Судове рішення #2072175
Справа № 2-374/08

 

Справа №  2-374/08

 

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

м. Ковель                                                                                                         9 квітня  2008 року  

 

 

             Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням

 

судді -                                                            ВОСКОВСЬКОЇ О.А.,

при секретарі  -                                            ГРИЩУК О.М.,

за  участю представника позивача за

первинним позовом  -                                ОСОБА_4.,

відповідачів за первісним позовом  та

позивачів за зустрічним позовом               ОСОБА_2. та ОСОБА_3.,

відповідачки за зустрічним позовом, вона ж

3-я особа  на стороні  позивача за  первинним позовом                        ОСОБА_1.,

представника  третьої особи на стороні  відповідачів - органу опіки і  піклування

Ковельської міської ради -                           ГУПІКА М.І.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковелі цивільну справу  за позовом  Колективного підприємства «Ковельбуд» , третьої особи на стороні  позивача з самостійними  вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3про  виселення з гуртожитку без надання іншого житла та за зустрічним позовом  ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_1, третьої особи на стороні відповідача, - Колективного підприємства «Ковельбуд» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

-суд, -

 

в с т а н о в и в :

 

            Колективне підприємство «Ковельбуд» звернулось в суд з позовом до  ОСОБА_2. та ОСОБА_3. з вимогою про  виселення відповідачів та  двох їх  неповнолітніх дітей  з кімнати АДРЕСА_1, - без надання іншого  житла. Позовні вимоги мотивовано тим, що починаючи з 2000 - го року відповідачам, за їх  письмовою заявою надавалась у користування кімната АДРЕСА_1, - щоразу терміном на один рік, - поскільки даний будинок перебуває у власності позивача.  1 січня 2006  року з ОСОБА_2. було укладено письмовий договір  найму житла також строком на один рік, термін дії  якого  вважався продовженим  до 1  січня 2008 року , поскільки  КП «Ковельбуд»  не ставило питання про виселення ОСОБА_2 до 1 січня 2007 року. У  вересні 2007 року  відповідачів було письмово попереджено про  необхідність звільнити займане ними  житло, поскільки  термін дії  договору найму житла  закінчувався, однак,   останні не виконали цю вимогу,   в   зв'язку  з чим КП «Ковельбуд»  звернулось в суд з  вимогою  про  виселення сім'ї  ОСОБА_2 із  займаної ними кімнати.

            ОСОБА_2. та ОСОБА_3 в свою чергу, звернулись в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1., - яку було залучено до участі в справі як третю  особу з самостійними вимогами на стороні  позивача по первинному позову, як таку,  що постійно  прописана у спірному житлі, - з вимогою про  визнання ОСОБА_1. такою, що втратила право  користування кімнатою  АДРЕСА_1, як така, що понад шість місяців не проживає за  вказаною адресою.

            В судовому засіданні представник позивача за  первинним позовом, - який є одночасно третьою особою  на стороні відповідача за зустрічним позовом  - КП «Ковельбуд», - ОСОБА_4., заявлений ними  позов підтримав повністю з підстав,   викладених у позовній заяві, вимоги по зустрічному позову не визнав і  пояснив суду наступне. Приміщення  типу гуртожитку в АДРЕСА_1, належить КП «Ковельбуд» на  праві приватної  власності, згідно з договором  купівлі-продажу. Ще в 1995 році кімнату № 26 в цьому гуртожитку рішенням профкому  було виділено для постійного проживання  ОСОБА_1., яка на той  період працювала в КП «Ковельбуд». У 2000 - му році на прохання ОСОБА_1. в цю кімнату  було поселено сім'ю ОСОБА_2, яка тоді складалась з двох чоловік - відповідачів по справі. За їх заявою їм було дозволено проживати в цій кімнаті протягом  року, на цей же час їх було  прописано за цією  адресою. При цьому ОСОБА_1.  також залишилась прописаною у цій же кімнаті, продовжувала працювати в КП «Ковельбуд» до  2003 року. Щороку відповідачам продовжували прописку в кімнаті і кожного разу на один рік,  а в 2004 році  паспортна  служба прописала відповідачів у  згаданій кімнаті  до 15.10.2007 року  хоча у КП «Ковельбуд» дозволу  на це  не запитували. 1 січня 2006 року з  відповідачами  було укладено письмовий  договір найму  житла терміном на один рік,  тобто, до 1 січня 2007 року. Однак, КП «Ковельбуд» не ставило питання про виселення ОСОБА_2 до цього терміну і, згідно умов договору, строк дії договору автоматично продовжувався ще  на один рік, тобто, до 1 січня 2008 року. У вересні 2007 року ОСОБА_2 було письмово попереджено про необхідність звільнити житло,  поскільки термін дії договору закінчувався і вони мали  намір  передати цю кімнату в подальше користування  ОСОБА_1., яка, хоч і не працює в КП на даний час, однак, є одним із його співвласників. Відповідачі в добровільному порядку  не  виселились  в зв'язку з чим просить  задовольнити їх вимоги та виселити  сім'ю ОСОБА_2 із займаної ними кімнати, - в зв'язку із  закінченням терміну дії договору найму житла. Просять також відмовити в задоволенні  зустрічного позову, поскільки  саме КП являється власником будинку і вони не мають наміру  виселяти  ОСОБА_1.  із  спірної кімнати.

            Відповідачка за  первинним позовом,   - вона ж позивачка за зустрічним  позовом -ОСОБА_2., не визнала заявлені до неї КП « Ковельбуд» вимоги з тих підстав, що  її сім'я не має іншого житла, а ОСОБА_1., починаючи з 2000 року  фактично не проживає в спірній кімнаті, в зв'язку з чим просить задоволити зустрічні позовні вимоги та визнати ОСОБА_1. такою, що втратила право користування  кімнатою АДРЕСА_1. При цьому, не заперечує того факту, що договір найму житла  між нею та  власником  гуртожитку КП «Ковельбуд» був укладений  1 січня 2006 року терміном на один рік, тобто, до 1 січня  2007 року, а після цього вважався переукладеним знову на рік,  поскільки власник житла - КП  «Ковельбуд»  не  ставили питання про розірвання цього договору.  Також не оспорює того, що в трудових  відносинах з КП «Ковельбуд» ні  вона, ні її чоловік ніколи не перебували  і не перебувають. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог КП «Ковельбуду», поскільки їх сім'я не має власного житла та просить визнати ОСОБА_1. такою, що втратила  право користування спірною кімнатою, як особа, яка понад шість місяців  не проживає у  даному житловому  приміщенні.

            Відповідач по справі, він же позивач за зустрічним позовом  - ОСОБА_3 - не визнав позовних  вимог КП «Ковельбуд» про виселення його сім'ї з кімнати в гуртожитку, поскільки власного житла вони  не мають, проживали  раніше в одній  квартирі з його матір'ю,  а з 2000 -го року, зі згоди ОСОБА_1. його сім'я  поселилась в кімнаті АДРЕСА_1. При цьому, вони щороку писали заяву на ім'я директора КП «Ковельбуд» з проханням продовжити прописку і щороку їх  прописку продовжували ще на рік. 1 січня  2006 року КП «Ковельбуд» уклали з ними письмовий договір  найму  житла строком на один  рік, а по закінченню цього терміну договір вважався переукладеним ще на один рік, тобто, до 1 січня 2008 р.,  поскільки КП «Ковельбуд» не  ставили питання про розірвання  договору найму житла. У вересні 2007 року їх письмово попередили про намір розірвати договір і запропонували виселитись, однак, в зв'язку з тим, що винайти інше житло  в зимовий період важко, вони  не  виконали  вимоги КП «Ковельбуд», а  на даний час  заперечують проти  виселення з  тих підстав , що власного житла у них не має і їм ніде  жити. Щодо  кімнати в гуртожитку КП  «Ковельбуд», то мали намір і в  подальшому переукладати договір найму житла з власником та продовжувати жити в спірній  кімнаті. Просить відмовити в задоволенні  позовних вимог КП «Ковельбуд». Крім того,  просить  визнати ОСОБА_1. такою, що  втратила право користування спірною кімнатою, як така , що понад шість місяців не  проживає там. Про те, що ОСОБА_1. прописана в кімнаті № 26  знали ще з 2002 року, коли на цю адресу  отримували запрошення для ОСОБА_1. на вибори.

            Відповідачка за зустрічним позовом, - вона ж  третя особа  на стороні  позивача з  самостійними вимогами по  первинному позову - ОСОБА_1. підтримала  позовні вимоги  КП «Ковельбуду»,  вимоги по зустрічному позову не визнала та  пояснила суду наступне. З 1989 по 2003 рік вона працювала в КП «Ковельбуд» і в  1995 році за рішенням профкому їй було виділено в користування кімната АДРЕСА_1,  де вона  постійно прописана. В 2000 - му році на  прохання свого знайомого  - Сологуба Романа - надала в  користування сім'ї відповідача свою кімнату, -  попередньо узгодивши це питання з дирекцією КП  «Ковельбуд». За сімейними  обставинами винаймала інше житло,  залишаючись  прописаною в гуртожитку. Щороку, коли з сім'єю ОСОБА_2 вирішувалось питання  продовження  їх прописки, адміністрація КП «Ковельбуду» запитувала у неї згоду на прописку ОСОБА_2 і  вона  погоджувалась. Однак, весь цей період часу вона не втрачала інтересу до спірного житла, щоразу погоджувалась на продовження  прописки ОСОБА_2 лише на рік, а, починаючи з літа 2007 року,  просила ОСОБА_2  підшукати собі  інше житло, поскільки вона зі своєю  малолітньою дочкою маж намір повернутися в кімнату, де вони прописані. У вересні 2007 року КП «Ковельбуд» письмово попередила ОСОБА_2 про намір  розірвати договір найму житла, однак, відповідачі до цього часу не виселилися з кімнати, а вона, являючись одинокою матір'ю, змушена з  малолітньою дочкою наймати  кімнату, яку господарі ще з літа 2007 року просять звільнити. Вважає, що не  втратила право користування  спірною кімнатою, поскільки на законних підставах отримала  цю кімнату, в якій  постійно  прописана з дочкою. Крім  того, працювала в КП «Ковельбуд» чотирнадцять років, і хоч з 2003 р. звільнилась, однак, залишилась співвласником КП «Ковельбуд» Крім того,  інтересу до спірного житла не  втратила, з 2000 - го року  щороку  питання прописки ОСОБА_2 узгоджувалось адміністрацією КП саме з нею,  а з літа 2007 року прохала відповідачів звільнити кімнату. Просить задовольнити  первинний позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

            Представник  органу опіки і піклування м. Ковеля  Гупік М.І. пояснив суду, що, в даному випадку, вимоги за обома позовами стосуються  інтересів малолітніх дітей, а саме  - за первинним позовом  ставиться питання про  виселення, в тому числі, і двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2, а за  зустрічним позовом ставиться питання про втрату права на житло, в тому числі, і  малолітньої  дочки ОСОБА_1.   Заслухавши обставини  даної справи, вважає, що  переважне право  на проживання в спірній  кімнаті має  саме ОСОБА_1.,  яка являється одинокою  матір'ю, постійно  прописана в цій  кімнаті та не має іншого житла.

            Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, третіх осіб, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позовні вимоги КП « Ковельбуду» підставні та підлягають до задоволення , а вимоги за зустрічним  позовом ОСОБА_2.  та  ОСОБА_3.  до задоволення не підлягають з наступних причин.

            Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується,  розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а ч.2 ст. 318 ЦК України  передбачено, що усі суб'єкти права власності є  рівними перед законом. Згідно  ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним , а частинами 1 та 2 ст. 325 цього ж Закону  передбачено,  що суб'єктами права приватної власності є фізичні  та  юридичні особи.

            Як вбачається з довідки КП «Ковельбуд» № 59 від 28.02.2008 року,  колективне підприємство «Ковельбуд» було утворене внаслідок  реорганізації  Будуправління  «Ковельпромбуд» КП «Волиньбуд» з 06.10. 1999 року, згідно наказу № 1 , а останнє,  в свою чергу було перейменовано з Будуправління «Ковельпромбуд» з 01.03. 1979 р. наказом № 61. Дані обставини  підтверджені і іншими  письмовими доказами, поданими позивачем за первинним  позовом, а саме:  рішенням загальних зборів трудового колективу БУ «Ковельпромбуд» від 12.07.1999 р. про затвердження  установчих  документів КП «Ковельпромбуд» в зв'язку  з  реорганізацією, розпорядженням Ковельського міського голови від 06.10.1999 р. № 627 про  державну реєстрацію КП «Ковельбуд» та витягом з наказу № 1 від 06.10.1999 р. по КП « Ковельбуд» про реорганізацію підприємства.

            Як вбачається з переліку  нерухомого майна, яке приватизовано у  складі цілісного майнового комплексу,  позивач  за  первинним позовом придбав, згідно з договором купівлі -  продажу від 14.09.1993 р. № 10 , посвідченим  Першою Луцькою  державною  нотаріальною  конторою  та  зареєстрованим в реєстрі за № 7-019,  приміщення гуртожитку в АДРЕСА_1, а, отже, володіють даним  житловим приміщенням на праві приватної власності.

            Дані обставини, крім того, не оспорюються і  сторонами по справі.

            Згідно ч.1 ст. 810 ЦК України, за договором найму ( оренди) житла одна сторона - власник  житла ( наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для  проживання у ньому певний строк за  плату, а відповідно до ч.1 ст. 812 ЦК України, предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема, квартира або її частина, житловий будинок або його  частина. Статтею 811 цього ж Кодексу передбачено, що договір  найму житла укладається у письмовій формі.

            Як вбачається з пояснень представника КП «Ковельбуд» та ОСОБА_2., ОСОБА_3., починаючи з 29.09.2000 року сім'я  відповідачів зверталася з  письмовими заявами до дирекції КП «Ковельбуд» з проханням  продовжити  прописку в кімнаті АДРЕСА_1 і такі їх заяви  задовольнялись за  умови продовження прописки та проживання ОСОБА_2 в  гуртожитку щоразу  терміном на один рік ( заяви відповідачів від 29.09.2000 р., 15.06.2001 р., 12.07.2002 р., 29.08.2003 р., 06.10.2004 р. з відповідними  резолюціями дирекції КП «Ковельбуд»). Дані обставини сторонами також не  оспорюються.

            Як вбачається з  картки прописки, відповідачі здійснили прописку своєї сім'ї через паспортну службу за вищезгаданою адресою до 15.10.2007р., однак, як пояснили ОСОБА_2. та ОСОБА_3, вони не можуть  пояснити яким чином це трапилось , поскільки заяви відповідного змісту на адресу власника житла  вони не писали і згоди на  прописку  на такий термін КП «Ковельбуд»  їм не надавало, - що підтвердив в судовому  засіданні і представник  КП «Ковельбуд».

            Згідно представлених суду письмових доказів, договір найму житла в письмовій формі між КП «Ковельбуд» та ОСОБА_2. було укладено лише 1 січня 2006 року.

            Таким чином, суд приходить до  висновку, що до 01.01.2006 року між КП «Ковельбуд» та  сім'єю ОСОБА_2  передбачений законом  договір найму житла не укладався і між сторонами  мали місце  усні договірні відносини щодо користування  спірним житлом, які на протязі  усього вищезгаданого періоду були прийнятними як для власника, так і  для  фактичних користувачів.

            Як вбачається з договору найму  житлового приміщення від 01 січня 2006 року,  власник приміщення гуртожитку - КП «Ковельбуд» - надав у користування ОСОБА_2. кімнату АДРЕСА_1 терміном на один рік. При цьому , пунктом 7 даного Договору передбачено, що договір вважається переукладеним на новий строк на тих же  умовах, якщо за один  місяць до його  припинення жодна із сторін не  заявить  про  закінчення  строку його дії . Тобто,  даний договір , який був укладений між сторонами на один рік,  припиняв свою дію  01.01.2007 р. за наявності обставин, вказаних у п. 7 Договору , однак, в зв'язку з тим, що жодна  із сторін не  заявила про свій намір  розірвати договір до 01.01.2007 р., Договір вважається переукладеним на тих же умовах, - до 01.01.2008 року.

            Дані обставини не  оспорюються і відповідачами ОСОБА_2.

            Згідно письмового попередження  КП «Ковельбуд» від 18.09.2007 р.,  № 358, останні, як власники  житлового приміщення  попередили ОСОБА_2. про необхідність  звільнити займану  її   сім'єю кімнату, вказавши,  як  причину для цього, намір ОСОБА_1. яка  постійно там прописана з дочкою, - проживати в даній кімнаті.

            Відповідно до ч.3  ст. 825 ЦК України, договір  найму частини будинку, квартири, кімнати ( частини кімнати) може бути  розірваний  на вимогу   наймодавця у разі необхідності  використання житла  для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. При цьому, наймодавець повинен попередити  наймача про  розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.

            Того факту, що КП  «Ковельбуд» завчасно і належним чином попередив про намір розірвати договір найму житла ОСОБА_2. та ОСОБА_3 не оспорюють, однак, не погоджуються з підставою  розірвання даного договору, а саме -  необхідністю надання кімнати для проживання ОСОБА_1. з  дочкою.

            Однак, як  вбачається з умов договору від 01.01.2006 р., даний договір є  строковим, термін дії Договору - один рік - і умови його переукладення  чітко викладені у пункті 7, незалежно від підстав   припинення його дії.

            Крім того, згідно довідки КП  «Ковельбуд» від 26.03.2008 р. № 84 , ОСОБА_1. являється одним із співвласників  даного підприємства, а, отже КП «Ковельбуд» , правомірно і відповідно  до закону  ставить вимогу про  виселення ОСОБА_2, зокрема, для проживання ОСОБА_1.

            Покликання відповідачів на  відсутність у них іншого  житла та  неможливість  придбання  власного житлового приміщення не є підставою для  відмови у задоволенні  вимоги про їх виселення, поскільки  укладаючи  строковий договір  найму житла Сологуби були  ознайомлені з його  умовами. Крім того, як вбачається з пояснень ОСОБА_3.  раніше їх сім'я проживала  в одній  квартирі з матір'ю ОСОБА_3. в м. Ковелі, потім  винаймали квартиру, а згідно пояснень відповідачки ОСОБА_2. - її   батьки  наділені житлом і мають  будинок в селі Білин поряд з м. Ковелем.

            Як пояснили  в судовому  засіданні ОСОБА_2. та ОСОБА_3, вони усвідомлювали  що договір найму  житла фактично  укладається з ними щороку і кожного разу  терміном на один рік, але  розраховували, що в подальшому таке  переукладення договору  триватиме і надалі, тому не  підшукували  іншого житла.

            Таким чином , суд  приходить до висновку про підставність  вимоги КП «Ковельбуд» про виселення сім'ї ОСОБА_2 із  займаного ними  житлового приміщення без  надання іншого  житла, як це  передбачено ст. 826 ЦК України. Крім того, судом встановлено, що хоч відповідачі в добровільному порядку і не звільнили  займане ними житлове приміщення, однак,  термін дії договору найму  житла,  укладеного між КП «Ковельбуд» та ОСОБА_2. закінчився ще  01.01.2008 року,  а отже, станом на 21.03.2008 року, тобто,  на момент  звернення  до суду із  зустрічною позовною заявою,  Сологуби вже не були  наділені правом  ставити питання  про втрату  права на житло ОСОБА_1. , поскільки  не являлись  законними  користувачами  спірного  житлового приміщення. Власник же  даного житла - КП «Ковельбуд»  - заперечує  проти  заявленого зустрічного  позову і, навпаки, має намір надати ОСОБА_1. у  користування спірну кімнату, оскільки ОСОБА_1. є одним із  співвласників КП і являється одинокою матір'ю. Та обставина, що ОСОБА_1. являється  одинокою матір'ю і сама виховує  малолітню дитину,  підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 від 11.09.2001  р., (актовий запис № 550), свідоцтвом  про  розлучення  від 02.09.1996 р. та  довідкою № 838 від 26.03.2008 р.  з Управління праці та соціального захисту населення  м. Ковеля, згідно якої  ОСОБА_1. знаходиться на  обліку в Ковельському міському УПСЗН і отримує  допомогу на 1-у дитину як одинока матір.

            Судом також  встановлено, що починаючи з 2000 - го року КП «Ковельбуд» щороку запитував згоду  ОСОБА_1. на  продовження прописки ОСОБА_2, а з літа 2007 р. Касьян  Н.П. настоювала  на   звільненні  спірної  кімнати тобто, ОСОБА_1. не  було  втрачено  інтересу до даного житлового  приміщення.

            Крім  того,  згідно запису в паспорті ОСОБА_1., остання , починаючи з 27.02.1995 р., постійно прописана в АДРЕСА_1. Той факт, що в  1995  році рішенням  профкому КП «Ковельбуд» ОСОБА_1.  було виділено  вищевказану кімнату в постійне користування підтвердили суду і свідки ОСОБА_6  та ОСОБА_7, які , як  станом на 1995 рік,  так і  тепер є членом профкому.

            Отже, законність виділення  в користування ОСОБА_1. кімнати АДРЕСА_1 судом встановлена, власником житла КП «Ковельбуд»  не оспорюється  і останні не  ставлять питання про втрату ОСОБА_1. права на користування  наданим їй  житлом, а ОСОБА_2. та ОСОБА_3, - як уже  зазначено вище, - не наділені правом ставити таку вимогу, в зв'язку з чим  у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

            Керуючись ст. ст.  5,6,8,10,11,60, 61, 209, 212, 213, 214, 218 ЦПК України, ст.ст.  317, 319, 321, 810, 811, 812, 818,822, 823,826 ЦК України, ст.   72 , 158 ЖК України, суд, -

 

В И Р І Ш И В :

 

            Позовні вимоги Колективного підприємства «Ковельбуд»  задовольнити  повністю.

 

            Виселити  ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх дітей  - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 з кімнати АДРЕСА_1, -  без надання іншого житла.

 

            У задоволенні  зустрічного позову ОСОБА_2 та  ОСОБА_3про  визнання  ОСОБА_1 такою, що втратила право  користування  житловим приміщенням  в АДРЕСА_1, - відмовити.

 

            Стягнути з  ОСОБА_2. та  ОСОБА_3. на  користь  Колективного підприємства «Ковельбуд» судові витрати по справі , - 8 грн. 50 копійок,  державного мита та 7 грн.  50 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення.

 

            Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області через Ковельський  міськрайонний суд шляхом подачі  заяви про апеляційне оскарження протягом  10 діб з моменту його проголошення та подачі апеляційної скарги  протягом  20 днів з дня  подачі заяви  про  апеляційне оскарження , або в порядку ч.4 ст.  295 ЦПК України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Головуючий:                                                                                                О.А.ВОСКОВСЬКА

 

 

 

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація