Справа №2-4107/2007

РІШЕННЯ (ЗАОЧНЕ) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2007 року                          Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді                                                                             Кухтея Р.В.

при секретарі -                                                                                  Яблончук Л.Б.

з участю позивача -                                                                         ОСОБА_1

представника позивача -                                                                 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з відповідачем перебував у шлюбі з 15 травня 1993 року по 14 жовтня 2004 року. Під час проживання з відповідачем була здійснена приватизація квартири АДРЕСА_1, частка якої належить також їх сину ОСОБА_4. Вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, однак добровільної згоди про поділ майна не досягнуто. Неповнолітній син за рішенням суду залишений на його утриманні та вихованні, та проживає разом з ним у спірній квартирі. Відповідач має інше місце проживання, ніяких витрат на оплату комунальних послуг не несе, догляду за спірним майном не здійснює. Покликаючись на зазначені обставини просить збільшити його частку до 46/100 частини та виділити йому 67/100 частини в спірній квартирі, присудити відповідачці замість її частки 21/100 - грошову компенсацію в сумі 26514 грн. 81 коп. та встановити режим спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 виділивши йому 2/3 її частини, сину виділити 1/3 частину вказаної квартири.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали свої позовні вимоги повністю, суду пояснили, що на депозитний рахунок суду внесли вартість 21/100 частки квартири на суму 26514 грн. 81 коп.

Відповідач в судове засідання не з'явилася по невідомим суду причинам, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача по наявних матеріалах справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Заслухавши позивача, його представника та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами розірвано 15 жовтня 2004 року, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 15 жовтня 2004 року (а.с.3). Внаслідок розірвання шлюбу неповнолітнього сина ОСОБА_4 залишено на проживанні з батьком ОСОБА_1, що стверджується рішенням Луцького міськрайонного суду від 13 вересня 2004 року (а.с.3).

2

З свідоцтва про право власності на житло від 13 червня 2001 року встановлено, що квартираАДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.7).

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Таким чином, на підставі наведеного, встановлено що спірна квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно висновку про вартість об'єкта оцінки від 25 травня 2007 року встановлено, що ринкова вартість квартириАДРЕСА_1 становить 126261 грн. (а.с.8).

Згідно поданих квитанцій про оплату комунальних послуг встановлено, що оплата за утримання вказаної квартири та комунальних послуг здійснюється позивачем (а.с.9).

Відповідно до ч.1.ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина, чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2,3 ст.70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї , приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач у вказаній квартирі не проживає, ніяких витрат на її утримання не здійснює, позивач особисто здійснює оплату за комунальні послуги спірного житла, а також враховуючи те, що на його утриманні та проживанні знаходиться неповнолітній син, як встановлено рішенням Луцького міськрайонного суду, тому суд відступає від засад рівності часток подружжя за наявності викладених обставин та частку позивача у квартиріАДРЕСА_1 збільшує на 46/100 частини, а тому відповідачу належить 21/100 частини спірної квартири.

Згідно ч.2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем на депозитний рахунок суду була внесена сума в розмірі 26514 грн. 81 коп. відповідно до вартості 21/100 частини квартири. Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що відповідачці замість її частки 21/100 компенсувати грошову суму в розмірі 26514 грн. 81 коп. та встановити режим спільної часткової власності на квартируАДРЕСА_1 виділивши позивачу 2/3 її частини, неповнолітньому ОСОБА_5. виділити 1/3 частину вказаної квартири, припинити право відповідача ОСОБА_2. на 21/100 частини в квартиріАДРЕСА_1 .

3

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З квитанцій про сплату судових витрат встановлено, що позивачем оплачено судовий збір в розмірі 845 грн. 95 коп. та 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 57, 60, 88, 208, 209, 215, 218, 224-226 на підставі ст.ст. 60, 69, 70-71 СК України, 365 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Виділити у власність ОСОБА_1 частку квартириАДРЕСА_1 в розмірі 67/100 її частини.

Припинити право ОСОБА_2на 22/100 частини квартириАДРЕСА_1 частку з виплатою їй грошової компенсації в розмірі 26514 ( двадцять шість тисяч п'ятсот чотирнадцять) 81 коп.

Встановити на квартируАДРЕСА_1 режим спільної часткової власності при якому:

виділити ОСОБА_1 2/3 частини квартириАДРЕСА_1, виділитиОСОБА_3 1/3 частину квартириАДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2в користь ОСОБА_1 845 (вісімсот сорок п'ять) грн. 95 коп. сплаченого судового збору та 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня його отримання копії.