2-924/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.01.2012  

Лутугинський районний суд Луганської області в складі: головуючого судді Шпідько В.Г., при секретарі Семьонкіної М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лутугине справу за позовом ТОВ «Укргарт» до ОСОБА_1. та АТЗТ «Промінвест-Екологія», треті особи Михайлівська селищна рада м. Ровеньки Луганської області, Кошарська сільська рада Антрацитівського району Луганської області, про визнання права власності на породний відвал, визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині продажу породного відвалу, витребування з чужого незаконного володіння породного відвалу, та зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Укргарт» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на породні відвали,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Укргарт” звернулося до Лутугинського районного суду Луганської області із позовною заявою про визнання за ТОВ “Укргарт” права власності  на породний відвал колишньої ш. Камілова, що знаходиться на територій Кошарської сільської ради Антрацитівського району Луганської області, визнання недійсним договору купівлі-продажу №КП-2/6-6 від 09.06.2005р., укладеного між  АТЗТ “Промінвест-екологія” та ОСОБА_1  в частині продажу породного відвалу колишньої ш. Камілова, та витребування з чужого незаконного володіння  ОСОБА_1 породного відвалу колишньої ш. Камілова, що знаходиться на територій Кошарської сільської ради Антрацитівського району Луганської області.

          В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом, ТОВ «Укргарт», посилається на факт придбання спірного майна, породного відвалу обсягом 203099 м.куб., за біржовим контрактом № 200411/01 від 20.04.2011р., що був визнаний безхазяйним рішенням Кошарської сільської ради Антрацитівського району Луганської області №06/03 від 03.03.2011р.

Породний відвал, що був придбаний позивачем за первісним позовом, реалізовувався на біржових торгах Антрацитівською державною податковою адміністрацією Луганської області з метою виконання пунктів 2, 3 рішення Кошарської сільської ради Антрацитівського району Луганської області №06/03 від 03.03.2011р.

ТОВ “Укргарт”, позивач за первісним позовом, не може проводити розробку породного відвалу та вилучення з нього відходів, оскільки розробку відвалу здійснює ОСОБА_1, який вважає, що набув право власності на породний відвал на підставі договору купівлі-продажу №КП-2/6-6, укладеного 09.06.2005р. із АТЗТ “Промінвест-екологія”.

АТЗТ “Промінвест-Екологія” отримало породні відвали на підставі рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р. “Про передачу породних відвалів”. За рішенням Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р. породний відвал ш. Камілова, був визнані безхазяйними, та підлягали безоплатній передачі АТЗТ “Промінвест-екологія” на підставі окремого договору.

          ТОВ «Укргарт», позивач за первісним позовом, стверджує, що Михайлівська селищна рада вчинила рішення №34 від 10.09.1999р. всупереч вимог Закону України “Про відходи”, передало одному з відповідачів майно, що не є  власністю цієї ради. ТОВ «Украгарт» у позові вказує, що породний відвал ш. Камілова, розташований на території Кошарської сільської ради Антрацитівського району Луганської області, яка як законний власник, у відповідності до Закону України “Про відходи”, визнала його безхазяйним та розпорядилась реалізувати, в наслідок чого позивач його придбав за біржовим контрактом, а Кошарська сільська рада Антрацитівського району Луганської області отримала кошти від реалізації.

ТОВ «Укргарт» стверджує, що АТЗТ «Промінвест-Екологія», другий відповідач за первісним позовом, не уклало з Михайлівською селищною радою м. Ровеньки Луганської області договір про передачу відвалів, обов’язковість укладення якого передбачена пунктом 4 рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р., а тому не могло його у подальшому реалізовувати на користь ОСОБА_1

          З цих підстав, а також  підстав вказаних у позовній заяві вих. №30 від 22.06.2011р., ТОВ «Украгрт» просить первісний позов задовольнити. Проти зустрічного позову ОСОБА_1 заперечує.

          ОСОБА_1 проти позовних вимог ТОВ «Укргарт» заперечує, наполягає на вимогах, викладених у зустрічному позові. У зустрічному позові  до ТОВ «Укргарт», просить суд визнати за ним право власності на породні відвали: ш. Камінова, шахти №30, шахти Каршина, шахти №35;  визнати дійсним договір купівлі-продажу № КП-2/6-6 від 09.06.2005р., укладений між ним та АТЗТ «Промінвест-Екологія».

ОСОБА_1, позивач за зустрічним позовом, вважає, що рішення Кошарської сільської ради Антрацитівського району Луганської області №06/03 від 03.03.2011р. є незаконним, оскільки він ще з 09.06.2005р. набув право власності на породні відвали: ш. Камілова, шахти №30, шахти Каршина, шахти №35, на підставі договору купівлі-продажу № КП-2/6-6. Посилаючись на договір № КП-2/6-6 від 09.06.2005р. ОСОБА_1 стверджує, що він є добросовісним покупцем та законним власником спірного майна. Вказує на спливання строку позовної давності.

Другий відповідач за первісним позовом, АТЗТ «Промінвест-Екологія» проти позову ТОВ «Украгарт» заперечує, позовні вимоги ОСОБА_1, викладені у зустрічному позові, вважає законними та обґрунтованими.

Третя особа, Михайлівська селищна рада м. Ровеньки Луганської області, позов ТОВ «Укргарт» вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню судом у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечує. У судовому засіданні голова селищної ради Іванович В.М. пояснив, що на час прийняття рішення №34 від 10.09.1999р. межі селищ Михайлівської селищної ради  м. Ровеньки Луганської області (Тацине, Гірник, Михайлівка) не були встановлені, а спірний породний відвал знаходився поблизу з с. Тацине, що й стало підставою для прийняття цього рішення. Однак, Михайлівською селищною радою м. Ровеньки Луганської області не враховано, що спірне майно розташоване на земельній ділянці, що відноситься до земель Кошарської сільради Антрацитівського району Луганської області, тому з позовом ТОВ «Украгарт» погодився. Проти зустрічного позову ОСОБА_1 заперечує.

Третя особа, Кошарська сільська рада Антрацитівського району Луганської області, позов ТОВ «Украгарт» вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню судом у повному обсязі, проти зустрічного позову ОСОБА_1 заперечує.

Вислухавши пояснення представників ТОВ «Украгарт», АТЗТ «Промінвест-Екологія», пояснення ОСОБА_1, третіх осіб,  свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Укргарт» підлягають задоволенню у повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Рішенням Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р. «Про передачу породних відвалів» визнано безхазяйними породні відвали ліквідованих шахт, розташованих на території ради, в тому числі, породний відвал колишньої шахти ім. Камілова.

          Пунктом 2 рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р. передбачено, що породні відвали, які були визнані безхазяйними, передаються у власність АТЗТ “Промінвест-Екологія” для переробки, утилізації, та поверненню земель до господарського обороту. Породні відвали передаються безоплатно.

          Відповідно до пункту 3 рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р. АТЗТ “Промінвест-Екологія” зобов'язано передбачити у технічних умовах проектно-кошторисної документації на проведення робіт щодо утилізації проведення екологічної експертизи проекту у відповідності до діючого законодавства України, організацію робочих місць, розміщення відходів. Подальше екологічне співробітництво з органами місцевого самоврядування провадити на договірній основі згідно діючого законодавства.

          Пунктом 4 рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р. передбачено, що конкретні умови передачі відвалів обумовити в договорах щодо кожного відвалу, вважаючи ці договори невід'ємною частиною чинного рішення.

          Рішенням Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №593 від 19.05.2010р. рішення Михайлівської селищної ради №34 від 10.09.1999р. “Про передачу породних відвалів” відмінено, у зв’язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства.

          29.11.2010р. Михайлівська селищна рада приймає рішення №9 “Про передачу породних відвалів”, яким відміняє рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №593 від 19.05.2010р. Пунктом 2 рішення №9 від 29.11.2010р. встановлено, що рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р. “Про передачу породних відвалів” вважається діючим.

          Пунктом 3 рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №9 від 29.11.2010р. АТЗТ “Промінвест-Екологія” зобов'язано виконати всі пункти рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р., документи надати на розгляд ради.

          Передбачено провести грошову оцінку кожного породного відвалу (п. 4 рішення ради №9 від 29.11.2010р.).

          Рішенням Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №63 від 25.02.2011р. відмінені пункти 2, 3, 4 рішення №34 від 10.09.1999р.

ДПІ у м. Красний Луч Луганської області листом вих. №10624/7/26-1217 від 29.11.2010р. до Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області запросили відомості про можливих власників породного відвалу ш. Камілова, та відомості про користувачів земельної ділянки, на якій розташовано відвал, сплату земельного податку.

Листом вих. №418 від 16.12.2010р. Михайлівська селищна рада м. Ровеньки Луганської області повідомила ДПІ у м. Красний Луч Луганської області про рішення ради №34 від 10.09.1999р., та про те, що не були укладені договори і не були обговорені умови передачі, фінансування робіт на відвалі, не оформлена технічна документація.

Листом вих. №509 від 15.12.2010р.  Михайлівська селищна рада м. Ровеньки Луганської області повідомила ДПІ у м. Ровеньки Луганської області, про те що акт прийому-передачі відвалів АТЗТ “Промінвест-Екологія” головою ради не підписаний, з моменту ухвалення рішення №34 від 10.09.1999р. договори не укладалися, документація не оформлялась, укладені 05.11.2010р., договори про передачу відвалів розірвані сторонами до з'ясування переліку визнаних безхазяйними відвалів.

07.12.2010р. листом вих. №122 АТЗТ “Промінвест-Екологія” звернулося до голови ДПА в Луганські області з вимогою вилучити зі списку тимчасово обтяження користування майном відвали ш. Камілова, ш. Каршина №68, які належать АТЗТ “Промінвест-Екологія”. При цьому АТЗТ “Промінвест-Екологія” у листі зазначає, що включення відвалів до списку порушує право власності підприємства на вказане майно, та перешкоджає здійсненню підприємницької діяльності.

Рішенням Кошарської сільської ради Антрацитівського району Луганської області №06/03 від 03.03.2011р., на підставі результатів перевірки проведеної ГВПМ ДПІ м. Красний Луч Луганської області, визнано безхазяйним породний відвал колишньої ш. Камілова, Антрацитівській ДПІ Луганської області доручено провести реалізацію відвалу та направити кошти від реалізації до місцевого бюджету ради.

Породний відвал було придбано   ТОВ “Укргарт” за біржовим контрактом № 200411/01 від 20.04.2011р. за який сплачено 204696,54 грн., та кошти надійшли до місцевого бюджету Кошарської сільської ради Антрацитівського району Луганської області.

Ч. 1 ст. 9 Закону України “Про відходи”, в редакції що була чинна на момент винесення рішення №34 від 10.09.1999р., встановлено, що суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.

Ч. 2 ст. 9 Закону України “Про відходи”, в редакції що була чинна на момент винесення рішення №34 від 10.09.1999р., передбачено, що територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України “Про відходи” передбачено, що відходи, що не мають власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними. Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 “Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів”, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.1998 р. №1217, заяви (повідомлення) про факти виявлення відходів розглядаються на черговому (позачерговому) засіданні постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами (далі - комісія).

Згідно п. 6 “Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів” комісія визначає кількість, склад, властивості, вартість відходів, ступінь їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та вживає заходів до визначення власника відходів.

П. 7 “Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів” встановлено, що за результатами своєї роботи комісія складає акт, який передається до місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування для вирішення питання про подальше поводження з відходами.

П. 8 “Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів” визначено, що на підставі акта комісії місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування приймають рішення щодо подальшого поводження з відходами та в разі необхідності порушують справу про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про відходи, та відшкодування заподіяної шкоди.

Голова Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області Іванович В.М. у судовому засіданні пояснив, що при розгляді питання про визнання безхазяйним породних відвалів, у селищній раді була відсутня постійно діюча комісія з питань поводження з безхазяйними відходами, та не складалося акту про поводження з безхазяйними відходами. До матеріалів справи не надано відповідних документів, що підтверджують дотримання Михайлівської селищною радою м. Ровеньки Луганської області процедури поводження з безхазяйними відходами. Отже, рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р. винесено з порушенням ч. 1 ст. 12 Закону України «Про відходи» та «Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів”.

Крім того, рішенням господарського суду Луганської області від 19.09.2011р. у справі №9/141н/2011 задоволено позовні вимоги ТОВ «Укргарт» до Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області, треті особи: Кошарська сільська рада Антрацитівського району Луганської області, АТЗТ «Промінвест-Екологія», ОСОБА_1, та визнано недійсним рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р. «Про передачу породних відвалів» в частині визнання безхазяйним породного відвалу  шахти ім. Камілова. Рішення набуло законної сили, в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось.

Згідно рішення господарського суду Луганської області від 19.09.2011р. у справі №9/141н/2011, підставою для визнання недійсним рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р. є те, що Михайлівська селищна рада м. Ровеньки Луганської області прийняла спірне рішення щодо визнання безхазяйним породного відвалу, який не знаходиться на її території. В цьому господарський суд Луганської області вбачає порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про відходи», ст.ст. 4, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Щодо існування права власності на спірне майно у сторін спору суд вважає за необхідне вказати на таке.

Ч. 2 ст. 9 Закону України “Про відходи”, в редакції що була чинна на момент винесення рішення №34 від 10.09.1999р., передбачено, що територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

Породний відвал за своєю природою є відходами.

З матеріалів справи, а також тексту рішення господарського суду Луганської області від 19.09.2011р. у справі №9/141н/2011, вбачається, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про відходи» власником спірного майна була Кошарська сільська рада Антрацитівського району Луганської області, оскільки спірні відходи утворилися та знаходяться на її території та власник їх  був невідомий.

Слід зазначити, що Кошарська сільська рада Антрацитівського району Луганської області набула право власності на спірне майно в силу положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про відходи» з моменту набуття цим законом чинності. Отже, час прийняття Кошарською сільською радою Антрацитівського району Луганської області рішення №06/03 від 03.03.2011р. про визнання породного відвалу безхазяйним не впливає на момент виникнення у цієї ради права власності на спірні відходи. Зазначене рішення, відповідно до Закону України «Про відходи» та «Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів» є рішенням органу місцевого самоврядування про поводження з безхазяйними відходами, та розпорядження відповідною власністю. Тому, придбавши на біржових торгах породний відвал у належного власника ТОВ «Укргарт» набуло права власності на спірне майно відповідно до вимог чинного законодавства.

Натомість, Михайлівська селищна рада м. Ровеньки Луганської області не була власником породного відвалу, що встановлено матеріалами справи та рішенням господарського суду Луганської області від 19.09.2011р. у справі №9/141н/2011, тому дії Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області, спрямовані на передачу іншим особам майна Кошарської сільради Антрацитівського району Луганської області, не ґрунтуються на законі.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті  658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Ч. 1 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з тексту рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р., рішенням не встановлено, що з моменту його винесення радою у АТЗТ «Промінвест-Екологія» виникає право власності на спірний породний відвал. П. 2 рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р. передбачено передати у власність АТЗТ “Промінвест-Екологія” для переробки, утилізації, та поверненню земель до господарського обороту.

П. 4 рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р. передбачено, що конкретні умови передачі відвалів обумовити в договорах щодо кожного відвалу, вважаючи ці договори невід'ємною частиною чинного рішення.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.09.2011р. у справі №9/141н/2011, з посиланням на положення ч. 1 ст. 328, ст.. 658, ч. 1 ст. 334 ЦК України, встановлено, що договір про передачу відходів АТЗТ «Промінвест-Екологія» з Михайлівською селищною радою м. Ровеньки Луганської області не укладався, акт про передачу відвалів між радою та АТЗТ «Промінвест-Екологія»  не підписувався. Таким чином, зазначено у рішенні господарського суду, відсутні будь-які правові підстави стверджувати, що АТЗТ «Промінвест-Екологія»  отримало спірні відходи від Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області, навіть яка і не була власником.

Поясненнями голови Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області встановлено, що з АТЗТ «Промінвест-Екологія» не укладався договір про передачу відвалів, акти прийому-передачі не підписувались.

З огляду на це, рішення Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області №34 від 10.09.1999р., не може бути правовою підставою для виникнення права власності на спірне майно у АТЗТ «Промінвест-Екологія».

Таким чином, подальше відчуження спірного майна АТЗТ «Промінвест-Екологія» на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу №КП-2/6-6, укладеного 09.06.2005р., не ґрунтується на законі та не створює у останнього права власності на спірне майно.

За таких обставин, судом встановлено, що ТОВ «Укргарт», на відміну від ОСОБА_1, правомірно набуло право власності на породний відвал ш. Камілова, розташований на території Кощарської сільської ради Антрацитівського району Луганської області.

ОСОБА_1 не визнає за ТОВ «Укргарт» права власності на спірне майно, безпідставно володіє ним, до моменту вжиття судом заходів забезпечення позову проводив розробку породного відвалу та вилучення з них відходів, тому право власності ТОВ «Украгрт» підлягає захисту відповідно до положень ст.ст. 387, 392 ЦК України.

Щодо недійсності договору купівлі-продажу №КП-2/6-6, укладеного 09.06.2005р. суд виходить з наступної правової позиції.

Ст. 203 ЦК України для чинності правочину необхідно додержуватись наступних вимог:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті  658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

АТЗТ “Промінвест-екологія” не набуло право власності на породний відвал ш. Камілова, отже воно не мало права відчужувати це майно, тож договір купівлі-продажу №КП-2/6-6 від 09.06.2005р., укладений між  АТЗТ “Промінвест-екологія” та ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України та відповідно є недійсним.

Відповідно до п. 2 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009р. судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Заперечення ОСОБА_1 про те, що позов про визнання недійсним договору може бути лише стороною спірного договору, не ґрунтується на законі та не відповідає узагальненій практиці розгляду таких категорій спорів. Так, у пункті 5 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009р. зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Також, в узагальненні судової практики Верховного Суду України від 24.11.2008р. вказано, що визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Тому належне вирішення цього питання має велике значення не тільки для учасників таких правовідносин, а й для третіх осіб.

Понад викладене, слід зазначити, що спірний договір не відповідає вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України та має ознаки фіктивного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

07.12.2010р. листом вих. №122 АТЗТ “Промінвест-Екологія” звернулося до голови ДПА в Луганські області з вимогою вилучити зі списку тимчасово обтяження користування майном відвали ш. Камілова, ш. Каршина №68, які належать АТЗТ “Промінвест-Екологія”. При цьому АТЗТ “Промінвест-Екологія” у листі зазначає, що включення відвалів до списку порушує право власності підприємства на вказане майно, та перешкоджає здійсненню підприємницької діяльності.

29.11.2011р. відбулася друга позачергова сесія Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області шостого скликання, на якій розглядалось питання про передачу породних відвалів. На позачерговій сесії, що підтверджується протоколом проведення другої позачергової сесії Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області шостого скликання від 29.11.2010р., поясненнями голови Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області, показаннями свідка, були присутні представники АТЗТ «Промінвест-Екологія»: генеральний директор Потапов Юрій Олексійович, голова правління Філіппов Борис Єгорович,  юрист Мельник Андрій Вікторович. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1, виступав представником АТЗТ «Промінвест-Екологія», відповідача за первісним позовом, вказував на необхідність дотримання права власності АТЗТ «Промінвест-Екологія», стверджував про виконання АТЗТ «Промінвест-Екологія» зобов’язань, пов’язаних з правом власності породними відвалами, в тому числі оформлення права користування земельними ділянками. Слід зазначити, що ОСОБА_1 на позачерговій сесії не повідомив депутатів селищної ради про те, що у 2005 р. відбулася купівля-продаж породних відвалів на його користь, та він новий власник, який має виконувати перед селищною радою певні зобов’язання, в тому числі пов’язані з користуванням земельними ділянками, на яких розміщені породні відвали. Навпаки, ОСОБА_1 стверджував про те, що власником породних відвалів є АТЗТ «Промінвест-Екологія».

У матеріалах справи наявні документи, зокрема, цивільно-правові договори: товарний кредит, підряду, за якими АТЗТ «Промінвест-Екологія», розпоряджається породними відвалами, в тому числі спірним відвалом, як власник. Також, на цю обставину вказують листи, що направлялись АТЗТ «Промінвест-Екологія» на адресу Михайлівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області, ДПА у Луганській області.

Ознакою фіктивного договору є те, що сторони укладаючи договір не мають наміру створити правові наслідки, обумовлені цим договором. З огляду на матеріали справи, вбачається що договір купівлі-продажу №КП-2/6-6 від 09.06.2005р. укладений про людське око без наміру реального переходу права власності та передачі породних відвалів. Не зважаючи на те, що суду надано документи про передачу породних відвалів та оплату їх вартості, поведінка сторін спірного договору засвідчує що переходу прав на спірне майно не відбулося, АТЗТ «Промінвест-Екологія» продовжувало розпоряджатись породними відвалами як власник, що підтверджувалось та схвалювалось ОСОБА_1, отже правових наслідків договору купівлі-продажу не відбулося.

За таких обставин, договір купівлі-продажу №КП-2/6-6 від 09.06.2005р., укладений між ОСОБА_1 та АТЗТ «Промінвест-Екологія», є недійсним, оскільки не відповідає вимогам ч.ч. 1, 5 ст. 203, ст. 234 ЦК України.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 суд виходить з наступних принципових позицій.

Предметом спору, відповідно до позовних вимог ТОВ «Укргарт», є породний відвал колишньої шахти ім. Камілова. Натомість ОСОБА_1 у зустрічному позові просить визнати право власності на породні відвали шахти №30, шахти Каршина, шахти №35, а також спірний відвал ш. Камілова. ТОВ «Укргарт» висуває позовні вимоги щодо породного відвалу ш. Камілова, щодо інших відвалів вимоги не заявлені, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог в цій частині.

Стосовно визнання права власності за ОСОБА_1 на породний відвал ш. Камілова, виходячи з правових позицій викладених вище, суд не знаходить законних підстав для задоволення зустрічних позовних вимог у цій частині.

З приводу зустрічних позовних вимог про визнання дійсним договору купівлі-продажу № КП-2/6-6 від 09.06.2005р., укладеного між ОСОБА_1 та АТЗТ «Промінвест-Екологія», суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом безпідставні та не ґрунтуються на законі. Крім того, позивачем за зустрічним позовом обрано спосіб захисту, не передбачений ст. 16 ЦК України, отже спосіб захисту обрано невірно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Щодо посилання ОСОБА_1 на пропущення ТОВ «Укргарт» строку позовної давності, слід вказати, що відповідно до узагальнення судової практики Верховного Суду України від 24.11.2008р.  перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями ст.ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 215, 234, 316, 317, 328, 321, 387, 392, 658 ЦК України, ст.ст. 8, 9, 12 Закону України «Про відходи» , суд-

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргарт» задовольнити:

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргарт» право власності на породний відвал колишньої ш. Камілова, що знаходиться на територій Кошарської сільської ради Антрацитівського району Луганської області;

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №КП-2/6-6 від 09.06.2005р., укладений між  АТЗТ “Промінвест-Екологія” та ОСОБА_1,  в частині продажу породного відвалу колишньої ш. Камілова;

Витребувати з чужого незаконного володіння  ОСОБА_1  породний відвал колишньої ш. Камілова, що знаходиться на територій Кошарської сільської ради Антрацитівського району Луганської області.

Зустрічний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення повністю складено 20 січня 2012 року

Суддя: