ПОСТАНОВА

                                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                            Справа №2-а-4614/11

23.09.2011 року                                                                                                    смт. Любешів

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Гладіч Н.І., розглянувши в порядку скороченого провадження  справу  за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в  Любешівському районі  про визнання дій відповідача неправомірними, зобов"язання його провести нарахування і виплату підвищення до пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених ст.ст. 39, 51  Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,-

встановив:

У поданій до суду 19 травня 2011 року року позовній заяві Позивач  зазначає, що вона  проживає  в  с. Залізниця Любешівського району Волинської області є потерпілою від Чорнобильської катастрофи  третьої  категорії та непрацюючим пенсіонером.

У зв'язку з цим, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.39. ч.2 ст.51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закону), відповідачем їй  повинно виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткова пенсія у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Останнім їй на порушення вимог зазначених статей Закону згадані доплати виплачуються в розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України “Про питання соціального захисту окремих категорій громадян” та “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що є значно меншими.

Зважаючи на пріоритетність законів над підзаконним нормативними актами, при виплаті зазначених доплат підлягають застосуванню норми, передбачені  Законом, а  не  згаданими постановами.

Просить суд постановити рішення, яким зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату  підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткову пенсію у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії в межах строку позовної давності по день розгляду справи в суді.   

Відповідач  до  суду  заперечення   проти  позову   у  встановлений  ч. 3 ст. 183-2 КАС України  строк   не подав. Відповідно  до розписки,  копію  ухвали про  відкриття  скороченого  провадження   відповідач  отримав 12 вересня 2011 року.

Відповідно  до   п. 3 ч. 5 ст. 183-2 КАС України  справа повинна    бути   розглянута  у порядку  скороченого провадження  не пізніше  трьох  днів  з  дня  закінчення  строків, передбачених  ч. 3 цієї  статті, якщо  до  суду  не  було  подано  заперечення  відповідача  та  за  умови,  що  справа  розглядається  судом  за  місцезнаходженням   відповідача.

          Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним і підлягає до  задоволення.

Судом встановлено, що Позивач постійно проживає в с. Залізниця Любешівського району Волинської області, є непрацюючим  пенсіонером  та потерпілою  від Чорнобильської катастрофи  третьої  категорії.

Дані обставини стверджено паспортом, пенсійним посвідченням, посвідченням громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи категорії 3.

Вказаний населений пункт, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.39 Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення підвищуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат, а відповідно до його ст.51  особам, віднесеним до категорії 3, щомісячно призначається додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Вказані розміри підвищення до пенсії та додаткової пенсії зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.9, п.п.13 п.28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому вказані статті залишились чинними в первинній редакції.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні Позивачу розмірів підвищення до пенсії застосуванню підлягають ст.ст.39, 51 Закону, а не згадані постанови, оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.

В Рішенні     Конституційного Суду   України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у  справі  про соціальні  гарантії  громадян та у Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у  справі  щодо  предмета  та  змісту закону про Державний бюджет України визначено, що:  "закон про Державний бюджет України як  правовий  акт,  чітко зумовлений  поняттям  бюджету  як плану формування та використання фінансових ресурсів,  має особливий предмет регулювання, відмінний від  інших  законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби,  зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни,  зупинятися дія чинних  законів України,   а   також   встановлюватися  інше  (додаткове)  правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" (абзац шостий   пункту   4  мотивувальної  частини  Рішення  N 6-рп/2007); "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших  законів,  зупиняти  їх  дію  чи скасовувати їх,  оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя  у  законодавстві,  і  як наслідок  -  скасування  та  обмеження  прав  і  свобод  людини  і громадянина.  У разі необхідності зупинення дії законів,  внесення до   них   змін   і   доповнень,   визнання   їх  нечинними  мають використовуватися  окремі  закони"   (абзаци   третій,   четвертий підпункту   5.4    пункту   5   мотивувальної   частини    Рішення N 10-рп/2008.

          Відповідно до Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” доповнені прикінцеві положення пункту  4 певним змістом, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей  39, 50,  51,  52,  54 Закону  України „Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”,  статті  6  Закону  України  „Про соціальний захист  дітей  війни” застосовуються у порядку та  розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з  19 червня 2011 року, оскільки опублікувані в газеті “Голос України”за 18 червня 2011 року №110 (5110). Крім того, на виконання зазначених змін, Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №745 від 6 липня 2011 року, якою визначений розмір виплати для соціальних категорій за статтями  39, 50,  51,  52,  54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”,  статті  6  Закону  України  „Про соціальний захист  дітей  війни”, яка набрала чинності 23 липня 2011 року, оскільки опублікована в газеті “Урядовий кур’єр”за 23 липня 2011 року № 133 (4531).

Згідно ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом  верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи  визнаються  найвищими  цінностями  та  визначають  зміст  і спрямованість діяльності держави.

Як зазначено в ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 згаданого Закону не є перешкодою для застосування  мінімального розміру пенсії за  віком для  обчислення  інших  пенсій  чи  доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону, в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права 19 травня 2011 року, тому суд задовольняє позовні вимоги позивача  з  19 листопада 2010 року.  

Виходячи з наведеного, суд приходить  до  висновку, що відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок та виплату  позивачу додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 51 Закону із застосуванням ст. 28 ч.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ч. 3 ст. 4 Закону України “Про прожитковий мінімум”, ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст.21 Закону України “Про державний бюджет на 2011 рік” і цей перерахунок має бути здійснений  в межах строку позовної давності, тобто з 19 листопада 2010 року по 22 липня 2011 року.

Що стосується перерахунку позивачу підвищення до пенсії, то цей перерахунок має бути здійснений також за такий же період відповідно до вимог ч. 1 та ч.2 ст.39 Закону в розмірі двох мінімальних заробітних плат із врахуванням ст.53 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік”, ст.22 Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік”.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов'язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в  Любешівському  районі.

Керуючись ст.ст.  11, 17,  158. 160. 162.  183-2, 256 КАС України, ст. 39, 51 Закону  України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, Постановою Кабінету Міністрів України №745 від 6 липня 2011 року, суд,-

постановив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як непрацюючому  пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 19 листопада 2010 року  по 22 липня 2011 року включно  з врахуванням ст.53 Закону України “Про державний бюджет України  на 2010 рік”, ст. 22 Закону України “Про державний бюджет на 2011 рік”та виплачених сум, та як особі, яка віднесена до категорії 3 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, передбаченої  ст.51  Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за вказаний період із врахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог  ОСОБА_1 відмовити.

Звернути постанову до негайного  виконання.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

          Суддя: