Справа № 2-302/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10.08.2011  року                                                       

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді –Кондус Л.А., при секретарі –Горват Н.Є., за участю представника позивача,

                розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду сел.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання права власності на спадщину за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

      Позивач ОСОБА_1   звернулася  до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення факту володіння, подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на праві приватної власності житловим будинком з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1, та  про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за заповітом.

     Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1  в с.Барково Томаківського району померла її мати, ОСОБА_4, смерть якої зареєстрована виконкомом Преображенської сільської ради Томаківського району /актовий запис № 4/.

      Зі смертю матері відкрилась спадщина на належне їй на праві приватної власності  майно: житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1 та на присадибну земельну ділянку загальною площею 0.66 га, розташовану за тією ж адресою. Загальна вартість спадкового майна складає 58966,76 грн.  За свого життя її мати розпорядилась належним їй майном, залишивши на її користь заповіт.

      Але в державній нотаріальній конторі вона отримала свідоцтво про право на спадщину за  заповітом тільки на частину спадщини: на земельний пай, що належав її матері, а отримати таке ж свідоцтво на іншу частину спадщини вона не має  можливості. З підстав відсутності у неї  правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я її матері.

      Позивач зазначає, що житловий будинок з надвірними спорудами за вищевказаною адресою  та присадибна земельна ділянка при ньому, належали чоловікові її матері, ОСОБА_3, який помер у жовтні 1997 року.   За свого життя він правовстановлюючого  документу на житловий будинок, який збудував не отримував, а на присадибну земельну ділянку 18 серпня 1996 року отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії IV –ДП № 080698.

        Відповідно до записів в по господарчій книзі Преображенської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області № 15 за 1996-2000 роки /особливий рахунок № 650/ головою господарства в указаний вище період часу зазначено ОСОБА_3.  

       Після смерті ОСОБА_3, починаючи з 2001 року головою господарства по АДРЕСА_1 Томаківського району згідно із записами в по господарчій книзі № 9 Преображенської  сільської ради /особовий рахунок № 589/ вказана його дружина, а її мати, ОСОБА_4.

       На час первісного проживання її матері та її чоловіка в будинку по вулиці Комсомольскій 20  в с.Барково Томаківського району, була чинною Інструкція про порядок  реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу від 31 січня 1966 року, відповідно до якої обов'язковою була реєстрація в БТІ тільки тих житлових будинків, які розташовані в містах і селищах міського типу. В сільській же місцевості, де і був розташований спадковий будинок, власники житлових будинків  визначались за  записами в погосподарчих книгах  виконкому сільської ради. Сільські ради записи про об'єкти нерухомості та їх власників вносили відповідно до Інструкції з ведення по господарського обліку, що затверджувалась Міністерством статистики України.

  Представник позивача ОСОБА_6 за довіреністю  у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача ОСОБА_1  в повному обсязі.

      Відповідач ОСОБА_7  у судове засідання не з’явилася, але надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, при цьому зазначила, що проти позову не заперечує та  повністю згодна з ним.  

      Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази, суд приходить  до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

      Під час розгляду справи судом встановлено, що спадкове майно за адресою: АДРЕСА_1, належить   ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Барково  Томаківського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданим 09 серпня 2005  року виконкомом Преображенської сільської ради. Відповідно до ст. 549 ЦК України /1963 року/ та п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 7 липня 1994 року померла  ОСОБА_4, яка є матір'ю позивача та відповідача по справі,  являлась фактичним власником успадкованого нею майна після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 (актовий запис про смерть № 23, помер ІНФОРМАЦІЯ_2./, бо проживала разом з ним в одному будинку. Факт своєчасного прийняття матір’ю ОСОБА_4 спадщини підтверджується  довідкою Преображенської сільської ради, виданою 11.03.2011 р. за вих. № 42  на підставі записів в погосподарській книзі про голову господарства, тобто фактичного  власника будинку, що дає підстави для успадкування позивачем будинку після смерті матері.

