Справа №22-ц-3986/11Головуючий у І інстанціїГалаган В.І.

Категорія26Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.

26.12.2011

УХВАЛА

Іменем України

30 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого     - судді Приходька К.П.,

суддів                - Таргоній Д.О., Верланова С.М.,

при секретарі - Мариняко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 29 березня 2011 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” до ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Ржищівської міської ради, про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” про визнання неправомірним одностороннього збільшення процентної ставки за кредитним договором та визнання недійсним договору іпотеки,   

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2009 року закрите акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк”, перейменоване в подальшому у публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” (далі - ПАТ КБ „Приватбанк”) звернулося до суду із уточненим та доповненим в подальшому позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи його тим, що 3 жовтня 2007 року між ПАТ КБ „Приватбанк” та відповідачкою укладено договір про іпотечний кредит на суму 150000 грн. зі сплатою 15% річних  з терміном погашення кредиту до 3 жовтня 2023 року. Того ж дня в забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором між ПАТ КБ „Приватбанк” та відповідачкою було укладено іпотечний договір, за яким вона передала банку в іпотеку належне їй майно, а саме,  будинок та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1. ПАТ КБ „Приватбанк” взяті на себе зобов’язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачці обумовлену договором суму кредиту. Відповідачка умови кредитного договору щодо щомісячного погашення частини заборгованості, сплати процентів за користування кредитом  не виконує, у зв’язку з чим станом на 13 жовтня 2010 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 273 380 грн. 88 коп., яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 148 124 грн. 97 коп., заборгованості за нарахованими відсотками - 84 723 грн. 53 коп. та пені у розмірі 40532 грн. 38 коп. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, будинок та земельну ділянку загальною площею 0,1 га, що розташовані по АДРЕСА_1 шляхом їх продажу з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, позивач просив виселити відповідачку, яка зареєстрована та проживає у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб  УМВС України у місті Ржищів. Також позивач просив стягнути з відповідачки судові витрати.  

Не визнаючи даний позов, ОСОБА_3 подала зустрічний позов та з урахуванням його уточнень від 22 листопада 2010 року, посилаючись на те, що іпотечний договір від 3 жовтня 2007 року не був погоджений належним чином органом опіки та піклування та порушує права її неповнолітніх дітей на проживання у будинку, просила визнати його недійсним; визнати недійсним підвищення позивачем 3 червня 2008 року в односторонньому порядку відсоткової ставки з 15% до 25 % річних та 1 лютого 2009 року з 15% до 30% річних за користування кредитом за договором про іпотечний кредит від 3 жовтня 2007 року; зобов’язати позивача з моменту набрання рішенням суду законної сили проводити їй нарахування відсотків за користування кредитом по відсотковій ставці в розмірі 15% річних та звільнити її від сплати відсотків, штрафу, пені за договором про іпотечний кредит від 3 жовтня 2007 року, починаючи з вересня 2008 року до набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 29 березня 2011 року в задоволені позовних вимог ПАТ КБ „Приватбанк” відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним з 1 лютого 2009 року збільшення ПАТ КБ „Приватбанк”  процентної ставки з 25 % до 30 % річних за користування ОСОБА_3 кредитом за договором про іпотечний кредит від 3 жовтня 2007 року.

В решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її зустрічних позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.   

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.   

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 3 жовтня 2007 року між ПАТ КБ „Приватбанк та ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит №KIQ0GI0000000107 (на поліпшення якості житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1), за яким банк надав позичальнику кредит на суму 150000 грн. зі сплатою 15% річних (розмір ставки з 03.08.2008 року підвищено до 25% річних, а з 01.02.2009 року до 30% річних) з терміном погашення кредиту до 3 жовтня 2023 року.

Цього ж дня між банком та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, за яким відповідачка передала банку в іпотеку будинок та земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать їй на праві власності.  

Відмовляючи в зустрічному позові ОСОБА_3 в частині визнання неправомірним одностороннього збільшення відсоткової ставки з 15% до 25% річних за кредитним договором та визнання недійсним договору іпотеки, суд першої інстанції виходив із  того, що право банку підвищувати процентну ставки було погоджено сторонами при підписані кредитного договору та відсутні підстави, зазначені відповідачкою, для визнання договору іпотеки недійсним.     

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Як вбачається з п.8.9 договору про іпотечний кредит від 3 жовтня 2007 року сторони погодили, що кредитор може збільшити розмір відсоткової ставки за договором в наступному порядку, а саме, кредитор не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової відсоткової ставки із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки , шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою позичальника; новий розмір відсоткової ставки починає застосовуватися з дати, що буде вказана у повідомленні, без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього договору; у разі незгоди, позичальник у строк не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати початку дії нової ставки зобов’язаний надати свою незгоду із новою ставкою.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 4 липня 2007 року банком на адресу ОСОБА_4 направлено поштою рекомендований лист від 26 червня 2008 року                 №20.1.3.2/6-7330 про підвищення з 3 серпня 2008 року відсоткової ставки з 15 % до 25 % річних за договором про іпотечний кредит, що підтверджується даними реєстру №59і.

При апеляційному розгляді справи ОСОБА_3 пояснила, що вона отримала вказаний лист банку від 26 червня 2008 року, але із запізненням.

З огляду на викладене та, виходячи з положень ст.60 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що право банку підвищувати відсоткову ставку було погоджено сторонами при підписані кредитного договору, умови якого були дотримані банком.            

Таким чином рішення суду першої інстанції (в межах оскарження) ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не розглянув всі вимоги зустрічного позову ОСОБА_3, є необґрунтованими, оскільки як вбачається з рішення суду, судом  зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійним з 1 лютого 2009 року збільшення позивачем процентної ставки з 25% до 30% річних за договором про іпотечний кредит, а в решті зустрічних позовних вимог відповідачки відмовлено.

Оскільки рішення суду (в межах оскарження) є правильним по суті, неналежне його обґрунтування не може бути підставою для його скасування, а тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду в цій частині залишенню без змін.

У решті рішення суду не оскаржується, тому відповідно до положень ст.303 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.                                  

Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 29 березня 2011 року залишити без змін.       

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді