Справа 2-11-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 року                                                                      м. Мар`їнка

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Ступіна І.М.

при секретарі: Готовщиковій Т.О.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1   

представників відповідача:Булгаков В.А.  Соломатіна С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Мар’їнського району Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Трест”“Донецькшахтопроходка”про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мар’їнського районного суду Донецької області з позовною заявою до ВАТ “Трест “Донецькшахтопроходка”про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якій заявлено такі вимоги: - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1  середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 23 вересня 2010 року по 29 грудня 2010 року у сумі 20400 гривен; - стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 гривен.

          В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 26 листопада 2001 року згідно наказу № 165к він був прийнятий учнем проходчика та направлений на курси проходчиків, а надалі 08 березня 2002 року був переведений проходчиком з повним підземним робочим днем на підземні роботи до ДВАТ “Трест”Донецькшахтопроходка”. 23 вересня 2010 року згідно наказу № 61к ОСОБА_1 скоротили за п.1 ст. 40 КЗпП України. На день звільнення з роботи з ВАТ “Трест “Донецькшахтопроходка” ОСОБА_1 видали тільки трудову книжку. Довідку про розмір заробітної плати за вересень 2010 року, разом із компенсацією невикористаної відпустки, вихідної допомоги, позивач отримав у жовтні 2010 року. Фактично відповідач виплатив ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 40260 гривен 06 копійок 28 грудня 2010 року. Таким чином як вважає позивач, відповідач затримав розрахунок із ОСОБА_1 у строк 3 місяці.           Згідно довідки про середню заробітну плату від 27 вересня 2010 року складає від 6744 гривен 93 копійок до 7033 гривен 54 копійок. Тому позивач вважає, що відповідач повинен сплатити за весь час несвоєчасного розрахунку 20400 гривен. Також позивач просить суд стягнути з відповідача спричинену йому моральну шкоду у розмірі 10000 гривен, яка виразилася у наступному: неповна та несвоєчасна виплата заробітку відповідачем різко погіршило стан життя позивача та призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації звичного укладу його життя.

ОСОБА_1 в судове засідання з”явився, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав аналогічні пояснення викладені у позовній заяві.

          Представником відповідача  суду були надані заперечення на позовну заяву, у якій зазначено, з позовними вимогами не погоджуються, оскільки ОСОБА_1 23 вересня 2010 року був звільнений з підприємства за скороченням відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України. 28 грудня 2010 року з позивачем був проведений повний розрахунок. 21 квітня 2011 року позивач звернувся до суду із  позовною заявою. Відповідно до статті 233 КЗпП України встановлений трьохмісячний строк для звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору. Відповідно до розділу 3 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 27 січня 2004 року під № 114\8713 не відносяться до фонду сплати праці: сума за час затримки розрахунку при звільненні (п. 3.9 Інструкції); компенсація моральної шкоди працівникам за рахунок засобів підприємства, яка виплачується за рішенням суду (п.3.13 Інструкції).

          Позивач мав право звернутися до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди безпосередньо до суду протягом 3 місяців з дня звільнення. Тому відповідач вважає, що відсутні законні підстави для задоволення судом позовних вимог позивача.   

           Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, належно з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до статті 233 КЗпП України встановлений трьохмісячний строк для звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору. Відповідно до розділу 3 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 27 січня 2004 року під № 114\8713 не відносяться до фонду сплати праці: сума за час затримки розрахунку при звільненні (п. 3.9 Інструкції); компенсація моральної шкоди працівникам за рахунок засобів підприємства, яка виплачується за рішенням суду (п.3.13 Інструкції).

          Позивач у судовому засіданні не надав чітких пояснень щодо  того, чому він тільки 21 квітня 2011 року вирішив звернутися до суду із вищезазначеною позовною заявою, при тому, що позивач мав можливість зробити це в строк передбачений законодавством, оскільки в судовому засіданні не надано обґрунтованих доказів того, що позивач хворів чи інша причина на дозволяла захистити свої права за період з  28 грудня 2010 року по 28 березня 2011 року.

          Враховуючи, що ОСОБА_1 надав позов 21 квітня 2011 року, тобто після спливу трьохмісячного строку, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у зв’язку зі спливом зазначеного строку давності, необхідного для звернення до суду працівнику для вирішення трудового спору.

Керуючись  ст. ст. 47, 115, 116,117,233 КЗпП України, ст. ст. 10, 60, 209 ч. 2, 212-215, 218 ЦПК України, суд  -

В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Трест”“Донецькшахтопроходка”про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Мар’їнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

                                                                                                              12.01.2012