Справа № 2-256/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23.08.2011  року                                                       

        Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді –Кондус Л.А..,

при секретарі –Горват Н.Є.,

за участю сторін,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду сел. Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання договору купівлі-продажу  об’єктів нерухомого майна дійсним,    

                                                                В С Т А Н О В И В

     Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу  житлового будинку та земельної ділянки  дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно, мотивуючи наступним.

        Відповідачу по справі  ОСОБА_2, згідно договору дарування житлового будинку з господарчими будівлями АДРЕСА_1, посвідченому 20 серпня 2007 року нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3, реєстр за № 1300, та договору дарування земельної ділянки для присадиби та підсобного господарства загальною площею 0,50 га, що розташована в АДРЕСА_1, та посвідченого 24 грудня 2007 року нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу ОСОБА_3 реєстр за № 2388, належало зазначене нерухоме майно.

        Позивач зазначає, що 02 лютого 2009 року відповідно до ст.208 ЦК України, між нею та відповідачем було досягнуто угоди про купівлю-продаж вищевказаного житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за зазначеною адресою загальною площею 0,50 га, на якій розташовані  господарчі будівлі належні цьому будинку.

        Частково було здійснено розрахунок за будинок та землю, а також складено акт прийому-передачі майна за договором купівлі-продажу від 02.02.2009 року, згідно якому Продавець, тобто відповідач по справі надає Покупцю (позивачу по справі) у користування житловий будинок площею 45,9 кв.м., загальною площею 65,5 кв.м. зазначений на плані літерою «А», сарай цегельний, зазначений на плані літерою «Б», сарай цегловий /шлакоблок позначений на плані літ «Б1», сарай дощатий позначений на плані літ. «В», вбиральня дощата позначена на плані літ. «Г», погріб цегловий  позначений на плані літ. «Д». Зазначене майно та присадибна ділянка розташовані на 0,50 га землі.  Оскільки відповідачеві терміново потрібні були гроші та з  технічних і інших причин до нотаріуса не було можливості добратися,  сторони здійснили угоду відповідно до вимог ст.ст. 203,207 ЦК України, регулюючими відповідно, загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для дійсності угоди та вимоги по письмовій формі угоди.  Позивач зазначає, що також домовилася з відповідачем про нотаріальне посвідчення цього договору купівлі-продажу. Але з посиланням на зайнятість чи погане самопочуття він не йде з нею  до нотаріуса.

       У судовому засіданні позивач позов підтримує в повному обсязі і просить суд ухвалити рішення, яким визнати дійсними договір купівлі-продажу  вказаного  житлового будинку та земельної ділянки, укладений з  ОСОБА_2, а також визнати за нею право власності на вищевказане нерухоме майно. При цьому суду пояснила, що  нею повністю сплачена сума відповідачу за придбане нерухоме майно.

     Відповідач  проти даного позову не заперечує та повністю згоден з ним, оскільки він отримав від позивача повністю всі кошти за продане нерухоме майно.

      Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони,  вважає, що даний позов підлягає задоволенню, так як знайшов своє  підтвердження: поясненням сторін; копією договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.02.2009 р.; актом приймання-передачі майна згідно договору купівлі-продажу віл 02.02.2009 р.; експертним висновком про вартість об’єкту оцінки вищевказаного майна станом на 04.04.2011 р., згідно якого ринкова вартість спірного майна складає 55650 грн.; копією договору дарування житлового будинку від 20.08.2007 р., та копією договору дарування земельної ділянки від 24.12.2007 р., де ОСОБА_2 є  «обдарованим»; поетажним планом та експлікацією до плану будинку, а також характеристикою будинку, господарських будівель та споруд; витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, а саме договору дарування земельної ділянки, площею 0,50 га за вищевказаною адресою.

    02 лютого  2009 року між позивачем та відповідачем, було укладено в простій письмовий формі договір купівлі–продажу житлового будинку площею 45,9 кв.м., загальною площею 65,5 кв.м. зазначений на плані літерою «А», сарай цегельний, зазначений на плані літерою «Б», сарай цегловий /шлакоблок позначений на плані літ «Б1», сарай дощатий позначений на плані літ. «В», вбиральня дощата позначена на плані літ. «Г», погріб цегловий  позначений на плані літ. «Д».,споруд та земельної ділянки площею 0,50 га (присадибна ділянка 0,25 га, підсобне господарство 0,25 га)

    З даного договору  вбачається, що під час підписання договору позивач (покупець) передає відповідачу по справі (продавцю) грошові кошти в сумі 16800 грн. в якості предоплати, а іншу частину  в сумі 40000 грн. позивач повинен передати відповідачу в момент підписання акта приймання майна у власність, не пізніше 01 червня 2011 року.

    В ході судового засідання судом з’ясовано, що позивач сплатив відповідачу вартість придбаного нерухомого майна в повному обсязі і фактично вступив в його володіння, що сторонами  не заперечувалося.  

     Сторони в судовому засіданні підтвердили той факт, що вказаний договір нотаріально сторонами не посвідчувався, оскільки відповідач посилався на стан свого  здоров’я  та зайнятість, він почав ухилятися від зустрічі з позивачем для вирішення питання нотаріального посвідчення даного договору купівлі- продажу вказаного майна.

     Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

     Пунктом 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах телеграмах, якими обмінялися сторони.  За змістом ст. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

    Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди по всім істотним умовам договору.

   Згідно ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочинну має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

     Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

       Вимогами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.      

     Оскільки між сторонами відбулося повне виконання договору та було їх волевиявлення на настання відповідних наслідків від його укладення, додержання яких відповідно до ст. 203 ЦК України є необхідним для чинності правочинну, тому в розумінні ст. 638 ЦК України, він вважається укладеним, а відмова відповідача  від його нотаріального посвідчення дає суду підстави вважати його дійсним,  відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України.

     Тому за таких обставин суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

     На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 5, 7, 15, 130,  212, 215 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 207-209, 220  Цивільного кодексу України, суд-                                                   

                                                                   В И Р І Ш И В :

       Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  задовольнити.

       Визнати дійсним договір купівлі-продажу   житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 65,5 кв.м, житловою площею 45,9 кв.м., зазначений на плані літерою «А», сарай цегловий позначений на плані  літ.»Б», сарай цегловий /шлакоблок позначений на плані літ «Б1», сарай дощатий позначений на плані літ. «В», вбиральня дощата позначена на плані літ. «Г», погріб цегловий  позначений на плані літ. «Д», споруди та земельну ділянку загальною площею 0,50 га, за зазначеною адресою, укладений 02.02.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

      Визнати за ОСОБА_1 право власності на  житловий будинок  АДРЕСА_1 та  на земельну ділянку площею 0,50 га за зазначеною адресою.

        Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд.

      Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Л. А. Кондус