     Факт володіння житловим будинком на праві приватної власності підтверджується також і тією обставиною, що саме ОСОБА_3, як фактичний власник  будинку за свого життя, зі згоди органу місцевого  самоврядування приватизував присадибну земельну ділянку для обслуговування будинку та отримав на своє ім’я Державний акт на право приватної власності на землю (присадибної ділянки 0,25 га, підсобного господарства 0,41 га), копію якого додано до матеріалів справи серії IV –ДП № 080698. Але в даному Державному акті була допущена помилка у зазначенні місця розташування земельної ділянки: було вказано: АДРЕСА_2, тоді як правильно слід було зазначити : АДРЕСА_1. Вказаний факт допущення помилки в адресі місця знаходження земельної ділянки підтверджується  довідкою, виданою 16.05.2011 р. за вих.. № 503  Преображенською сільською радою про те, що має місце помилка в зазначенні місця знаходження земельної ділянки та довідкою про те, що належна померлому ОСОБА_3 земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_1.

     В технічному паспорті на житловий будинок по АДРЕСА_1 також зазначено про наявність при будинку земельної ділянки розміром 0,66 га і саме такої  площі земельну ділянку свого часу і приватизував ОСОБА_3  

      Позивач у справі 26 липня 2006 року  в Першій Дніпропетровській  державній нотаріальній конторі отримала свідоцтво  про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 6,70 га в межах згідно з планом для ведення особистого підсобного господарства на підставі Державного акту на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І- ДП № 000322 та на земельну ділянку площею 6,84 га у межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії  ДП Тм № 006581, яке належало її матері ОСОБА_4 Але отримати свідоцтва  про право на спадщину на все успадковане нею майно вона позбавлена можливості, оскільки позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що розташований  в селі Барково, вул.Комосомольська, буд. 20 Томаківського району, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вказаний житловий будинок, що підтверджується письмовою відмовою завідувача Томаківської  державної нотаріальної контори від 19.10.2010 р.  за вихідним  номером 02-31/987.

      Копія свідоцтв про народження позивача  є підтвердження того факту, що ОСОБА_4 дійсно є її матрі'ю, а копія свідоцтва про укладення шлюбу підтверджує факт зміни дошлюбного  прізвища позивача «ОСОБА_4»на «ОСОБА_4».

      Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК  у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

      Згідно із ст. 1261 ЦК  у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

      Відповідно до ст. 1267  частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.   

      Згідно ст. 1268 ч. 1 ЦК України  спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

     З матеріалів справи вбачається, що прав позивача на спадкове майно ніхто не оспорює, оскільки її рідна сестра, яка є  відповідачем у справі, заяву про прийняття спадщини державному нотаріусу не подавала, як вбачається також з копії спадкової справи після смерті ОСОБА_4, наданої Томаківською державною нотаріальною конторою на запит суду.

      Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

      Тобто виходячи із вищенаведених обставин фактичне володіння будинком на праві приватної власності померлим ОСОБА_3, а потім позивача матір’ю ОСОБА_4 підтверджується вищезгаданими  належними офіційними документами, які свідчать про те, що за свого життя як ОСОБА_3, так і мати ОСОБА_4, як спадкоємиця свого чоловіка, яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, являлись фактичними власниками житлового будинку.

     Вищенаведені обставини свідчать також про те, що після смерті  матері ОСОБА_4, відповідно до ст. 1218 ЦК України, до позивача, як до спадкоємця за законом, яка прийняла спадщину, перейшли усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, в  тому числі і набуття права власності на майно, на яке спадкодавець не отримувала правовстановлюючого документу, але являлась фактичним його власником.

        На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 7, 15, 212, 215  ЦПК України, ст. ст. 16, 328, 392, 1216-1218, 1233, 1268 ЦК України”,  суд –

В И Р І Ш И В :

       Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2  задовольнити.

       Встановити факт володіння на праві приватної власності житловим будинком з надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 Томаківського району Дніпропетровської області, подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

       Визнати за ОСОБА_1  право власності   в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1.

      Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку загальною площею 0.66 га , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, Державний акт на право приватної власності  серії IV –ДП № 080698 на яку був виданий на ім'я ОСОБА_3.

        Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд.

       Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Л. А. Кондус