Справа №22-ц-5241/11Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.
Категорія44Доповідач у 2 інстанціїВерланов С.М.
26.12.2011
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
30 вересня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - Приходька К.П.,
суддів - Верланова С.М., Таргоній Д.О.,
при секретарі - Мариняко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, третя особа: садівниче товариство „Забір’я” про визнання недійсним розпорядження про передачу у приватну власність земельної ділянки, державного акта на право власності на землю та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2011 року ОСОБА_4 звернулась із вказаним позовом до суду, яким мотивувала тим, що 22 серпня 1998 року рішенням правління садового товариства „Забір’я” (далі – СТ „Забір'я”) її прийнято в члени товариства і надано у користування земельну ділянку НОМЕР_1 розміром 600 кв.м., на якій вона посадила сад та звела господарську будівлю. Рішенням зборів уповноважених від 9 жовтня 2004 року № 28 її виключено із членів вказаного товариства, а ОСОБА_3 цим же рішенням було прийнято в члени товариства. Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 21 січня 2008 року № 46 відповідачу передано у приватну власність земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,0597 га для ведення садівництва, а 1 серпня 2008 року відповідачу на підставі цього ж розпорядження видано державний акт на право власності на землю. Посилаючись на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 8 грудня 2008 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2009 року, визнано незаконним та скасовано рішення зборів СТ „Забір’я” (протокол № 26 від 25 листопада 2003 року) в частині обрання терміном на 2 роки уповноважених представників кількістю 60 осіб, а також визнано незаконним і скасовано рішення зборів уповноважених (протокол № 28 від 9 жовтня 2004 року) про виключення її з членів товариства та прийняття в члени товариства ОСОБА_3 і закріплення за ним земельної ділянки НОМЕР_1, позивачка просила визнати недійним розпорядження Києво - Святошинської районної державної адміністрації від 21 січня 2008 року №46 про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,0597 га в СТ „Забір'я”. Визнати недійсним державний акт на право власності на землю, виданого 1 листопада 2008 року на ім'я відповідача, а також зобов’язати ОСОБА_3 звільнити вказану земельну ділянку шляхом знесення на ній будівель та споруд.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2011 року позов ОСОБА_4 в частині зобов’язання ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,0597 га у СТ „Забір'я” шляхом знесення на ній будівель та споруд залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано незаконним розпорядження Києво - Святошинської районної державної адміністрації від 21 січня 2008 року №46 „Про передачу у власність земельної ділянки члену садового товариства „Забір'я” ОСОБА_3 в межах Княжицької сільської ради”. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №421930, виданого 1 листопада 2008 року на ім'я ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що рішення зборів уповноважених представників СТ „Забір'я” про виключення позивачки із членів СТ „Забір'я” та про прийняття в члени цього ж товариства відповідача і закріплення за ним садової ділянки НОМЕР_1 визнано незаконним рішенням Києво-Святошинського районного суду від 8 грудня 2008 року, яке набрало законної сили.
Однак з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до ч.2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із ч.5 ст.35 Земельного кодексу приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а згідно із ч.1 ст.126 цього ж кодексу право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачка з 1988 року була членом СТ „Забір'я” і їй в користування була виділена земельна ділянка НОМЕР_1 розміром 0,06 га.
Рішенням зборів уповноважених представників СТ „Забір'я”, протокол №28 від 9 жовтня 2004 року її виключено із членів товариства (садова ділянка НОМЕР_1) за систематичне невиконання ст.6 (п.п.5,6) Статуту та прийнято згідно поданих заяв в члени садівницького товариства ОСОБА_3 і закріплено за ним садову ділянку НОМЕР_1.
Встановлено, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 21 січня 2008 року №46 „Про передачу у власність земельної ділянки члену СТ „Забір'я” ОСОБА_3 в межах Княжицької сільської ради” передано відповідачу у власність земельну ділянку загальною площею 0,0597 га (багаторічні насадження).
1 листопада 2008 року видано ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 421930.
З розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 21 січня 2008 року №46 вбачається, що воно прийнято на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_3, а не на підставі рішення СТ „Забір'я” про надання відповідачу у власність вказаної земельної ділянки.
Крім того, з резолютивної частини рішення Києво-Святошинського районного суду від 8 грудня 2008 року вбачається, що судом визнано незаконним рішення зборів уповноважених представників СТ „Забіря”, протокол №28 від 9 жовтня 2004 року, про виключення з членів садівницького товариства ОСОБА_4 та про прийняття в члени садівницького товариства ОСОБА_3 і закріплення за ним садової ділянки НОМЕР_1.
Тобто, ОСОБА_4 лише поновлено у членах товариства, однак її не поновлено в праві користування земельною ділянкою НОМЕР_1. Разом з тим, факт припинення членства ОСОБА_3 у садовому товаристві не позбавляє його права власності на приватизовану земельну ділянку НОМЕР_1.
Однак суд першої інстанції на вказані обставини справи та вимоги закону належної уваги не звернув.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку у СТ „Забір'я” відповідно до закону і факт припинення його членства у товаристві не позбавляє його права власності на вказану земельну ділянку, а ОСОБА_4 хоча і поновлено у членах товариства, однак її не поновлено в праві користування земельною ділянкою НОМЕР_1, то висновок суду про те, що рішення зборів уповноважених представників СТ „Забіря” про виключення позивачки із членів СТ „Забіря” та про прийняття в члени товариства відповідача і закріплення за ним садової ділянки НОМЕР_1 визнано незаконним рішенням Києво-Святошинського районного суду від 8 грудня 2008 року, є безпідставним.
Тому суд першої інстанції помилкового визнав незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 21 січня 2008 року №46 „Про передачу у власність земельної ділянки члену СТ „Забір'я” ОСОБА_3 в межах Княжицької сільської ради” та визнав незаконним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 1 листопада 2008 року на ім'я відповідача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду про задоволення позову, які не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_4 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, третя особа: садівниче товариство „Забір’я” про визнання недійсним розпорядження про передачу у приватну власність земельної ділянки та державного акта на право власності на землю, відмовити повністю.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді