Справа №22-ц-5037/11Головуючий у І інстанції Дзюба Н. М.
Категорія24Доповідач у 2 інстанціїВерланов С.М.
26.12.2011
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
07 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - Приходька К.П.,
суддів - Верланова С.М., Кашперської Т.Ц.,
при секретарі - Косенко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 9 грудня 2010 року у справі за позовом моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю „Каменеобробний комбінат „Аметист” про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2010 року моторне (транспортне) страхове бюро України (далі –МТСБ України) звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 22 вересня 2007 року в місті Києві на пр-ті Правди з вини ОСОБА_3, який керував автомобілем „Рено-Трафік” д.н. НОМЕР_4 порушив Правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем „Шевролет” д.н. НОМЕР_5, що належить ОСОБА_4, автомобілем „ЗАЗ” д.н. НОМЕР_6, що належить ОСОБА_5, яким керував ОСОБА_6, та автомобілем „Опель вектра” д.н. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_7 Розмір завданих збитків у зв’язку з пошкодженням вказаних автомобілів становить 79598 грн. 12 коп. Оскільки ОСОБА_3 не мав договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, власники пошкоджених автомобілів звернулися до МТСБ України з заявами про отримання відшкодування. Позивач відшкодував ОСОБА_4 - 25500 грн., ОСОБА_5 - 13322 грн. 33 коп. та ОСОБА_7 в сумі 21651 грн. 19 коп. Додатково позивач поніс витрати за послуги аварійних комісарів в розмірі 2665 грн. Позивач неодноразово письмово звертався до ОСОБА_3 про компенсацію понесених витрат в добровільному порядку, але останній залишив їх без реагування. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені витрати в сумі 63138 грн.52 коп., судовий збір у сумі 631 грн. 39 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 6000 грн., а всього 69889 грн. 91 коп.
За клопотання ОСОБА_3 суд залучив до участі у справі в якості співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю „Каменеобробний комбінат „Аметист”.
Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 9 грудня 2010 року позовні вимоги МТСБ України задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача витрати у розмірі 63138 грн. 52 коп., судовий збір у сумі 631 грн. 39 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., витрати на правову допомогу у сумі 4455 грн., а всього 68344 грн. 91 коп. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить заочне рішення суду скасувати з підстав неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_3 витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 згідно з довідками УДАІ ГУ МВС України в місті Києві є власником автомобіля, а підтверджень того, що він перебував на момент ДТП у трудових відносинах з ТОВ „Каменеобробний комбінат „Аметист” він суду не надав, тому обов'язок по відшкодуванню витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування повинен нести саме ОСОБА_3
Однак з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п.4 (абз.2,3) постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського віддання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 22 вересня 2007 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем „Рено-Трафік” д.н. НОМЕР_4 порушив Правила дорожнього руху та зіткнувся з автомобілем „Шевролет” д.н. НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_4, автомобілем „ЗАЗ” д.н. НОМЕР_6, яким керував ОСОБА_6 та автомобілем „Опель вектра” д.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7 ДТП сталася з вини ОСОБА_3 Розмір завданих збитків, у зв’язку з пошкодженням вказаних автомобілів становить 73611 грн. 99 коп.
Встановлено, що ОСОБА_3 на час ДТП не мав договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а власники пошкоджених автомобілів: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 такі договори мали.
За заявами власників пошкоджених автомобілів позивач відшкодував ОСОБА_4 25500 грн., ОСОБА_5 –13322 грн. 33 коп. та ОСОБА_7 - 21651 грн. 19 коп., а всього 60473 грн. 52 коп. Позивач також поніс витрати на послуги аварійних комісарів у розмірі 2665 грн.
При апеляційному розгляді справи встановлено, що власником автомобіля „Рено-Трафік” д.н. НОМЕР_4 є ТОВ „Каменеобробний комбінат „Аметист”, що підтверджується даними довідки Головного управління МВС України в Київській області УДАІ від 14 вересня 2011 року №18/9669 (а.с.223).
Також встановлено, що ОСОБА_3 на час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ „Каменеобробний комбінат „Аметист”, де працював на посаді водія, що підтверджується даними трудової книжки серії БТ-ІІ НОМЕР_7, виданої на ім'я ОСОБА_3 (а.с.227).
ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції пояснив, що на час розгляду справи у суді першої інстанції його трудова книжка знаходилася у ТОВ „Каменеобробний комбінат „Аметист”, з яким він перебував у трудових відносинах , а тому надати її суду не зміг.
ТОВ „Каменеобробний комбінат „Аметист” в суді апеляційної інстанції не довело, що ОСОБА_3 на час ДТП не перебував у трудових відносинах з даним товариством.
Отже, посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_3 є власником автомобіля „Рено-Трафік” д.н. НОМЕР_4, і він не довів, що на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ „Каменеобробний комбінат „Аметист”, є помилковими, оскільки спростовуються наведеними вище доказами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що обов’язок по відшкодуванню витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування відповідно до вимог ст. 1191 ЦК України повинен нести володілець транспортного засобу - ТОВ „Каменеобробний комбінат „Аметист”, а не ОСОБА_3, який управляв автомобілем в силу трудових відносин з вказаним товариством, тому доводи апелянта заслуговують на увагу, а заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст.309 ЦПК України з ухвалення нового рішення, яким позов МТСБ України до ТОВ „Каменеобробний комбінат „Аметист” про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити.
Встановлено, що позивачем в розрахунок годин про надання правової допомоги безпідставно включено 3 години на подання позовної заяви до суду та 6 годин на участь представника в судових засіданнях, а тому позов в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню частково у розмірі 4455 грн.
Оскільки позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 631 грн. 39 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., то вони відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з ТОВ „Каменеобробний комбінат „Аметист” на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 9 лютого 2010 року в скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю „Каменеобробний комбінат „Аметист” про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Каменеобробний комбінат „Аметист” на користь моторного (транспортного) страхового бюро України суму понесених витрат у розмірі 63138 грн. 52 коп., судовий збір у розмірі 631 грн. 39 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 4455 гривень, а всього 68344 грн. 91 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді