Справа № 2-751/11

РІШЕННЯ

іменем України

 "06" вересня 2011 р.                              Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

в складі : головуючого судді                                     Кір'яка А.В.

          при секретарі                                                                      Кулік О.О.

          за участю представників: позивачки                      ОСОБА_1

                                                       відповідача адвоката    ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні Дніпровського райсуду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовами: ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору безстрокового житлового найму, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням і зняття з реєстраційного обліку; ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням і зняття з реєстраційного обліку та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ нерухомості, визнання права власності на Ѕ частку квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_3 28.02.2011 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просила суд:

- розірвати договір найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1,  - укладений між нею та ОСОБА_4 на невизначений строк;

-  визнати відповідача ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1;

- зобов’язати  Відділ громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Дніпровського РО м. Дніпродзержинська зняти відповідача з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири АДРЕСА_1;

- всі судові витрати покласти на відповідача.

В ході судового засідання позивачка ОСОБА_3, уточнюючи свої позовні вимоги, звернулась до суду вже разом з позивачами ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з новою позовною заявою до ОСОБА_4, у якій позивачі просять суд :

-  визнати відповідача ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1;

- зобов’язати  Відділ громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Дніпровського РО м. Дніпродзержинська зняти відповідача з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири АДРЕСА_1;

- всі судові витрати покласти на відповідача.

При уточненні позовних вимог судом ОСОБА_3 пояснила, що свою первісну вимогу про розірвання договору найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1,  - укладеного між нею та ОСОБА_4 на невизначений строк, - вона залишає і від неї не відмовляється.

Свої позовні вимоги в позовній заяві та судовому засіданні позивачі обґрунтовують тим, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. Право власності на квартиру вона одержала як член житлово-будівельного кооперативу № 42 після оплати повністю пайового внеску в сумі 8 810,00 грн., що підтверджується довідкою, виданою їй 25.02.2011 року адміністрацією ЖБК № 42. 29.08.2008 року Фонд комунальної власності міської ради м. Дніпродзержинська видав їй свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ №731634 на підставі рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради від 26.08.2008 року №681. 18.09.2008 року право власності на її квартиру було зареєстровано в ОКПО «Дніпродзержинське БТІ», про що їй був виданий Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССМ №333602 та технічний паспорт на квартиру.  18.01.1986 року вона уклала шлюб з відповідачем, у спільному шлюбі з відповідачем народилась дочка ОСОБА_6. 31.05.2005 року шлюб з відповідачем був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу. На прохання відповідача в період спільного проживання однією родиною вона надала відповідачу квартиру для користування й дала згоду на те, щоб постійне місце проживання відповідача було зареєстровано в її квартирі.  У квартирі також зареєстроване постійне місце проживання її дітей: сина ОСОБА_5, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, дочки ОСОБА_6, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року.  Після розірвання шлюбу із червня 2005 року шлюбні й сімейні відносини з відповідачем були припинені, господарство велось ними окремо, однак відповідач якийсь час продовжував проживати в її квартирі. Незважаючи на своє проживання в квартирі, користування квартирою та житлово-комунальними послугами, відповідач не сплачував житлові й комунальні послуги, не брав участі у витратах на утримання квартири, будинку й прибудинкової території. Всі тяготи по оплаті житлово-комунальних послуг, утримання й ремонту квартири, утриманні будинку й прибудинкової території несе вона та її діти. 19.01.2007 року відповідач зібрав всі свої речі й пішов з квартири. З того дня відповідач у її квартирі не проживає. Їй  відомо, що відповідач створив іншу родину й постійно проживає з нею з січня 2007 року за адресою: АДРЕСА_2. Добровільно зніматись з реєстраційного обліку відповідач не бажає, а його реєстрація в квартирі істотно порушує їх житлові та майнові права, тому що плата за частину житлово-комунальних послуг нараховується по кількості зареєстрованих у квартирі осіб. В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 уточнила, що перший внесок в ЖБК №42 у сумі 2 763 крб. був внесений її колишнім чоловіком ОСОБА_7 в лютому 1986 року.

Представник позивачки в судовому засіданні підтримує позов і просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, у якому просить суд:

- визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, видане 29.08.2008 року Фондом комунальної власності м.Дніпродзержинська міської ради на ім’я ОСОБА_3;

- визнати, що квартира АДРЕСА_1 є об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 05 січня 1995 року;

- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру, поділивши квартиру АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнавши за кожним право власності на Ѕ частку даної квартири.

