Справа №22-ц-5088/11Головуючий у І інстанціїСеррдинський В.С.
Категорія26Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.
26.12.2011
УХВАЛА
Іменем України
26 серпня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Антоненко В.І.,
суддів - Таргоній Д.О., Верланова С.М.,
при секретарі - Мариняко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2011 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк”, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про визнання недійсним кредитного договору та розірвання кредитного договору,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційного банку „Приватбанк” (далі - ПАТ КБ „Приватбанк” ) звернулося до суду із уточненим в подальшому позовом, мотивуючи його тим, що 29 серпня 2008 року між ПАТ КБ „ПриватБанк” і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір на суму 115 100 грн. зі сплатою 1,67% на місяць за користування кредитом з терміном погашення кредиту до 29 серпня 2018 року. Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ КБ „ПриватБанк” і ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з кожним окремо, було укладено три договори поруки. Одночасно між ПАТ КБ „ПриватБанк” і ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за яким вона передала банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1. ПАТ КБ „ПриватБанк” взяті на себе зобов’язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену договором суму кредиту, однак відповідачка умови кредитного договору щодо щомісячного погашення частини заборгованості, сплати процентів за користування кредитом не виконує. Оскільки ОСОБА_3 прострочила виконання договірних зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, та враховуючи, що поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (ст.554 ЦК України), позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 26 квітня 2011 року в розмірі 217553 грн. 88 коп., яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 104 317 грн. 67 коп., заборгованості по процентах –58822 грн. 98 коп., заборгованість з комісії за користування кредитом –11519 грн. 67 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором –42 893 грн. 56 коп. Крім того, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.
У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом та просила визнати недійсними умови кредитного договору з моменту його укладення, а саме:
- п. 8.1 щодо віднесення до кредитних коштів, що надаються банком на споживчі цілі будь-яких інших сум та платежів, ніж 104 100 грн.;
- сплати послуг за представництво у суді і перед третіми особами інтересів банку, а також інших платежів, у т.ч. вказаних у п. 2.3.8 кредитного договору;
- письмового узгодження з банком догорів страхування, у тому числі вибір страхувальника, визначення переліку страхових ризиків, які підлягають під страхування, пред'явлення банку підписаних страхувальником договорів страхування і документів, які підтверджують сплату страхових платежів, самостійна сплата банком страхових платежів за страхувальника, нарахування позичальнику пені за їх несплату або несвоєчасну або не у повному обсязі сплату, про що зазначається у п. 2.2.7 кредитного договору;
- п. 2.3.14 кредитного договору;
- встановлення порядку розрахунків за спірним договором, викладеного в п. 3.2 договору в частині першочергового зарахування витрат, збитків банку, розмір яких не передбачений та не встановлений спірним договором, сплата на користь банку не зазначених у договорі комісій;
- сплата винагороди за використання фінансового інструмента;
- сплата винагороди за резервування ресурсів;
- п. 8.4 щодо визначення розміру пені у сумі 0,15% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.
Крім того, посилаючись на те, що відповідач в односторонньому порядку змінив процентну ставку, не повідомив її в письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту, сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартість інших фінансових зобов’язань споживача, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги, а також банк звернувся до суду з позовом про дострокове повернення кредиту, у зв’язку з чим порушив умови договору, просила відповідно до ст.ст.651, 653 ЦК України розірвати кредитний договір з моменту ухвалення судом рішення.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2011 року позов ПАТ КБ „ПриватБанк” задоволено. Стягнуто на користь ПАТ КБ „Приватбанк” солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором в розмірі 217553 грн. 88 коп., а також судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов банку до відповідачів задовольнити частково, а саме, стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у сумі 114 920 грн. 17 коп. та задовольнити зустрічний позов.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення про задоволення основного позову, суд виходив із того, що ОСОБА_3 в порушення положень кредитного договору, укладеного між сторонами, взяті на себе зобов’язання по поверненню кредитних коштів та процентів за користування ними у встановлені договором строки не виконала, а тому суд дійшов висновку про те, що з неї і ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які згідно договорів поруки поручилися перед кредитором боржника за виконання нею свого обов’язку, заборгованість підлягає стягненню солідарно.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст.ст.553, 554 ЦК України поручитель поручається перед кредитом за виконання боржником свого обов’язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2008 року між ПАТ КБ „ПриватБанк” і ОСОБА_3 укладено кредитний договір №К2S4GA0000000762 (на споживчі цілі) на суму 115 100 грн. зі сплатою 1,67% на місяць за користування кредитом з терміном погашення кредиту до 29 серпня 2018 року. Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ КБ „ПриватБанк” і ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з кожним окремо, було укладено три договори поруки № К2S4GA0000000762, № К2S4GA0000000762/1, № К2S4GA0000000762/2, за якими останні зобов’язались перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх її зобов’язань за кредитним договором.
Також, того ж дня між ПАТ КБ „ПриватБанк” і ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за яким вона передала банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до п.п. 1.2, 8.1.1 кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним на умовах, визначених цим кредитним договором.
Станом на 26 квітня 2011 року позичальник взяті на себе зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконала і має прострочену заборгованість за кредитом.
Відповідно до п.5.1 кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту позичальник сплачує банку пеню у розмірі, визначеному у п.8.4 договору ( 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочення, але неменше 1 гривні).
Згідно з п.8.1.2 кредитного договору у разі порушення термінів оплати, передбачених п.8.1.1 ( в т.ч. оплати заборгованості не в повному обсязі ) на 120 календарних днів, сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені ( в повному обсязі), в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
Однак відповідачка заборгованість за кредитом добровільно не погасила і згідно з розрахунком її заборгованість за кредитним договором станом на 26 квітня 2011 року склала 217553 грн. 88 коп., з яких 104 317 грн. 67 коп. - заборгованість по кредиту; 58822 грн. 98 коп. - заборгованість по процентах; 11519 грн. 67 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом; 42 893 грн. 56 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.
Встановивши вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд дійшов до законного і обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів солідарно відповідно до положень кредитного договору, договору поруки та ст.ст.526, 543, 554 ЦК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що банк не мав права в односторонньому порядку підвищувати проценту ставку з 20,04% до 24,96 % річних, не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, відповідачка підписанням кредитного договору погодилася на його умови, в тому числі і на право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки в порядку, передбаченому п.2.3.1 кредитного договору, а по-друге, відповідачка на заявляла до суду вимоги про визнання недійсним підвищення банком процентної ставки у односторонньому порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що зазначена у розрахунку сума заборгованості не відповідає фактичній сумі заборгованості, а сам розрахунок не відноситься до платіжних документів та не є доказом заборгованості за кредитом, є необгрунованими з наступних підстав.
Розрахунок заборгованості дійсно не відноситься до платіжних документів. Проте вказаний розрахунок є письмовим документом підтвердження позовних вимог в частині визнання розміру заборгованості за кредитним договором. Розрахунок заборгованості включає в себе складові частини кредитного договору, а саме, поточна заборгованість, заборгованість за відсотками, комісія і пеня. Вказаний розмір заборгованості відповідачем не спростовано.
Що стосується доводів апелянта про те, що суд не з'ясував обставини укладення двох договір поруки між банком та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, то вони є необґрунтованими, оскільки договори поруки не були предметом судового розгляду. Вказані договори поруки є чинними і в установленому законом порядку не визнані недійсними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення первісного позову і відмову в зустрічному позові та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді