Головуючий у 1 інстанції - Єжов В.А.

                                                                                  Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.    

                                                                 

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   

 Постанова

Іменем України

08 травня 2008 року                                                                               справа № 22-а-4534/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                             Сіваченка І.В.

суддів                                                    Василенко Л.А., Білак С.В.

при секретарі  за участі позивача представника відповідача	Безруковій В.М. ОСОБА_1. ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому	судовому засіданні
апеляційну скаргу	Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області та ОСОБА_1
на постанову	Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області
від	25 грудня 2007 року
по адміністративній справі	№ 2-а-3/2007
за позовом	ОСОБА_1
до	Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області
про	визнання його дій неправомірними, визнання чинним грошового атестату, стягнення грошового забезпечення в повному обсязі та безпідставно утриманих сум, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:      

9 жовтня 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в До­нецькій області (далі - ММУ ГУМВС) про визнання дій неправомірними, визнання чинним гро­шового атестату, стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню і відшкодування мораль­ної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок незаконної заміни відповідачем його гро­шового атестату йому було нараховане грошове забезпечення в меншому розмірі і такими непра­вомірними діями завдана моральна шкода.

 

11 травня 2007 року ОСОБА_1. збільшив свої позовні вимоги: просив стягнути на його користь грошове забезпечення в повному обсязі, у зв'язку з тим, що відповідач не виконував вла­сні накази про встановлення надбавок і доплат.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1. зазначив, що в період з 1 лютого 1987 року по 30 листопада 2005 року він служив в органах внутрішніх справ, звідки був звільнений у зв'язку з виходом на пенсію з посади начальника слідчої частини слідчого відділу ММУ ГУМВС. При зві­льненні йому було видано грошовий атестат від 29 листопада 2005 року №13 на суму 4206,93 грн., хоча попередньо було підготовлено атестат на суму 4507,19 грн. Крім того, при остаточному розрахунку йому стало відомо, що відповідач недораховував йому на протязі березня-червня 2005 року надбавки, встановлені власними наказами від 25 лютого 2005 року № 14 о/с і 25 квітня 2005 року № 29 о/с, а також самовільно, без його згоди стягнув з нього надмірно нараховані протягом липня-листопада 2005 року кошти.

Посилаючись на те, що такі дії посадових осіб МГУ ГУМВС не відповідають законодавству, просив визнати їх незаконними, зобов'язати відповідача замінити грошовий атестат, сплатити йому недораховані на протязі березня-червня 2005 року надбавки, зобов'язати відповідача дора­хувати і сплатити йому в повному обсязі надбавки і доплати до грошового забезпечення за бере­зень-червень 2005 року, встановлені наказами начальника управління, стягнути з відповідача на його користь утримані з його вихідної допомоги гроші в сумі 5104,42 грн., а також відшкодувати компенсацію моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Постановою Кіровського районного суду м. Макіївки від 25 грудня 2007 року позов було задоволено частково. Стягнуто з ММУ ГУМВС на користь позивача стягнуті з вихідної допомоги при звільненні гроші в сумі 3903,38 грн.; зобов'язано відповідача дорахувати і сплатити ОСОБА_1. в повному обсязі надбавки і доплати до грошового забезпечення за березень-червень 2005 року, встановлені наказами начальника управління від 25 лютого 2005 року № 14 о/с і 25 квітня 2005 року № 29 о/с. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про визнання дійсним грошового атестату від 29 листопада 2005 року № 13 на суму 4507,19 грн.; про стягнення з ММУ ГУМВС на його користь перерахованої суми грошового забезпечення в розмірі 1201,04 грн. і відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1. просить постанову суду змінити, задовольнивши усі його позовні вимоги в повному обсязі, а Макіївське міське управління ГУМВС України в Донецькій області - скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав доводи своєї апеляційної скарги і просив її задовольнити, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги відповідача. Представник відповідача, навпаки, просив задовольнити апеляційну скаргу ММУ ГУМВС та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи, в період з 1 лютого 1987 року по 30 листопада 2005 року ОСОБА_1. служив в органах внутрішніх справ, звідки був звільнений наказом начальника Управління МВС України в Донецькій області від 28 листопада 2005 року №363о/с з посади нача­льника слідчої частини слідчого відділу МГУ ГУМВС в Донецькій області, у званні підполковни­ка міліції.

29 листопада 2005 року МГУ ГУМВС ОСОБА_1. видано грошовий атестат №13 на су­му 4206,93 грн., посадовий оклад складав 125 грн., оклад за спеціальне звання - 130 грн.

Положеннями статті 12 Закону України від 9 квітня 1992 р. №2262-ХП "Про пенсійне за­безпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" (з наступними змінами та доповненнями, в редакції на час виникнення спір­них правовідносин) передбачені умови призначення особам начальницького і рядового складу ор­ганів внутрішніх справ пенсії за вислугу років.

Відповідно до ч.3 ст. 43 Закону №2262-ХП (в редакції Закону від 15 червня 2004 р. №1769-IV „Про внесення змін до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбов­ців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб", який набув чинності 1 січня 2005 року) та роз'ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України і від 15 квітня 2005 року №4 „Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", особам офі­церського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та війсь­кової служби за контрактом, а також особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, та членам їхніх сімей пенсії нараховуються виходячи з розміру грошового забезпечення за остан­ньою штатною посадою перед звільненням з урахуванням відповідних окладів за посадою, війсь­ковим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових ви­дів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Аналогічні критерії нарахування пенсії особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ закладені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 „Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (наступними змінами та доповненнями).

На обґрунтування своїх вимог позивач надав не засвідчену ксерокопію грошового атестату від 29 листопада 2005 року №13 на суму 4507,19 грн. і пояснив, що саме цей атестат він був повинен отримати від відповідача, проте при звільнені отримав грошовий атестат від тієї са­мої дати і за таким саме номером, але на суму 4206,93 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2., як місцевому суду, так і в суді апеляційної інстанції пояснила, що у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1. був підготовлений проект грошового атестату від 29 листопада 2005 року №13 на суму 4507,19 грн. Надалі цей проект було представлено для перевірки до Пенсійного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, працівники якого вста­новили невідповідність розрахунків чинному законодавству. Після виправлення помилки сума склала 4206,93 грн. і грошовий атестат відповідача від 29 листопада 2005 року №13 на вказану суму був переданий до Пенсійного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області для нарахування пенсії.

Свідки ОСОБА_3. і ОСОБА_4. суду першої інстанції підтвердили, що при підготовці проекту грошово­го атестату ОСОБА_1. була зроблена помилка - двічі врахована премія. Після вказівки працівників Пенсійного відділу на невідповідність розрахунку чинному законодавству, розрахунок був проведений на підставі листа від 26 січня 2005 року №14/47. Правильним є грошовий атестат відповідача від 29 листопада 2005 року №13 на суму 4206,93 грн., який був виданий офіційно. Грошовий атестат на суму 4507,19 грн. ОСОБА_1. не видавався, звідки в нього з'явилась його ксерокопія, їм не відомо.

Порядок обчислення грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу орга­нів внутрішніх справ України здійснюється згідно наказу МВС України від 25 листопада 2004 ро­ку № 1472 „Про внесення змін до наказу МВС України від 01.11.2003 року № 1236".

На виконання цього наказу Управлінням фінансових ресурсів і економіки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області листом від 26 січня 2005 року №14/47 направлені роз'яснення та зразок обчислення грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Як убачається з наявних документів у справі, розрахунок грошового атестату відповідача від 29 листопада 2005 року №13 на суму 4206,93 грн. повністю відповідає вимогам названого наказу і наведеного зразка обчислення грошового забезпечення:

1.     Посадовий оклад - 125 грн., оклад за спеціальне звання - 130 грн.

2.     Надбавка за вислугу років: (125+130)х40%=102 грн.

3.     100% надбавка: (125+130+102)х2=714 грн.

4.     Надбавка за особливі умови служби: (125+130)х50%=127,5 грн., тому разом 841,5 грн.

5.     Слідча надбавка: (125+130)х20%=51 грн., тому разом 892,5 грн.

6.     Надбавка за безперервну службу в органах МВС: 892,5х90%=803,25 грн.

7.     Сума премій: (892,5+803,25)хЗЗ,3%=364,68 грн.

8. Пенсія 68%х50%: (892,5+803,25+364,68)х68%х50%=768,15 грн.

9.    Доплата до пенсії за безперервну службу: (768,15+892,5)х90%=1494,91 грн.

10.   Премія 33,3%: (768,15+892,5+1494,91)хЗЗ,3%=1050,94 грн.

Таким чином, сума за грошовим атестатом: 768,15+892,5+1494,91+1050,94=4206,93 грн.

Кіровський районний суд м. Макіївки правильно не взяв до уваги надану ОСОБА_1. ксерокопію грошового атестату на суму 4507,19 грн., бо вона не відповідає офіційному документу, оскільки не засвідчена належним чи­ном, не надано оригіналу, і позивач не зміг пояснити її походження.

За таких обставин місцевий суд дійшов вірного висновку, що відповідачу був виданий грошовий атестат, який розрахований на підставі діючого законодавства і у відповідності до встановленої методики. Таким чином, в діях відповідача немає порушення законодавства, тому позовні вимоги в цій час­тині задоволенню не підлягають.

 

Далі, матеріалами справи підтверджено, що наказами начальника ММУ ГУМВС від 25 лютого 2005 року № 14 о/с і 25 квітня 2005 року № 29 о/с були встановлені надбавки до грошового забезпечення ОСОБА_1. Проте в період з 1 березня по 30 червня 2005 року він не отримував грошове забез­печення в повному обсязі, тому вважає дії відповідача незаконними.

Представник відповідача ОСОБА_2. підтвердила, що у вказаний період дійсно праців­никам ММУ ГУМВС надбавки до грошового забезпечення нараховувалось частково, у зв'язку з недофінансуванням установи. В якості доказів представник посилалась на пояснення завідуючої сектору ФРіБО ММУ ГУМВС ОСОБА_3. і лист МГУ ГУМВС на адресу суду від 14.08.2007 року.

З пояснень свідка ОСОБА_3., даних ним суду першої інстанції, випливає, що в період з 1 березня по 30 червня 2005 року ММУ ГУМВС отримувало фінансування не в повному обсязі і установа не мала можливості вико­нати названі накази.

Такі ж саме обставини викладені в листі МГУ ГУМВС на адресу суду від 14.08.2007 року.

Наказом начальника ММУ ГУМВС від 25 лютого 2005 року № 14 о/с встановлені надбавки:

·за безперервну службу в ОВС - 90% у повному розмірі;

·за особливі умови служби, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань - 50%;

·доплата від суми пенсії - 50%;

                - премія у розмірі - 33,3%.

Наказом начальника ММУ ГУМВС від 25 квітня 2005 року № 29 о/с ОСОБА_1. встановлена надбавка за особливі умови служби, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань - 50%.

Згідно приписів частин 1 і 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказуван­ня правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він запе­речує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів про неможливість виконати накази від 25 лютого 2005 року № 14 о/с і 25 квітня 2005 року № 29 о/с, тому вважає цю бездіяльність такою, що не відповідає чинному законодавству. Відсутність грошових коштів не є правомірною причиною невиконання взятих на себе зобов'язань. Керівник органу внутрішніх справ мав всі повноваження для скасування вищезазначених наказів у випадку відсутності фінансування. За цих обставин вимоги позивача про зобов'язання позивача виконати накази в частині його грошового за­безпечення підлягають задоволенню.

 

Також, в обґрунтування частини позовних вимог ОСОБА_1. зазначав, що при звільненні, внаслідок зміни порядку розрахунку грошового утримання, з його вихідної допомоги була безпідставно відрахована сума 1201,04 грн. в якості переплаченого протягом чотирьох місяців з липня по листопад 2005 року грошового забезпечення, і, крім того, утримана частина вихідної допомоги в сумі 3903,38 грн. Він з самого початку заперечував проти таких дій і не надавав свої згоди на утримання грошей.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимоги позивача про стягнення 1201,04 грн., вважаючи, що в частині перерахування і зме­ншення суми виплати на 1201,04 грн. відповідач діяв в межах своєї компетенції, оскільки в його обов'язки входить нарахування і виплата грошового забезпечення у відповідності до чинного за­конодавства. Разом з цим, місцевий суд стягнув з відповідача стягнуту з вихідної допомоги при звільненні суму 3903,38 грн.

З цими висновками Кіровського районного суду м. Макіївки не може погодитися судова колегія.

Так, представник відповідача ОСОБА_2. визнала, що при розрахунку грошового забезпечення позивача за липень 2005 року була зроблена лічильна помилка і в подальшому до часу зві­льнення - 1 грудня 2005 року, ця помилка мала місце щомісячно. При звільненні ця помилка була виявлена, і ОСОБА_1. отримав, внаслідок перерахунку, грошове забезпечення за листопад 2005 року і грошову вихідну допомогу, зменшені на 1201,04 грн., тобто, на підставі ч.2 ст. 127 КЗпП Укра­їни, з названої вихідної допомоги утримані зайво сплачені в період липня-листопада 2005 року гроші в сумі 1201,04 грн., а крім того розмір вихідної допомоги був зменшений на 3903,38 грн. відповідно до виявленої лічильної помилки при обчисленні грошового атестату.

Правову підставу для названих дій представник відповідача обґрунтував тим, що згідно зазначеної норми закону відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, мо­жуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, в тому числі, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок. В цих випадках влас­ник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми. В даному випадку розпоряджен­ня чи наказу начальник установи з цього приводу не виносив, згоди позивача на утримання гро­шей ніхто не отримував.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що при обчисленні розміру вихідної допомоги позивачу мало місце порушення передбаченої законом методики розрахунку грошового забезпечення позивача - двічі врахована премія під час розрахунку надбавок. Відтак наявна лічильна помилка при розрахунку грошового атестату, який є базою для нарахування вихідної допомоги.

При цьому вихідна допомога ОСОБА_1. взагалі не виплачувалась, спочатку був розрахований її невірний розмір, а після виявлення помилки розмір такої допомоги був відкоректований (зменшений на 3903,38 грн.). Таким чином, не можна стверджувати про проведення відповідачем відрахувань з грошового забезпечення позивача, що вжито в ч.2 ст. 127 КЗпП України.

В частині утримання з позивача при остаточному розрахунку 1201,04 грн. колегія суддів вважає, що відповідач порушив приписи ст. 127 КЗпП. Так, згідно цієї статті відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, зокрема, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Матеріалами справи підтверджено, що наказ керівником органу внутрішніх справ не видавався, згода позивача на відрахування не отримувалась. Виплачені ОСОБА_1. гроші протягом серпня-листопада 2005 року гроші в сумі 1201,04 грн. були відраховані з його вихідної допомоги в січні 2006 року (а.с. 44). Проте приписами ст. 129 КЗпП України заборонено відрахування з вихідної до­помоги.

 

Обґрунтовуючи заявлену вимогу про відшкодування мо­ральної шкоди, ОСОБА_1. послався, зокрема, на вимоги Закону України "Про міліцію" і ст. 237-1 КЗпП України, стверджуючи, що внаслідок неотримання коштів, він пережив сильний стрес, оскільки має потребу в продовженні лікування захворювань, отриманих під час служби в органах внутрішніх справ.

Представник відповідача ОСОБА_2. позов про відшкодування моральної шкоди не ви­знала, мотивуючи свої заперечення тим, що для цих правовідносин чинним законодавством не передбачено компенсації моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шко­ди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від май­нової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 31 березня 1995 року №4 "Про су­дову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змі­нами і доповненнями) роз'яснив, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законо­давством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зо­бов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що ре­гулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Чинним законодавством: Законом України від 20 грудня 1990 р. №565-ХП "Про міліцію", Законом України від 9 квітня 1992 р. №2262-ХП "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" (з наступни­ми змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), наказом МВС України від 25 листопада 2004 року № 1472 „Про внесення змін до наказу МВС України від 01.11.2003 року № 1236" відповідальність за заподіяння моральної шкоди внаслідок неправильного розрахунку грошового забезпечення і грошової компенсації при звільнені не передбачена, тому судом першої інстанції вірно не встановлено законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1.

Норми законодавства про працю, зокрема ст. 237-1 КЗпП України - відшкодування власни­ком або уповноваженим ним органом моральної шкоди, не поширюються на питання проходжен­ня служби та матеріального забезпечення рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Спірні правовідносини регулюються наведеними спеціальними законами та іншими норма­тивними актами, які у даному випадку не передбачають відшкодування моральної шкоди.

Більш того, позивачем не доведено й факту самого заподіяння йому моральних страждань.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення на його користь компенсації моральної шкоди не ґрунтуються на законі.

 

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції частково порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню. 

В повному обсязі постанова складена 13.05.2008 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

Апеляційні скарги ОСОБА_1 і Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області - задовольнити частково.

Постанову Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 25 грудня 2007 року у справі № 2-а-3/07 за позовом ОСОБА_1 до Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області «про визнання його дій неправомірними, визнання чинним грошового атестату, стягнення грошового забезпечення в повному обсязі та безпідставно утриманих сум, відшкодування моральної шкоди» - скасувати в частині:

·стягнення на користь ОСОБА_1 з Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області стягнутих з вихідної допомоги при звільненні грошей в сумі 3903,38 грн.;

· відмови в стягненні з Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1. перерахованої суми грошового забезпечення в розмірі 1201,04 грн.

Стягнути з Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області (з розрахункового рахунку 35229001000031 в УДК в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 08671455) на користь ОСОБА_1 утриману суму грошового забезпечення в розмірі 1201,04 гривень.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь з Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області стягнутих з вихідної допомоги при звільненні грошей в сумі 3903,38 грн. - відмовити.

В решті Постанову Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 25 грудня 2007 року у справі № 2-а-3/07 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складення її в повному обсязі.

 

 

Головуючий

 

Судді