В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні зазначив, що 18 січня 1986 року він уклав шлюб з ОСОБА_3, яка до реєстрації їх шлюбу мала прізвище «ОСОБА_3». 31 травня 2005 року їх шлюб було розірвано. Як вбачається з довідки ЖБК №42 від 12.04.2011 року наданої на адвокатський запит, 24.02.1986 року, тобто після реєстрації їх шлюбу ОСОБА_3 стала членом Житлово-будівельного кооперативу № 42. З часу набуття членства у кооперативі вони з спільного сімейного бюджету почали сплачувати пайові внески за спірну квартиру  та проживати в ній. Перший пайовий внесок був сплачений 28.02.1986р в розмірі 2 764 крб., а останній 05.01.1995 р, що також вбачається з вищевказаної довідки ЖБК №42.  При цьому звертає увагу суду на часткову недостовірність відомостей, зазначених у довідці. Так, в довідці вказано, що перший пайовий внесок за квартиру був внесений ОСОБА_7, що не може відповідати дійсності, так як дана особа ніколи не була членом ЖБК №42, ніколи не проживала в спірній квартирі, їй ніколи не надавали дану квартиру у користування.  Коли він отримав дану довідку, то був дуже здивований такими відомостями та зазначив, що це не відповідає дійсності, так як перший пайовий внесок був внесений ним та ОСОБА_3, на що йому відповіли, що дані відомості голові ЖБК відомі з слів ОСОБА_3 Для того, щоб спростувати достовірність довідки в цій частині адвокат звернувся до голови ЖБК з другим запитом, у якому просив надати відповідь про те, чи був ОСОБА_7 на час внесення першого внеску за квартиру членом ЖБК №42, в разі, якщо дана особа не була членом ЖБК і на неї не був покладений обов’язок сплачувати пайові внески, то адвокат просив вказати з яких підстав від неї були прийняти кошти, як сплата пайового внеску. Також в даному запиті адвокат просив вказати джерело інформації про сплату ОСОБА_7 першого пайового внеску, в разі, якщо така інформація міститься  в документі, то адвокат просив надати йому завірену копію цього документу. Але відповіді на другий адвокатський запит до теперішнього часу не отримано, не зважаючи на те, що запит був прийнятий 14.04.2011 р, при цьому голова ЖБК йому повторно пояснила, що вона це знає зі слів ОСОБА_3, а письмові відповіді надавати не буде, так як про це її просила ОСОБА_3. В довідці ЖБК №42 від 25.02.2011р, виданій ОСОБА_3, зазначено, що пайовий внесок за квартиру сплачений нею повністю, а не частково, що також підтверджує те, що ОСОБА_7 гроші, як сплата пайового внеску не вносилось. 18.07.1986 року він був прописаний в спірній квартирі, про що свідчить відповідна відмітка в його паспорті, і продовжує бути зареєстрованим по теперішній час. З наведеного вбачається, що спірну квартиру з ОСОБА_3 він придбав за час шлюбу. 29.08.2008 року Фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради було видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, при цьому в свідоцтві вказано, що одноособовим власником квартири є ОСОБА_3 Вважає, що дане свідоцтво є частково недійсним, так як в ньому не міститься відомостей про нього, як співвласника квартири, у зв’язку з чим дане свідоцтво не відповідає нормам закону та порушує його право власності. Окремо зазначає, що про те, що на квартиру на ім’я ОСОБА_3 було видане свідоцтво про право власності від 29.08.2008 року  і, відповідно, порушене його право, він дізнався тільки з позовної заяви, отриманої в квітні 2011 року. На підставі вищевикладеного просить суд задовольнити його зустрічні позовні вимоги.  

Залучений до участі у справі в якості 3 особи –Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного відділу внутрішніх справ Дніпродзержинського міського управління УМВС у Дніпропетровській області в судове засідання не з’явився, але своєю заявою просив суд розглядати справу за відсутності  представника відділу.

Представник третьої особи: Житлово-будівельного кооперативу №42  в судове засідання не з’явився, а в своїй заяві просить суд розглянути справу за його відсутності.

Представник  третьої особи Фонду комунальної власності м.Дніпродзержинська міської ради у судове засідання не з’явився, надав письмові заперечення, в яких вказуює, що Фонд комунальної власності виконує повноваження власника комунального майна, а також, відповідно до п.2.2 Положення про фонд комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради здійснює повноваження органу приватизації об’єктів  права комунальної власності територіальної громади міста. Ним було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, при цьому були дотримані усі вимоги чинного законодавства. Відповідно до п. 8.1, розділу VІІ Тимчасового положення про порядок держаної реєстрації права власності т інших речових прав на нерухоме майно, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності н нерухоме майно членами житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески. Згідно довідки ЖБК №42, членом житлово-будівельного кооперативу №42, створення якого затверджено рішенням виконкому Дніпродзержинської міської ради народних депутатів від 26.08.2008 р №681 є ОСОБА_3. Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.158 ЖК України наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму. А ст. 159 ЖК України передбачає, що предметом договору найму в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, може бути як ізольоване, так і неізольоване жиле приміщення (кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом), а також частина кімнати. Жиле приміщення здається наймачеві на визначений строк або без зазначення строку. В силу ст. 168 ЖК України укладений на визначений строк договір найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, припиняється після закінчення цього строку, і його може бути продовжено лише за угодою між наймачем і наймодавцем. Дострокове розірвання договору найму жилого приміщення з ініціативи наймодавця можливе лише за згодою наймача. Договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці. Договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.

Аналогічні норми є і у ЦК України. Так, Стаття 810 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) житла одна сторона  -  власник житла  (наймодавець)  передає  або  зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на

певний строк за плату. Згідно статті 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі. В силу статті 812 ЦК України  предметом договору найму житла  можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Відповідно до ст. 825 ЦК України договір найму житла може бути розірваний за рішенням  суду на вимогу наймодавця у разі:1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази; 2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає. Договір найму частини будинку,  квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Згідно ст. 826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.

В судовому засіданні встановлено, письмовий договір найму між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутній, чого не заперечує позивачка ОСОБА_3. яка у судовому засіданні пояснила, що між ними договір найму був укладений усно, а вона дозволила відповідачу зареєструватись в її квартирі. Відповідач проти позову у цій частині позовних вимог заперечує, пояснивши, що ніяких договорів найму він з позивачкою не укладав, проживаючи з нею в квартирі однією сім’єю. У цьому разі за думкою суду неможливо визначитись з предметом договору, строком, на який він укладався, визначити права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму, - а значить і сама наявність такого усного договору викликає сумніви. Згідно з вимогами ст.ст. 203 ч.2 п.4, 208 ч.1 п.4, 218 ч.1 абз2 ЦК України у разі заперечення однією із сторін факту вчинення правочину, для якого законом встановлена письмова форма, правовим наслідком недодержання вимоги щодо письмової форми правочину є те, що факт вчинення правочину може доводитись тільки письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, а рішення суду у цьому разі не може ґрунтуватись на свідченнях свідків. У судовому засіданні ніяких письмових доказів наявності цього договору, або інших доказів позивачка ОСОБА_3 суду не надала, а тому її позовні вимоги про розірвання договору не можуть бути задоволені.

Далі. Вирішуючи спір в частині інших позовних вимог, суд вважає за необхідне спочатку встановити, чи має ОСОБА_4 право власності на спірну кооперативну квартиру, тобто - по суті вирішити зустрічний позов.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається за підставами, не забороненими законом.

Згідно зі ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Ст.60 СК України та ст. 368 ЦК України  передбачають, що майно, набуте подружжям з час шлюбу, належить дружині та чоловікові на підставі спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку. Згідно ст..68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.01.1986 року по 31.05.2005 року, що в судовому засіданні не заперечують сторони, та що підтверджується копіями свідоцтв про укладення шлюбу та про розірвання шлюбу між сторонами. Також є встановленим, що позивачка ОСОБА_3 стала членом ЖБК №42 після реєстрації шлюбу з відповідачем, чого вона сама не заперечує, та підтверджується довідкою ЖБК №42 від 12.04.2011 року, а як перший внесок (28.02.1986 року) так і повний внесок за цю квартиру (05.01.1995 року) були внесені до ЖБК №42 в період перебування сторін у шлюбі. Згідно ст. 384 ЦК України, член ЖБК, що повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, здобуває право власності на цю квартиру. Все це дає суду всі підстави вважати, що квартира АДРЕСА_1 є об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 05 січня 1995 року, тобто з моменту, коли був повністю внесений пайовий внесок за цю квартиру, так як в судовому засіданні ОСОБА_3 не надала суду доказів про те, що вона одержала цю квартиру на підставі договору дарування або в порядку спадкування, або придбала її за кошти, які належали їй особисто.  

Відповідно до ст.70 СК України та ст. 370, 372  ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше  не  визначено домовленістю між ними, або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне  майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не надали суду достовірних і беззаперечних доказів про обставини, які б встановлювали законні підстави для того, щоб вважати квартиру особистою власністю ОСОБА_3, або давали суду можливість відступити при визначенні часток сторін у квартирі від засади рівності часток подружжя. Тому зустрічний позов ОСОБА_4 в частині припинення права власності ОСОБА_3 на всю квартиру і визнання права власності кожного із сторін на Ѕ частку квартири підлягає задоволенню.

В силу ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної  Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Тому підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане 29.08.2008 року Фондом комунальної власності м.Дніпродзержинська міської ради на ім’я ОСОБА_3, так як це свідоцтво не відповідає законові і порушує право власності на цю квартиру ОСОБА_4, - а значить повинно бути згідно вищевказаної статті ЦК України визнане судом незаконним і скасоване.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю..., а примусове відчудження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, а з наступним повним відшкодуванням –тільки в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Ст. 391 ЦК України говорить про те, що власник має право на захист права власності, тобто вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а згідно зі ст. 383 ЦК України, власник жилої квартири має право використовувати приміщення для власного проживання і проживання членів своєї сім’ї. Відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Крім того, згідно статті 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою).

Це значить, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою повинно бути відмовлено.        

          Керуючись ст.ст. 57, 60, 68, 70 СК України, ст.ст. 158-159, 168 ЖК України,ст. ст.29, 368-372, 384, 391-393, 405, 810-813, 825-826  ЦК України та ст.ст. 10, 11, 209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовів: ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору безстрокового житлового найму, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням і зняття з реєстраційного обліку; ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням і зняття з реєстраційного обліку, - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ нерухомості, визнання права власності на Ѕ частку квартири, - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності САВ №731634, видане 29.08.2008 року Фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_3.

Визнати, що квартира АДРЕСА_1 є об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, визнавши за кожним з них право власності на Ѕ частку даної квартири.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

                                                         Суддя                         Кір'як А.В.