Справа № 22Ц-3881/11
Провадження № 22-ц/290/87/12Головуючий в суді першої інстанції:АНТОНЮК В.В.
Категорія: 57 Доповідач: Зайцев А.Ю.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2012 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Зайцева А.Ю.,
суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,
при секретарі: Яблонській І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24.11.2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24.11.2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 24.11.2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_2 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_3 за адресою: 1 АДРЕСА_1. Визначено місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_3 за адресою: 1 АДРЕСА_1 та розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4, а її позов про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_2, задовольнити, посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував, що і вона позитивно характеризується, дитина знаходиться під впливом батька. Суд також не вказав в чому полягає виключність обставин проживання дитини з батьком, не були враховані інтереси дитини.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник заперечили щодо задоволення апеляційної скарги вказуючи на справедливість та законність рішення суду, яке відповідає думці та інтересам дитини.
Представник Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, представника Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради, показання свідків, думку дитини, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що дійсно між сторонами виникли непорозуміння в зв’язку з чим шлюб укладений між ними був розірваний 09.08.2011 року. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Починаючи з другого класу вихованням та навчанням сина займається переважно батько дитини та бабуся. Орган опіки та піклування надав висновок про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком і дитина також висловила бажання проживати з батьком.
Задовольняючи вимоги позову ОСОБА_4, суд першої інстанції вірно виходив з того, що при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоровя, хто із батьків виявляє більшу увагу до дитини, турботу до неї, особисті якості батьків тощо.
Так судом першої інстанції були враховані при постановленні рішення позитивні характеристики батька, його ставлення до виконання батьківських обов’язків, його умови проживання і перш за все враховані інтереси дитини, яка відвідує школу за місцем проживання, має друзів, у дитини склався певний порядок життя за місцем проживання батька і головне, що дитина висловила бажання проживати саме з батьком.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції також дотримався вимог ч. 2 ст. 160 СК України, відповідно до якої, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, а також ч. 1, 2 ст. 171 СК України, згідно яких дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Апелянт під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі не навела обґрунтованих доводів за якими дитина має проживати саме з нею, в той час як докази по справі вказують на переваги батька в цьому питанні, на прихильність дитини до нього, на що також звернув увагу орган опіки і піклування у своєму висновку, і що є вирішальним у вирішенні даного спору.
Свідок ОСОБА_5, яка є сусідкою ОСОБА_2, пояснила суду, що знає їх сімю, обидва батьки нормальні. ОСОБА_2 гарна матір та господиня, не агресивна, знає що водила дитину у школу. ОСОБА_4 забрав сина та переїхав, з ним у свідка інцидентів не було. Чула, як ОСОБА_4 кричав, знає про виклик міліції.
Свідок ОСОБА_6, яка працює разом з ОСОБА_2 у Дитячому притулку «Добро» директором, пояснила, що обидва батьки їй надоїли, винні обидва. Знає від свекрухи ОСОБА_2, що дитина з мамою близькі. ОСОБА_2 спеціаліст високої категорії, прекрасна мама, прекрасна дочка.
Вказала, що ОСОБА_4 скандальна, нерівноважена людина, тиснув на неї. ОСОБА_4 боїться батька, думає, що батько тисне на дитину. Їй відомо про сварки в сімї.
Свідок ОСОБА_8 – мати відповідача-позивача, пояснила суду, що дитина проживає з 2007 року з нею, згодом після розлучення і син переїхав до них. До розлучення батько приходив до них кожний день та робив з сином уроки. Мама не знає інтереси дитини, на свята не приходила, подарунків дитині не дарувала. Ні вона ні син не перешкоджають матері дитини у спілкуванні з сином. Дитина хоче проживати з ними.
Свідок ОСОБА_9 – перша вчителька ОСОБА_4, пояснила суду, що ОСОБА_4 гарний, вихований, відповідальний, навчався відмінно. У першому класі вона спілкувалась з обома батьками, а з другого сином займався ОСОБА_4 та його батьки. Тільки декілька разів на рік вона бачила мати ОСОБА_4.
Свідок ОСОБА_10 – класний керівник ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_4 вчиться добре, доглянутий, активіст. Ним займаються батько та його дідусь з бабусею. Мати була у школі один раз за два роки.
Проаналізувавши показання свідків наданих суду, колегія дійшла висновку, що і батько і мати позитивно охарактеризовані, однак, щодо кожного з них були висловлені і претензії, які суттєво не впливають на вирішення даного спору. В той же час, судом встановлено, що за останні роки батько більше займався вихованням сина. ОСОБА_4 також більш схильний до батька і ним було висловлено суду власну думку про бажання проживати саме з батьком.
Посилання ОСОБА_2 в обґрунтування доводів апеляційної скарги на Декларацію прав дитини від 20.11.1959 року не є підставним, оскільки у даній справі не йдеться про розлучення матері з дитиною, а лише вирішується місце проживання дитини з одним із батьків, що не тільки не позбавляє, а відповідно до закону зобов’язує другого з батьків з ким не проживає дитина приймати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини.
ОСОБА_2 має рівні з батьком дитини права та обов’язки щодо дитини, проживає в одному місті з нею і не позбавлена права приймати активну участь в житті дитини.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24.11.2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: