Справа № 2-1155/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

"25" листопада 2011 р.                                                                                м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого –судді          Кравціва В.І.,

при секретарі                              Рибію Ю.Л.,

з участю позивачки                    ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Верховецької сільської ради Самбірського району Львівської області, визнання недійсним свідоцтва про право власності та  визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_1 31.10.2011 року пред’явила позов про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Верховецької сільської ради Самбірського району Львівської області № 5 від 16.02.2006 року «Про переоформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1»в частині переоформлення права власності на вказаний будинок по ? частині на ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнання недійсним свідоцтва про право власності в частині права власності на ОСОБА_2 і  ОСОБА_3  та визнання за нею права власності на ? частину вказаного будинковолодіння у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

У обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її мати                ОСОБА_3, внаслідок смерті яких відкрилася спадщина.

При житті, 15.12.2003 року, батько та мати склали заповіти, якими все своє майно після їх смерті заповіли  їй, позивачці.

Вона, ОСОБА_3, є єдиним спадкоємцем майна померлих батьків.

Будинковолодіння у АДРЕСА_1 належало до суспільної групи колгоспний двір.

Згідно рішення виконавчого комітету Верховецької сільської ради від 16.02.2006 року оформлено право власності по ? вказаного житлового будинку не неї, позивачку, її чоловіка ОСОБА_4 та померлих - батька ОСОБА_2 і матір             ОСОБА_3 Оскільки свідоцтво про право власності, видане Верховецькою сільською радою на підставі вказаного рішення на ім’я спадкодавців після смерті, то спадщина не може бути оформлена у державній нотаріальній конторі.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 у підтримання своїх позовних вимог посилалася на обставини, викладені у позовній заяві.

   Представник відповідача, яка була належним чином повідомлена, у судове засідання не з’явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та про визнання позову.

Заслухавши пояснення позивачки, з’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із погосподарських книг та свідоцтва на забудову садиби вбачається, що господарство за адресою: АДРЕСА_1 відносилося до суспільної групи господарств колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_2 та членами цього колгоспного двору були його дружина ОСОБА_3, дочка   ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 До майна колгоспного двору належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (а.с. 10,21,22).

 Згідно ст. 120 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

         Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

            Згідно п. 4  Постанови  Верховної  Ради  України  «Про введення в дію Закону «Про власність» від 26.03.1991 року, загальні  правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.  

Отже, на момент припинення колгоспного двору його членам, котрі не втратили право на частку у його майні, вказане майно належало на праві спільної власності у рівних частках, а саме, по 1/4 частині.

Із свідоцтв про смерть відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 року померли ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідно ( а.с. 4,5).

Однак, виконавчий комітет Верховецької сільської ради Самбірського району 16.02.2006 року прийняв рішення «Про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1», яким вирішив оформити право власності по 1/4 частині житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і на підставі зазначеного рішення 06.04.2006 року на вказані прізвища видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що видно із рішення виконкому та свідоцтва про право власності на нерухоме майно ( а.с. 7,13).

Отже вказане рішення є неправомірним, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно слід визнати частково недійсним.

Унаслідок смерті ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну кожному із них ? частину майна колгоспного двору.

Із заповітів, складених 15 грудня 2003 року, видно, що ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 усе своє особисте майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їм буде належати на день смерті і на що законом матимуть право заповідають ОСОБА_1 ( а.с.8,9).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Керуючись ст. ст. 208, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати частково недійсним рішення виконавчого комітету Верховецької сільської ради Самбірського району від 16.02.2006 року № 5 «Про оформлення права власності на  будинок АДРЕСА_1»у частині прийняття рішення оформити право власності по 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Верховецької сільської ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ? частину кожному будинку АДРЕСА_1.   

Визнати за ОСОБА_1 право на спадкове майно за заповітами, що складається з ? частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок смерті ОСОБА_2, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_3, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

       Суддя