Справа  № 2-а-9844/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     31 жовтня 2011 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Криворученка Д.П., секретарі Микитченко К.Г., розглянувши в порядку письмового  провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 30 червня 2011 року звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва у розмірі, передбаченому ст.. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи із 01 січня 2011 року.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2011 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі за даним позовом.

Ухвалою від 16 вересня 2011 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Сторони,  належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, до суду не з'явились, Позивач завчасно через канцелярію суду надіслала письмове клопотання про розгляд справи без її участь а також про уточнення позовних  вимог, в яких просила стягнути з відповідача 40 процентів мінімальної заробітної плати як постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що постійно проживає на території гарантованого добровільного відселення. Уточнені позовні вимоги позивач письмово підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, до суду не з'явився, Надіслав письмове клопотання про розгляд справи без участі представника Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації. Надіслав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні. Заперечення відповідача зводяться до того, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН ЧРДА  як потерпіла 3 категорії  і отримує щомісячну грошову допомогу у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 1 грн 60 коп. Виплата допомоги в розмірі, про який просить позивач суперечитиме чинному законодавству.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 КАС України, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Відповідно до приписів ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).   

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС, зареєстрована проживаючою за адресою: с. Мньов, Чернігівського району та області, вул. Набережна, буд. 51  і населений пункт де проживає позивач, згідно ПКМУ №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1, посвідчення НОМЕР_2, довідка виконавчого комітету Мньовської сільради Чернігівського району та області № 1515  від 31.10..2011 р.    

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.      

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до приписів ст.37 Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 37 Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII було викладено в такій редакції: «Громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється».

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи те, що позивач є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, то вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.  

Позицію сторони відповідача, викладену в письмових запереченнях, суд рахує не обґрунтованою та хибною, оскільки виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами при вирішенні цього спору слід виходити з того, що при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування застосуванню підлягають положення спеціального Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII, в якому законодавець чітко зазначив розмір зазначеної вище компенсації.   

Враховуючи те, що нормами зазначеного Закону встановлений розмір грошової допомоги, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись інший розмір щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.   

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.   

У відповідності до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.   

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Частиною 1 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.   

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон №231-V від 5 жовтня 2006 року).   

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.   

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.   

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.   

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення її права на отримання гарантованої державою компенсації у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

УПСЗН Чернігівської РДА не надало суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження періодичних платежів  з Державного бюджету України –у межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача   за період із  01 січня 2011 року по 22  липня 2011 року (день відкриття провадження)  є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

В задоволенні позовних  вимог  про стягнення соціальної допомоги в майбутньому слід відмовити, оскільки такий захист не передбачений ст.. 2 КАС України.

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст.ст.3, 8, 21, 64, 92 Конституції України, ст.ст.37, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ст.2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», й у відповідності до ст.ст.2, 9, 21, 71, 99, 102, 158-163, 1222, 185-186, 256  КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва,   задовольнити  частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо відмови у здійсненні нарахування  ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства особи проживаючої в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 40 процентів мінімальної заробітної плати, за період із 01 січня 2011 року по 22  липня 2011 року

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену ч.1 ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період із 01 січня 2011 року по 22  липня 2011 року включно, у розмірі 40 процентів мінімальної заробітної плати, з урахуванням фактично виплачених коштів.   .

В задоволенні  решти позовних вимог –відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмову провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівській районний суд Чернігівської області, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя            Д.П. Криворученко