Справа № 2-6817/11

РІШЕННЯ

Іменем України

28 грудня 2011 року                              Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого: судді                                                               Грищенко І.О.

при секретарі                                                                              Самогньозд О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути на її користь з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менш одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісяця, починаючи з дня звернення з позовом до суду до моменту закінчення навчального закладу, але не більш, як до досягнення сином 23 років.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що з 17.08.1990 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3. За час перебування в зареєстрованому шлюбі відносини між ними не склалися, відповідач не надавав матеріальної допомоги, в зв'язку з чим вона вимушена була в 1995 році звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. Але, не зважаючи на обов'язок виконувати рішення суду, відповідач ухилявся від сплати аліментів, змінював місця роботи, а, якщо і виплачував аліменти, то у маленьких розмірах. 05.04.2000 року шлюб між ними розірвано, про що зроблено відповідний актовий запис № 236. Після розірвання шлюбу син мешкає з нею та знаходиться на її утриманні. В 2003 році вона забрала виконавчий лист, на підставі якого з відповідача утримувалась сума на утримання дитини, і відповідач сплачував за усною домовленістю суму в розмірі 100 грн. щомісяця. Влітку 2007 року ОСОБА_3 склав вступні іспити до Харківського інституту банківської справи університету банківської справи НБУ України (м. Київ) та з 01.09.2007 року приступив до навчання. З початку навчання відповідач, за усною домовленістю,  сплачував половину вартості навчання та надавав щомісячну матеріальну допомогу в розмірі 200 грн. Але з січня 2010 року перестав сплачувати половину вартості та надавати матеріальну допомогу. Останній раз відповідач сплатив половину вартості навчання з 1 семестр 4 курсу, а саме у серпні 2010 року. За час навчання, а саме в 2010 році, ОСОБА_3 тричі перебував на стаціонарному лікуванні, а саме: з вересня 2010 року по січень 2011 року, про що є відповідні копії витягів з історії  хвороби, за станом здоров'я вимушений був вийти до академічної відпустки. З 01.09.2011 року він продовжує навчання. Вона неодноразово зверталася до відповідача, з проханням надати будь-яку матеріальну допомогу на лікування, проте відповідач категорично відмовився взагалі надавати будь-яку допомогу, у зв’язку з чим вона вимушена звернутися з даним позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 на судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 на судове засіданні не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки поштовою замовною кореспонденцією, що підтверджується поштовим зворотним повідомленням, яке долучено до матеріалів справи. Доказів, що підтверджують поважність причини неявки, клопотання про перенесення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутністю, або письмових заперечень у справі, не надав. Представника, який би діяв від його імені на підставі довіреності, до суду не направив. З огляду на таке справа розглядається у відсутність відповідача.

Суд, заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування позову, вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що з 17.08.1990 року позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2.

Від шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3.

За час перебування в зареєстрованому шлюбі відносини між сторонами не склалися, відповідач не надавав матеріальної допомоги, в зв'язку з чим позивач вимушена була в 1995 році звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини.

Але, не зважаючи на обов'язок виконувати рішення суду, відповідач ухилявся від сплати аліментів, змінював місця роботи, а, якщо і виплачував аліменти, то у маленьких розмірах.

05.04.2000 року шлюб між сторонами розірвано, про що зроблено відповідний актовий запис № 236, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбуНОМЕР_1, виданим 05.04.2000 року.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 мешкає з позивачем та знаходиться на її утриманні.

В 2003 році ОСОБА_1 забрала виконавчий лист, на підставі якого з відповідача стягувалася сума на утримання дитини, і відповідач сплачував за усною домовленістю суму в розмірі 100 грн. щомісяця.

Влітку 2007 року ОСОБА_3 склав вступні іспити до Харківського інституту банківської справи університету банківської справи НБУ України (м. Київ) та з 01.09.2007 року приступив до навчання.

З початку навчання відповідач, за усною домовленістю з позивачем, сплачував половину вартості навчання та надавав щомісячну матеріальну допомогу в розмірі 200 грн. Але з січня 2010 року перестав сплачувати половину вартості та надавати матеріальну допомогу. Останній раз відповідач сплатив половину вартості навчання з 1 семестр 4 курсу, а саме у серпні 2010 року.

За час навчання, а саме в 2010 році, ОСОБА_3 тричі перебував на стаціонарному лікуванні: з вересня 2010 року по січень 2011 року, що підтверджується відповідними копіями витягів з історії хвороби, які долучено до матеріалів справи та за станом здоров'я вимушений був вийти до академічної відпустки. З 01.09.2011 року він продовжує навчання.

Позивач неодноразово зверталася до відповідача, з проханням надати будь-яку матеріальну допомогу на лікування, проте відповідач категорично відмовився взагалі надавати будь-яку допомогу.

Згідно з положеннями ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує такі обставини: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; відсутність у платника аліментів інших аліментних зобов’язань; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподаткований мінімум доходів громадян.

Відповідно до вимог ст.. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання   припиняється у разі припинення навчання.

Згідно з положеннями ст.. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій  грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів у вигляді ? частини від усіх видів доходів щомісячно, але одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, до моменту закінчення навчання, але не більш, як до досягнення 23 років.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218, 367 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 184, 198, 199 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.            

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Харкова, на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання сина –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менш одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісяця, починаючи з дня звернення з позовом до суду - з 01.09.2011 року, до моменту закінчення навчального закладу, але не більш, як до досягнення ОСОБА_3 23 років.

В разі закінчення навчання, тимчасової перерви у навчанні, виключення з навчального закладу –утримання аліментів припиняється.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито в розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення в частині стягнення суми аліментів  за 1 місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня отримання стороною його копії.

Головуючий: