РІШЕННЯ

Іменем України

11.10.2011 року                                                      Справа № 2-3671/11

                                                         Справа № 2-3671/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 жовтня 2011 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська

в складі: головуючого судді  Руденко В.В.,

         при секретарі      Носенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем, заінтересована особа: четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання разом із матір'ю ОСОБА_2 (спадкодавцем), на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2. Після смерті матері відкрилась спадщина, яка складалася з домоволодіння АДРЕСА_2. Єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері є позивач, інших спадкоємців за законом чи заповітом немає, спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадщині також немає. Заяву в державну нотаріальну контору про вступ до спадщини, або відмови від неї позивач не подавала, однак, у відповідності до ч. З ст. 1268 ЦК України, відповідно до якої спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, вважається такою, що прийняла спадщину, так як на момент смерті матері та до тепер позивач постійно проживала і проживає в спадковому домоволодінні з 2000 року, оскільки доглядала за пристарілою і хворою матір'ю. Заборгованості по квартплаті та комунальним платежам не має, оскільки сплачує їх вчасно. Після смерті матері позивач фактично вступила до спадщини, оскільки інших спадкоємців немає. По цей час користується не тільки будинком, який залишився у вигляді спадщини, а й речами, що залишилися після смерті ОСОБА_2. На початку березня 2011 року позивачка звернулася з усною вимогою до четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, але в письмовій формі, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду, позивач прописана в АДРЕСА_1, починаючи з 2000 року, але постійно проживає в будинку АДРЕСА_2, та на момент смерті матері також постійно проживала разом з нею за вказаною адресою.

Заявник в судовому засіданні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним в змісті заяви.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без їх представника.

Вислухавши пояснення позивача, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню, за наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, що підтверджується актовим записом № 1024 Амур-Нижньодніпровського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 01 червня 2006 року.

Після смерті останньої відкрилась спадщина, яка складалася з домоволодіння АДРЕСА_2, спадкоємцем за законом після смерті матері є донька ОСОБА_1, інших спадкоємців за законом чи заповітом немає, спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадщині також немає.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її. Від спадщини, яка відкрилась після смерті матері позивачка не відмовлялася.

ОСОБА_1 прописана в АДРЕСА_1, з 2000 року постійно проживала в будинку АДРЕСА_2, та на момент смерті матері також постійно проживала разом з нею за вказаною адресою, оскільки спадкодавця була одинокою, хворою людиною та потребувала постійного догляду, що підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Згідно до ч. З ст. 1268 ЦК України, відповідно до якої спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК Кодексу, він не заявив про відмову від неї, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування", якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 256-259 ЦПК України,  суд,-

ВИРІШИВ:

Встановити факт постійного проживання спадкоємця першої черги ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                        Руденко В.В.