Справа № 2/0614/1183/11
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
31 січня 2012 року Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Ярмоленка В.В.
при секретарі Грищенко О.В.
розглянувши на відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Малинського державного виробничого підприємства комунального господарства про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, -
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Малинського державного виробничого підприємства комунального господарства про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за кожен місяць затримки. Посилається на те, що з 01 лютого 2010 року працювала у відповідача на посаді паспортиста. Наказом № 63 від 28 лютого 2011 року вона була звільнена в порядку переведення до МКП «Благоустрій», на підставі п.5 ст. 36 КЗпП України. Зазначила, що в порушення вимог ст. 116 КЗпП України підприємство не виплатило їй заробітну плату в розмірі 1797,91 грн. У зв’язку з цим просила стягнути з відповідача на її користь 1797,91 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати, 8712,90 грн. середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по листопад 2011 року та компенсацію за кожен місяць затримки розрахунку при звільненні.
В судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав зазначених в заяві.
Представник відповідача –директор ОСОБА_2 позов визнав частково, не заперечував факту існування трудових правовідносин з позивачем та розміру заборгованої заробітної плати, однак заперечив щодо стягнення середнього заробітку за час затримки, та компенсації, оскільки підприємство перебуває у тяжкому фінансовому становищі, та прикладає всіх зусиль по частковому погашенню існуючої заборгованості перед працівниками.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, на основі обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що пред’явлена позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Встановлено, що з 01.02.2010 року по 28.02.2011 року позивач працювала на посаді паспортиста в МДВПКГ, та була звільнена на підставі наказу №63 в порядку переведення на інше підприємство комунальної сфери. Останнім фактичним днем роботи являлось 28.02.2011 року. Дана обставина знайшла підтвердження в судовому засіданні та не оспорювалось сторонами.
Даними довідки №205 від 29.08.2011 року (а.с.4) підтверджується наявність заборгованості МДВПКГ перед позивачем в розмірі 1797,91 грн. Таким чином, факт несвоєчасної виплати ОСОБА_1 з вини підприємства сум, належних останній при її звільнені, встановлено.
Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У цьому випадку середня заробітна плата обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, з подальшими змінами та доповненнями. Відповідно до абзацу 3 п.2 розділу 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.
Згідно п. 5 Порядку нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З огляду на наведене суд не може погодитись з визначеним позивачем розміром середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи (січень, лютий 2011 року), оскільки ця сума визначена із врахуванням загальної заборгованості позивача за період роботи на підприємстві.
Таким чином із наданого відповідачем розрахунку видно, що за 11 відпрацьованих ОСОБА_1 у січні місяці робочих днів їй нарахована заробітна плата у розмірі 669,14 грн., а за чотири відпрацьовані робочі дні в лютому –231грн.34 коп., тобто її середньомісячна заробітна плата становить 450 грн. 24 коп., а середньоденна 60 грн. 03 коп. (450,24/ 7,5), і за 189 робочих дні затримки розрахунку, на які посилаються обидві сторони, виплаті підлягає 11 345 грн. 67 коп. (60,03 х 189). Зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача, яка визначила в своїх вимогах період розрахунку по 30 листопада 2011 року.
Посилання представника відповідача на відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності та не звільняє від обов’язку своєчасно сплачувати заробітну плату (п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»). Доказів, якими би обґрунтовувались заперечення відповідача, до матеріалів справи не надано, будь-яких клопотань з цього приводу від нього не надходило, підстав для зменшення розміру суми середнього заробітку суд не знаходить.
Що стосується вимоги про стягнення компенсації за кожен місяць затримки, то в її задоволенні слід відмовити через наступне:
Згідно зі ст. 34 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. компенсація втрати частини заробітку через порушення строків його виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрат частини заробітної плати через порушення строків її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1427 від 20 грудня 1997 р., така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівнику за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 р., якщо індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги зріс більше ніж на 1%.
Виходячи з вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 р., з 1 січня 2001 р. така компенсація провадиться на підставі цього Закону в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 р. Згідно із п. 3 зазначеного Порядку компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни на території України в гривнях і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата.
Обов’язковою умовою для індексації доходів відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а також для виплати компенсації згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати» є те, що грошові доходи мають бути нараховані підприємством, установою, організацією всіх форм власності і господарювання.
Платежі у встановленій належній сумі позивачу не були нараховані МДВПКГ, а були стягнуті за рішенням суду, тобто, мають характер одноразових виплат, як суми, стягнуті за рішенням суду, в той час коли їх розмір повинен визначатися у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. З, 10, 11, 12, 60, 209, 212 -215 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Малинського державного виробничого підприємства комунального господарства на користь ОСОБА_1 1797,91 грн. заборгованості із заробітної плати, 11 345,67 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього 13 143,58 (тринадцять тисяч сто сорок три гривні 58 копійок) грн.
В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з Малинського державного виробничого підприємства комунального господарства на користь держави 188,20 грн. судового збору
Допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Малинський районний суд.
Суддя:В. В. Ярмоленко