Справа № 2-499/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16.11.2011  року                                                       

      Томаківський   районний   суд       Дніпропетровської    області у   складі:

судді  Кондус Л.А., при    секретарі   - Горват Н.Є., за участю позивача,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Томаківка цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до виконкому Виводівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, третя особа –Томаківська державна нотаріальна контора, «Про встановлення факту, що має юридичне значення»,

ВСТАНОВИВ:

      Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконкому Виводівської сільської ради Томаківського району  про встановлення факту відсутності будь-якого обтяження на нерухоме майно, що належало на праві приватної власності спадкодавцю, її рідному батькові ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю села Вищетарасівка Томаківського району Дніпрпетровської області, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5.

      Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що її рідний батько ОСОБА_2 народився і проживав в селі Вищетарасівка Томаківського району до 1956 року.  В 1956 році  батько одружився з її матір'ю ОСОБА_3, і після одруження переїхав жити в село Стрюківка Томаківського району.

     Позивач зазначає, що після одруження батько з матір'ю спочатку жили в будинку батьків матері, а потім вони побудували власний будинок, розташований по АДРЕСА_2 який позивач хоче успадкувати.  Батько ОСОБА_2 фактично весь час, з  моменту одруження, проживав в с.Стрюківка і нікуди не виїжджав. З  1950 року він працював в колгоспі ім.Леніна с.Вищетарасівка, а з 1956 року в колгоспі «Жовтень»с.Виводово рядовим, потім скотарем. Був безграмотним, не вмів ні читати, ні писати. В армії не служив, бо був інвалідом дитинства, у нього була пошкоджена нога.

     Після розпаювання земель колгоспу «Жовтень»батько отримав право на земельну ділянку (земельний пай), а згодом отримав Державний акт на право приватної  власності на землю серія ІІІ-ДП № 029748.

       ІНФОРМАЦІЯ_5 батько помер у віці 79 років. Після його смерті відкрилася  спадщина і у квітні 2011 року вона звернулася до третьої особи –Томаківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про оформлення права на цю спадщину, на що їй було відмовлено в зв'язку з наявністю арешту нерухомого майна, зареєстрованого Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою 20 жовтня 2005 року за № 2517530 згідно реєстру для реєстрації заборон на 1957 рік, яка накладена на підставі повідомлення б/н від 20.08.1957 року Запорізького цеглово-черепного заводу на майно ОСОБА_2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

        На адресу Першої Запорізької державної нотаріальної контори 03.08.2011 року за № 50/01-16 направлено запит щодо отримання інформації по ідентифікації особи (рік народження та місце проживання) власника  майна  ОСОБА_2.   Згідно відповіді, наданої Першою Запорізькою нотаріальною конторою від 09.08.2011 року  за № 2105/01 –06 інформація щодо ідентифікації особи ОСОБА_2, на майно якого накладено арешт, відсутня.

        Позивач також зазначає, що в зв'язку з вищевказаною розбіжністю   в індетифікації особи, на майно якої накладено арешт, вона не має  можливості отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті свого батька, що спонукало її звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.  

       Позивач зазначає, що як їй відомо батько ОСОБА_2 ніколи не проживав і не працював в місті Запоріжжя, і ніколи не мав там майна, тому він не являється тією особою, на майно якої накладено арешт, згідно  інформації нотаріальної контори.

       В судовому засіданні  позивач   підтримала  позовні вимоги в повному обсязі.

       Відповідач в судове засідання не з'явився,  але подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його  відсутності, при цьому відповідач проти позову не заперечує.  

        Третя особа  в судове засідання не з'явилась, але подала  до суду   також письмову заяву про розгляд  справи за відсутності представника.  

  Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.                       

       Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд  вважає, що даний позов підлягає задоволенню, так як знайшов своє  підтвердження матеріалами справи, що підтверджують вказані факти та викладені правовідносини, мотивуючи наступним.

        Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову  практику у справах про спадкування»№ 7 від 30.05.2008 року справи про спадкування  розгядаються судами за правилами  позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановленна фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Тому суд вважає, що даний позов можливо розглянути в

порядку позовного провадження.

       Спадкодавець ОСОБА_2 дійсно помер ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим виконкомом Виводівської сільської ради Томасівського району Дніпропетровської області 05.11.2010 року.  

       Згідно довідки № 598  від 03.09.2011 р., наданої  Вищетарасівською сільською радою Томаківського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 дійсно проживав в селі Вищетарасівка до 1956 року і вибув на територію Виводівської сільської ради, відповідно до даних занесених  до погосподарської книги № 13 особовий рахунок 591 ( 1955,1956, 1957 роки) Вищетарасівської сільської ради.

        Згідно довідки  № 253 від 30.09.2011 року, виданої виконкомом Виводівської сільської ради Томаківського району ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно постійно проживав в АДРЕСА_2 з 1956 року до дня смерті.

        За життя спадкодавець ОСОБА_2 побудував власний будинок, розташований по АДРЕСА_2 який позивач хоче успадкувати. Даний факт підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом Виводівської сільради Томаківського району 10 листопада 1988 року, відповідно до якого житловий будинок побудований в 1969 році.

       Відповідно до Державного акту на право  приватної власності на землю, виданого 27 січня 1993 року Виводівською сільською радою, у власності батька позивача знаходилась також земельна ділянка біля вищевказаного житлового будинку площею 0,3081 га для ведення підсобного господарства .  

       За життя ОСОБА_2 також отримав Державний акт на право приватної  власності на землю серія ІІІ-ДП № 029748 від 27 грудня 2001 року, відповідно до якого йому було передано у приватну  власність земельну ділянку площею 5.530 гектарів для ведення товарного  сільськогосподарського виробництва.

       З відповіді  Томаківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 30.09.2011 р. № Б-1/02-17 вбачається, що позивач зверталася до контори із заявою про оформлення права на цю спадщину, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва  про право на спадщину за законом, оскільки  під час перевірки відсутності заборони та арешту на спадкове майно було  встановлено наявність арешту нерухомого майна, зареєстрованого Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою 20 жовтня 2005 року за № 2517530 згідно реєстру для реєстрації заборон на 1957 рік, яка накладена на підставі повідомлення б/н від 20.08.1957 року Запорізького цеглово-черепного заводу на майно ОСОБА_2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

       Згідно відповіді, наданої Першою Запорізькою нотаріальною конторою від 09.08.2011 року  за № 2105/01 –16 інформація щодо ідентифікації особи ОСОБА_2, на майно якого накладено арешт, відсутня, оскільки на час накладення  арешту у 1957 році ідентифікаційні коди не існували, дата народження боржника не вказувалась.

        З архівної довідки Запорізької міської ради від 27.09.2011 р. № Б-2570/19 вбачається, що ніяких документів ліквідатором ВАТ «Цегельний завод» не передавались, в тому числі відсутні відомості щодо трудової діяльності ОСОБА_2  З копії трудової книжки колгоспника ОСОБА_2 за № 127 заповненої 25.12.1966 року також не вбачається записів, що він працював у м.Запоріжжя.

      З огляду на вищевикладене, суд вважає, що  арешт було накладено не на майно належне ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 а також  відсутні докази, які б ідентифікували ОСОБА_2 на майно якого накладено було арешт в 1957 році.

       На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10, 11,15, 60, 88,118-120, 209, 214, 215,218 ЦПК України, враховуючи п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування»№ 7 від 30.05.2008 року, суд-

ВИРІШИВ:

       Встановити факт  відсутності будь-якого обтяження (заборони або арешту) на:

      - житловий будинок № 22, розташований по вулиці Шосейній в селі Стрюківка Томаківського району Дніпрпетровської області;

       - земельну ділянку площею 5.530 гектарів відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ –ДП № 029748 від 27 грудня 2001 року;

         - земельну ділянку площею 0.3081 га, розташованої по АДРЕСА_2

         які належали на праві приватної власності спадкодавцю, рідному батькові ОСОБА_1 -  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю села Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області померлого ІНФОРМАЦІЯ_5.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Л. А. Кондус