Справа №22-ц-5032/11Головуючий у І інстанціїСердинський В.С.
Категорія26Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.
26.12.2011
УХВАЛА
Іменем України
7 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - Приходька К.П.
суддів - Кашперської Т.Ц., Верланова С.М.,
при секретарі - Косенко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ”, товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромінвестгруп”, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору іпотеки та зустрічним позовом публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромінвестгруп” про визнання недійсним інвестиційного договору,
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з уточненим в подальшому позовом і просили визнати недійсним договір іпотеки, укладений 24 травня 2007 року між публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Київ” (далі - ПАТ АКБ „Київ”) та товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпромінвестгруп” (далі –ТОВ „Укрпромінвестгруп”) в частині передачі в іпотеку майнових прав на нерухомість, будівництво якого незавершене, а саме, житлових будинків, що будуються на земельних ділянках АДРЕСА_1 Свої вимоги позивачки обгрунтовували тим, що цей договір укладений з порушенням вимог закону, а саме, з порушенням їх прав як інвесторів будівництва будинків, які виконали свої зобов'язання, зокрема, ОСОБА_3 відповідно до інвестиційного договору № 15 від 10 жовтня 2005 року, за якими ТОВ Укрпромінвестгруп” зобов'язалось не пізніше 19 грудня 2008 року за кошти забудовника в сумі 1 486 400 грн. побудувати будинок, розташований на ділянці №40 загальною площею 360 кв.м. по АДРЕСА_1 а ОСОБА_4 -відповідно до інвестиційного договору № 4 від 1 грудня 2005 року, за якими вказане товариство зобов'язалось не пізніше 20 грудня 2010 року за кошти забудовника в сумі 1 000 000 грн. побудувати будинок, розташований на ділянці №4 загальною площею 500 кв.м. по АДРЕСА_1. Оспорюваний договір іпотеки порушує право власності позивачів, перешкоджає передачі у власність їм вказаних об’єктів нерухомості.
У серпні 2010 року ПАТ „Акціонерний комерційний банк „Київ” звернулось із зустрічним позовом та просить визнати недійсним з моменту укладення інвестиційний договір №15 від 10 жовтня 2005 року, укладений між ОСОБА_3 і ТОВ „Укрпромінвестгруп” та інвестиційний договір №4 від 1 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_4 і ТОВ „Укрпромінвестгруп”. Своїм вимоги банк обґрунтовував тим, що ці інвестиційні договори не відповідають вимогам закону, а саме, в момент укладення договору ТОВ „Укрпромінвестгруп” не набув в установленому законом порядку права оренди землі, не мав дозволу на будівництво та виконання будівельних робіт, проектної документації та міг бути укладений лише за участю фінансової установи.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2011 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 24 травня 2007 року, укладений між ТОВ „Укрпромінвестгруп” та публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Київ” в частині передачі в іпотеку майнових прав на нерухомість, будівництво якої незавершене, а саме, житловий будинок №40 і житловий будинок №4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №248-п.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ „Акціонерний комерційний банк „Київ” просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що при укладенні оспорюваного договору іпотеки були порушені майнові права позивачів на об’єкти незавершеного будівництва, а саме: житлових будинків на земельній ділянці №40 і земельній ділянці №4 по АДРЕСА_1, оскільки відповідно до укладених інвестиційних договорів №15 від 10 жовтня 2005 року і №4 від 1 грудня 2005 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 отримали права щодо набуття в майбутньому право власності на нерухоме майно, сплативши обумовлену договорами вартість зазначених житлових будинків. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив із того, що відсутні підстави для визнання недійсними інвестиційних договорів.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону.
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10 жовтня 2005 року між ТОВ „Укрпромінвестгруп” (Забудовник) та ОСОБА_3 (Замовник/інвестор) укладено інвестиційний договір (далі –Договір), за яким Забудовник зобов’язався своїми або залученими силами і засобами збудувати, передати і ввести в експлуатацію будинок, розташований на ділянці №40 загальною площею 360 кв.м., яка знаходиться у забудовника в користуванні і входить до складу будинків, що будуються на території АДРЕСА_1 та передати його Замовнику/інвестору у власність на умовах даного договору.
Термін будівництва встановлено до повного виконання будівництва інвестування та введення його в експлуатацію, але не пізніше 19 грудня 2008 року.
Загальна вартість об’єкту інвестування складає 1 486 400 грн., яку замовник/інвестор відповідно до п.4.2 Договору зобов’язується сплатити шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Забудовника.
Станом на 17 січня 2007 року ОСОБА_3 здійснила повний розрахунок відповідно до інвестиційного договору від 10 жовтня 2005 року у сумі 1486 400 грн., тобто виконала взяті на себе зобов’язання.
Однак, ТОВ „Укрпромінвестгруп” взяті на себе зобов’язання щодо введення будинку в експлуатацію в строк не пізніше 19 грудня 2008 року не виконав.
Встановлено, що 1 грудня 2005 року між ТОВ „Укрпромінвестгруп” (Забудовник) та ОСОБА_4 (Замовник/інвестор) укладено інвестиційний договір, за яким Забудовник зобов’язався своїми або залученими силами і засобами збудувати, ввести в експлуатацію будинок, розташований на ділянці №4 загальною площею 500 кв.м., яка знаходиться у забудовника в користуванні і входить до складу будинків, що будуються на території АДРЕСА_1 та передати його Замовнику/інвестору у власність на умовах даного договору.
Термін будівництва встановлено до повного виконання будівництва інвестування та введення його в експлуатацію, але не пізніше 20 грудня 2010 року.
Загальна вартість об’єкту інвестування складає 1 000 000 грн., яку замовник/інвестор відповідно до п.4.2 Договору зобов’язується сплатити шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Забудовника до 1 грудня 2008 року.
5 березня 2007 року ОСОБА_4 перерахувала на розрахунковий рахунок ТОВ „Укрпромінвестгруп” грошові кошти у сумі 100 000 грн., тобто виконала взяті на себе зобов’язання.
ТОВ „Укрпромінвестгруп” взяті на себе зобов’язання щодо введення будинку в експлуатацію в строк не пізніше 20 грудня 2010 року не виконав.
24 травня 2007 року між ТОВ „Укрпромінвестгруп” і АКБ „Київ” укладено договір іпотеки, предметом якого є майнові права на нерухомість, будівництво якої незавершене, а саме на 37 житлових будинків (котеджів), які будуються за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі і на будинки №40 і №4, будівництво яких проінвестовано за кошти позивачок.
Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст. 190 ЦК України майном, як особливим об’єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.
Відповідно до вимог ч.2 ст.5 Закону України „Про іпотеку” предметом іпотеки також може бути об’єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.
Враховуючи вказані вимоги закону та обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскільки на підставі інвестиційного договору у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникли майнові права на об’єкт незавершеного будівництва, то оспорюваний договір іпотеки щодо передачі в іпотеку майнових прав на будинок №40 і №4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 від 24 травня 2007 року, на укладення якого позивачки не давали згоди, порушує їх майнові права, суперечить цивільному законодавству і відповідно до ст.203 ЦК України є недійсним.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в зустрічному позові.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що інвестиційний договір від 15 жовтня 2005 року і інвестиційний договір від 1 грудня 2005 року укладені до набуття чинності з 14 січня 2006 року змін до Закону України „Про інвестиційну діяльність”, якими дозволено фінансування будівництва житла виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди.
Відповідно до ст.5 ЦК України вказаний акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі.
Твердження ПАТ „Акціонерний комерційний банк „Київ” про те, що в момент укладення договору ТОВ „Укрпромінвестгруп” не набув в установленому законом порядку права оренди землі, не мав дозволу на будівництво та виконання будівельних робіт, проектної документації не є передбаченими законом правовими підставами для визнання недійсними вказаних інвестиційних договорів.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що предмет іпотеки є відмінний за індивідуальними ознаками від об’єктів, що є предметом інвестиційних договорів, не заслуговують на увагу, оскільки встановлено, що предметом договору іпотеки є майнові права на нерухомість, будівництво якої незавершене, а саме на 37 житлових будинків (котеджів), які будуються за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі і на будинки №40 та №4, що визначені у інвестиційному договорі від 15 жовтня 2005 року та інвестиційному договорі від 1 грудня 2005 року.
Доводи апеляційної скарги про неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, висновків суду не спростовують, на законність і обґрунтованість судового рішення не впливають.
Отже колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді