Справа № 2-500/11

РІШЕННЯ

            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 травня 2011 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Руденко В.В.,

         при секретарі Носенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпропетровську ради, відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»про визнання  осіб наймачами житлового приміщення та зобов’язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідачів  про визнання їх наймачами жилого приміщення, зобов’язання виконкому АНД райради видати ордер  на їх ім’я на займане жиле приміщення та зобов’язання ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»укласти договір найму житлового приміщення, зазначивши, що 1.06.1979 року між позивачем ОСОБА_1 (на той час ОСОБА_3.) та ОСОБА_4  було укладено шлюб. Останній з 17.09.1974 року перебував у трудових відносинах з Нижньодніпровським трубопрокатним заводом ім. К.Лібкнехта та перебував у черзі на отримання житла. 25.08.1983 року Амур-Нижньодніпровський виконком на ім’я ОСОБА_4 видав ордер на зайняття службової квартири АДРЕСА_1 на родину з трьох осіб на підставі списку Нижньодніпровського трубопрокатного заводу ім. К.Лібкнехта, затвердженого виконкомом від 12.08.1983 року на склад сімї: ОСОБА_4 –наймач, ОСОБА_3- дружина, ОСОБА_5 –син. 2.08.1987 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу до мартенівського цеху Нижньодніпровського трубопрокатного заводу ім. К.Лібкнехта (на разі ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»). 16.09.1987 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано, проте позивач продовжувала мешкати у вказаній квартирі АДРЕСА_2.  Потім позивач уклала новий шлюб від якого у позивача ОСОБА_1 народився син, позивач ОСОБА_2, який мешкав разом з матір’ю у вказаній квартирі. 16.01.1991 року ОСОБА_4 помер, його трудові відносини з заводом були розірвані, але у зв’язку з тим, що на той момент позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з заводом вже 4 роки, продовжувала мешкати у службовій квартирі. Відповідачі ніколи не вимагали звільнити службову квартиру, в якій дотепер проживають та зареєстровані позивачі. Керівництвом заводу було визнано право позивачів користуватись квартирою, оскільки позивач ОСОБА_1 пропрацювала на заводі більше 18 років  і завод надав клопотання до виконкому про виведення вищезгаданої  квартири з числа службових, на що останній відмовив, оскільки позивач не належить до категорії робітників, яким можуть бути надані службові приміщення. Просять суд визнати їх наймачами квартири АДРЕСА_1, зобов’язати ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»укласти договір найму зазначеної службової квартири та зобов’язати виконком АНД районної ради видати на їх ім’я ордер на вищезгадану квартиру.

У судовому засіданні позивачі, представник позивача надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача –Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпропетровську ради до суду не з’явилась, повідомлений належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить винести рішення згідно діючого законодавства.

Представник відповідача –ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»до судового засідання не з’явився, повідомлений належним чином про слухання справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому судової повістки. Суд вважає за можливе винести рішення у відсутність зазначеного відповідача, оскільки  явка відповідача в судове засідання є його правом, а не обов’язком.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.08.1983 року Амур-Нижньодніпровський виконком на ім’я ОСОБА_4 видав ордер на зайняття службової квартири АДРЕСА_1 на родину з трьох осіб на підставі списку Нижньодніпровського трубопрокатного заводу ім. К.Лібкнехта, затвердженого виконкомом від 12.08.1983 року на склад сім’ї: ОСОБА_4 – наймач, ОСОБА_3 ( на разі позивач ОСОБА_1) - дружина, ОСОБА_5 –син. 16.09.1987 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано, проте позивач продовжувала мешкати у квартирі АДРЕСА_2.  Потім позивач уклала новий шлюб від якого у позивача ОСОБА_1 народився син, позивач ОСОБА_2, який мешкав разом з матір’ю у вказаній квартирі. Позивачі продовжують проживати в вищезгаданій квартирі і дотепер. Відповідно до наказу Нижньодніпровського трубопрокатного заваду ім. К.Лібкнехта від 15.01.1988 року у зв’язку з розірванням шлюбу та переїздом на інше місце проживання основного квартиронаймача ОСОБА_4 особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_2 був переведений на позивача ОСОБА_1 Будь-яких доказів відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України тому, що позивачі звертались до відповідача ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»з пропозицією укласти договір найму зазначеної квартири, а останні їм в цьому відмовили, суду позивачами не надано.

Відповідно до положень ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із жтлових правовідносин. Проте, позивачами не доведено суду, що між ними та відповідачем ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»існує спір з приводу укладення договору найму, тому суд вважає в цій частині позовних вимог необхідно відмовити за відсутністю спору.

Крім того,  відповідно до ст. 122 ЖК України на підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий комітет районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер у надане службове жиле приміщення. Статтею 58 ЖК України передбачено, що ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Проте, як встановлено судом, рішення про надання позивачам службового житлового приміщення не приймалося, позивачі вселені в квартиру  на законних підставах та проживають там тривалий час, таким чином, відсутні підстави  для зобов’язання  АНД районної ради видати позивачам ордер на  службову квартиру АДРЕСА_2

    На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 118-123 ЖК України ст.ст.10, 60, 130, 214-215  ЦПК України суд

                         В И Р І Ш И В:

          У позовних вимогах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпропетровську ради, відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»про визнання  осіб наймачами житлового приміщення та зобов’язання вчинити певні дії,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.          

    Суддя: