксію, в результаті яких потерпілий помер на місці події.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 вважає вирок винесений з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства та просить вирок скасувати, а його діям надати правильну юридичну оцінку, оскільки вважає, що смерть потерпілого ОСОБА_5 наступила не від його ударів.
Посилається на те, що суд не надав належної оцінки доказам та не прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про те, що він наніс тільки 2 удари руками в обличчя потерпілому ОСОБА_5 та в область шиї ударів не наносив. Зазначає, що наступні удари руками та ногами в голову потерпілому завдала інша особа (ОСОБА_10). Стверджує, що у вироку не вірно зазначено, про умисне нанесення ним ударів в життєво важливі органи потерпілому ОСОБА_5
Крім того, зазначає, що судом не було враховано покази експерта ОСОБА_11 по висновку судово-медичної експертизи, яка зазначила, що тілесні ушкодження, які потягнули смерть потерпілого, були завдані у шию потерпілого ногою, а не рукою.
В апеляції захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування. Вважає, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи.
Посилається на те, що висновки зроблені судом не відповідають дійсності, оскільки не взяті до уваги покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про те, що засуджений ОСОБА_2 наніс не більше 2 ударів руками в обличчя потерпілого ОСОБА_5, а не в шию. Після нього 10-15 ударів руками та ногами в голову потерпілому завдавав ОСОБА_10
Також зазначає, що в подальшому під час бійки ОСОБА_10 з потерпілим, останній говорив щоб його не били, тобто асфіксії дихальних шляхів після ударів засудженого ОСОБА_2 у ОСОБА_5 не було.
Посилається на покази надані в судовому засіданні експертом ОСОБА_11, про те, що смерть потерпілого наступила від чисельних ударів по передній і бічним поверхням шиї.
Стверджує, що удари завдані засудженим не мали локалізації та не були спрямовані в шию потерпілому, а тому не знаходяться в причинному зв’язку з настанням смерті, що і було встановлено на його думку досудовим слідством та в судовому засіданні.
Крім того, зазначає, що не було встановлено спрямованості умислу засудженого ОСОБА_2 на вчинення умисного вбивства.
Також вказує, що жодними доказами не підтверджена, а тому судом безпідставно врахована обтяжуюча покарання обставина, знаходження ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння, в тому числі безпідставно не врахована явка з повинною засудженого, як пом’якшуюча обставина.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_4, які підтримали подані апеляції, просили вирок скасувати та повернути справу на додаткове розслідування, думку прокурора щодо законності та обґрунтованості вироку суду, вивчивши матеріали справи, провівши судове слідство та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та його захисника підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який він засуджений, в частині умислу та спрямованості дій щодо вбивства потерпілого, не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, засуджений ОСОБА_2 як в суді І-інстанції так і в судовому засіданні апеляційного суду показав, що умислу на вбивство ОСОБА_5 він не мав, а бажав лише з’ясувати з ним стосунки, які виникли у нього на ґрунти конфлікту між ними. Також ОСОБА_2 показав, під час з’ясування стосунків, він дійсно першим наніс удари потерпілому ОСОБА_5 правою і лівою рукою в обличчя та правою ногою - в область передпліччя, а коли потерпілий впав - кулаком по спині та ногою по тулубу. В цей час підбіг ОСОБА_10 і почав бити потерпілого руками в область голови, у зв’язку з чим він припинив наносити удари ОСОБА_5 і відійшов від нього. Будь якої підозри на те, що потерпілий міг померти від такого побиття він навіть не припускав.
Зазначені ОСОБА_2 обставини не тільки підтверджуються показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та інших свідків, які допитані судом І-інстанції, але й узгоджуються з показами засудженого і ні в якому разі не свідчать про намір позбавити життя потерпілого ОСОБА_5
Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» № 2 від 7 лютого 2003 року, питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
Нанесення потерпілому засудженим ударів оголеними руками і навіть ногами за вищезазначених обставин не може свідчити про наміри ОСОБА_2 позбавити життя ОСОБА_18
Про відсутність умислу ОСОБА_2 на вбивство потерпілого ОСОБА_5 свідчать і те, що ОСОБА_2 раніше не був знайомий з потерпілим, передчасно не готувався до вчинення злочину, не готував будь яких знарядь для вчинення злочину, удари наносив хаотично та умисел на застосування насильства у нього виник раптово, під час конфлікту з потерпілим.
Таким чином, висновки суду І-інстанції в частині виникнення умислу у ОСОБА_2 на вбивство потерпілого до нанесення йому ударів, а також те, що удари потерпілому наносились зі значною силою і ОСОБА_2 припинив бити ОСОБА_5 у зв’язку з тим, що збіглися люди і він вже не подавав життєвих ознак і не захищався, є надуманими і не ґрунтуються на матеріалах справи та фактичних обставинах встановлених судом, а тому вказівка суду І-інстанції у вироку на наявність умислу у ОСОБА_2 на вбивство ОСОБА_5 є безпідставною і підлягає виключенню з мотивувальної частині вироку.
З урахуванням всіх вищезазначених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що умисел засудженого та іншої особи був направлений саме на побиття потерпілого та спричинення йому лише тілесних ушкоджень, а тому дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати як спричинення фактично наступивших тілесних ушкоджень, а саме тяжких за своєю класифікацією, які потягли за собою смерть потерпілого. Зазначене фактично відповідає як обставинам справи так і юридичній кваліфікації вчинених дій.
Оскільки уся сукупність тілесних ушкоджень потерпілому була завдана саме сумісними діями ОСОБА_2 та іншої особи і відокремлювати їх одні від одних неможливо, то і відповідальність обох повинна наставати як за сумісні дії.
Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 з іншою особою мали умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а тому дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати не за ч.1 ст.28, ч.1 ст.115 КК України, а за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.
Так, відповідно до протоколу судового засідання, свідок ОСОБА_7, даючи показання в суді І-інстанції, в частині локалізації нанесення ударів ОСОБА_2 потерпілому, показав, що ОСОБА_2, завдавав удари потерпілому в нижню частину обличчя і міг попасти йому в шию. Зазначене також підтвердила і експерт ОСОБА_11, і крім того, вона показала, що при проведенні нею експертизи трупу, спереду на шиї потерпілого ОСОБА_5 чітко були видими сліди трьох ударів, які й призвели до асфіксії. Також вона пояснила, що набряк дихальних шляхів, який спричинив асфіксію не є раптовим та, після отриманих ударів в шию, потерпілий міг деякий час нормально розмовляти та почуватися, такий стан можливий протягом 5-8 хвилин, а тому посилання засудженого і захисника на те, що після завданих ударів ОСОБА_2, потерпілий під час бійки з ОСОБА_10 чинив опір та розмовляв, тобто асфіксії дихальних шляхів після ударів засудженого ОСОБА_2 у ОСОБА_5 не було не протирічить загальній картині злочину і не суперечить висновкам про винність цього засудженого у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому.
Твердження апелянтів про те, що засуджений не знаходився в стані алкогольного сп’яніння і цю обставину безпідставно враховано, як обтяжуючу покарання, також являються неспроможними.
Суд 1-ї інстанції, дослідивши матеріалами справи дав їм вірну оцінку і правильно прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 вчинив злочин в стані алкогольного сп’яніння і визнав цю обставину обтяжуючою, оскільки і в апеляційному суді ОСОБА_2 сам підтвердив, що в той вечір вживав спиртні напої.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_2 підлягає зміні, у зв’язку з необхідністю правильної кваліфікації його дій, а саме вчинений злочин ОСОБА_2 належить кваліфікувати за ст. 121 ч. 2 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.
Визначаючи покарання ОСОБА_2 за вчинення зазначеного злочину, колегія суддів враховує всі ті дані щодо його особи, які були враховані судом І-інстанції, а також його роль в побитті потерпілого.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у мінімальних межах санкції ст. 121 ч.2 КК України.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 квітня 2011 року у відношенні ОСОБА_2 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч.1 ст. 28 ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України та призначити йому у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
В решті цей вирок відносно ОСОБА_2 - залишити без змін.
Головуючий
Судді