Справа № 2 –445/2011   

23.12.2011 Р І Ш Е Н Н Я

Іменем      України                                                                

23 грудня 2011 року Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді  Висоцького М.Т. при секретарі судового засідання Дністрянській Т.В., розглянувши в смт Врадіївка цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Врадіївської селищної ради Миколаївської області та Комунального підприємства «Водогін Врадіївка»при Врадіївській селищній раді Миколаївської області про поновлення на роботі на посаду директора вказаного підприємства, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

                                                                       В С Т А Н О В И В:

Мотивуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що працюючи директором комунального підприємства (далі КП) «Водогін-Врадіївка»він 21 жовтня 2011 року подав до Врадіївської селищної ради письмову заяву на звільнення його із займаної посади після чого передумав звільнятися і коли закінчився строк попередження про звільнення, продовжував працювати та виконувати свої посадові обов’язки і не вимагав розірвання трудового договору. Так, як заяву про звільнення було надано 21 жовтня 2011 року, то строк попередження про звільнення закінчився 07.11.2011 року.

Незважаючи на це, виконуюча на той час обов’язки голови селищної ради ОСОБА_2 14.11.2011 року повідомила його про те, що він звільнений з роботи на підставі поданої ним 21.10.2011 року заяви.

В наслідок таких протиправних дій та грубого порушення чинного трудового законодавства з боку ОСОБА_2 погіршився стан його здоров’я і він змушений був звернутися за медичною допомогою до Врадіївської ЦРЛ з приводу гіпертонічної кризи ІІ ступеню, про що повідомив керівництво селищної ради, де перебував на лікуванні з 16 по 21 листопада 2011 року.

Як потім він дізнався, його було звільнено з роботи з 16.11.2011 року згідно з розпорядженням №88 від 14.11.2011 року Врадіївської селищної ради на підставі поданої ним раніше заяви від 21.10.2011 року, тобто під час його непрацездатності, про що свідчить наданий ним лист непрацездатності серії АБТ №131557 виданий Врадіївською ЦРЛ від 16.11.2011 року.

Оскільки звільнення його з роботи є незаконним, він просить суд поновити його на займану ним раніше посаду та стягнути з відповідача –КП «Водогін-Врадіївка»середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу (з урахуванням перебування його на лікарняному) за період із 26 листопада 2011 року по 23 грудня 2011 року в сумі 2012 грн., 48 копійок.

У зв’язку з незаконними діями відповідача йому також була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що було порушено його нормальний спосіб життя, втрачені життєві зв’язки, що вимагало від нього додаткових зусиль  для організації свого життя, оскільки він змушений був звернутися за медичною допомогою у зв’язку з погіршенням стану здоров’я та докладати додаткових зусиль для захисту своїх порушених прав.

В судовому засіданні позивач підтримав уточнені ним в судовому засіданні вимоги і просить їх задовольнити.

Представники відповідачів від Врадіївської селищної ради –ОСОБА_2 та від КП «Водогін Врадіївка»- ОСОБА_3 позов не визнали і в даних суду поясненнях вказали, що позивач звільнений з роботи на законних підставах.

Вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами встановив слідуючі факти та правовідносини сторін.

Комунальне підприємство «Водогін-Врадіївка»засноване на комунальній власності селищної ради.

Засновником даного підприємства являється Врадіївська селищна рада. Підприємство є юридичною особою і діє на підставі статуту з відповідними правами і обов’язками (статут КП при Врадіївській селищній раді «Водогін-Врадіївка»).

Позивач ОСОБА_1 19.11.2010 року призначений на посаду директора КП «Водогін-Врадіївка»згідно з розпорядженням №132 Врадіївської селищної ради. Зауважень та доган за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання своїх обов’язків не мав (трудова книжка на ім’я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 30.01.2011 року).

21.10.2011 року позивач подав заяву на звільнення із займаної посади директора КП «Водогін Врадіївка»за власним бажанням. На даній заяві є дві резолюції керівника від 14.11.2011 року. В першій вказано: «Підготовитися до передачі матеріальних цінностей і ще раз обдумати своє рішення. Відпрацювати два тижні. 21.10.2011 р.»Підпис керівника.

Між останньою строкою цього запису дописано дрібними літерами: «Після закінчення лікарняного».

В другій резолюції  вказано: «У зв’язку з тим, що ОСОБА_1 наполягає на звільненню станом на 14.11.2011 року звільнити з роботи з 16.11.2011 року. 16.11.2011 р. провести передачу матеріальних цінностей. 14.11.2011 р.»Підпис керівника.

Вказана заява зареєстрована за вх. №443/2-12 від 21.10.2011 року про що свідчить зроблений від руки запис. (оригінал заяви додається)

Після закінчення строку  попередження про звільнення позивач не залишив роботу і продовжував працювати на займаній посаді. В подальшому письмових підтверджень про свої наміри звільнитися з роботи згідно поданої ним 21.10.2011 року заяви про звільнення він не надав і з новими заявами про звільнення після цього не звертався.

14 листопада 2011 року в день коли позивач ОСОБА_1 був на роботі, виконуюча обов’язки голови Врадіївської селищної ради ОСОБА_2 видала та підписала розпорядження Врадіївської селищної ради №88 згідно якого ОСОБА_1 було звільнено з посади директора КП «Водогін-Врадіївка»на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 16 листопада 2011 року про що останньому особисто повідомлено усно ОСОБА_2 (пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2, розпорядження Врадіївської селищної ради №88 від 14.11.2011 р.)

16 листопада 2011 року на початку робочого дня позивач ОСОБА_1 був госпіталізований до Врадіївської ЦРЛ де перебував на стаціонарному лікуванні по 25 листопада 2011 року виключно з діагнозом «гіпертонічний криз ІІ ст.»про що він повідомив письмовою заявою керівництво Врадіївської селищної ради (ксерокопія лікарняного листа серії АБТ №131587 від 16.11.2011 року, заява про госпіталізацію за вхідним реєстраційним №464/2-14 від 17.11.2011 р.)

В день звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП «Водогін Врадіївка»16.11.2011 року на вказану посаду було призначено іншу особу –ОСОБА_3 (розпорядження №89 від 16.11.2011 р.)..

Згідно наданої КП «Водогін-Врадіївка»відомості про облік робочого часу за листопад місяць 2011 року позивач ОСОБА_1, працюючи директором вказаного підприємства, з 01 по 15 листопада повний робочий день перебував на роботі і відпрацював 88 годин. А в період з 16 по 25 листопада 2011 року перебував на лікарняному (копія відомості обліку робочого часу за листопад 2011 року додається).

За період перебування позивача на лікарняному з останнім проведено повний розрахунок (пояснення позивача, головного бухгалтера КП «Водогін-Врадіївка»)

Встановлені судом факти вказують не те, що між сторонами виникли правовідносини та спір, які регулюються ст. ст. 36, 38, 232, 233, 235, 237 КЗпП Укрїни.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає повному задоволенню в частинні поновлення його на посаді директора КП «Водогін-Врадіївка»та виплати йому середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенню трудового договору.

Як встановлено в судовому засіданні позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням 21 жовтня 2011 року, однак після закінчення передбаченого ст. 48 КЗпП України двотижневого строку попередження про звільнення (цей строк закінчувався 07.11.2011 року) не залишив роботу і не вимагав розірвання трудового договору.

Незважаючи на це, відповідач всупереч вимогам зазначеного закону своїм розпорядженням №88 від 14.11.2011 року безпідставно, всупереч волі позивача звільнив його з роботи 16.11.2011 року в той час коли він перебував на лікуванні, а на його місце в той же день прийняв іншу особу.

В результаті незаконних дій відповідача позивач глибоко переживав незаконне звільнення внаслідок чого погіршився стан його здоров’я і він вимушений був звернутися за медичною допомогою до Врадіївської ЦРЛ де перебував на стаціонарному лікуванні з 16 по 25 листопада. Решту часу з 26 листопада по 23 грудня 2011 року (по день розгляду справи) він вимушений був не виходити на роботу, оскільки розпорядження про його незаконне звільнення не було відмінене відповідачем після його видужання.

Суд вважає, що за таких обставин позивач має бути поновлений відповідачем на роботі на посаду директора КП «Водогін-Врадіївка».

У зв’язку з вимушеним прогулом КП «Водогін-Врадіївка»зобов’язаний виплатити позивачеві середньомісячний заробіток за період з 26 листопада по 23 грудня 2011 року в сумі 2012, 48 грн. виходячи з розрахунку: 19 роб. днів (з 26.11.2011 р. по 23.12.2011 р.) х 105,92 грн. середньомісячний заробіток = 2012, 48 грн.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди з відповідача – Врадіївської селищної ради, суд вважає, що діями останнього дійсно позивачеві було спричинено моральну шкоду,однак вказані позивачем її розміри не відповідають фактичним наслідкам і обставинам справи.

Посилання позивача, що хвороба у нього виникла в результаті незаконних дій відповідача, не знайшли свого підтвердження в суді.

Як стверджує сам відповідач, вказану хворобу (гіпертонію ІІ ступеню) він мав ще до того, як був прийнятий на дану посаду і до цього неодноразово лікувався.

Виходячи з цього, суд вважає, що розмір моральної шкоди має бути зменшений з 10000 грн. до 500 грн.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 2000 гривень за надання юридичної допомоги у вигляді оформлення позовної заяви, суд вважає, що вказана сума значно перевищує оцінку щодо виготовлення позовної заяви, а тому підлягає частковим задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 36, 38, 232, 235, 237-1 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Уточнений позов ОСОБА_1 до Врадіївської селищної ради, Миколаївської області та Комунального підприємства «Водогін-Врадіївка»при Врадіївській селищній раді Миколаївської області про поновлення на роботі на посаду директора вказаного підприємства, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди –задовольнити частково.

Зобов’язати Врадіївську селищну раду Миколаївської області поновити на роботі на посаді директора КП «Водогін-Врадіївка»ОСОБА_1, звільненого з цієї посади розпорядженням Врадіївської селищної ради Миколаївської області №88 р о/с від 14.11.2011 року з 16 листопада 2011 року.

Зобов’язати КП «Водогін-Врадіївка»при Врадіївській селищній раді Миколаївської області виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу із 26 листопада 2011 року по 23 грудня 2011 року в сумі 2012 (дві тисячі дванадцять) грн.. 48 коп.

Стягнути з Врадіївської селищної ради Миколаївської області на користь ОСОБА_1 500 (п’ятсот) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 200 (двісті) грн. за надання юридичної допомоги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

              Суддя:                                                                                    М.Т. Висоцький