Справа №22-ц-5056/11Головуючий у І інстанціїЛинник В.Я.

Категорія44Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.

26.12.2011

УХВАЛА

Іменем України

14 жовтня 2011 року  колегія суддів  судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді -  Приходька К.П.

суддів -                      Верланова С.М., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі -      Косенко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_4 та просив зобов’язати відповідача не чинити йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, зобов’язавши відповідача не знімати огорожу на вказаній земельній ділянці, посилаючись на те, що 8 квітня 2011 року відповідач безпідставно зняв огорожу на вказаній земельній ділянці по АДРЕСА_1, якою він користується.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2011 року в позові ОСОБА_3  відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права і процесуального права, а справу направити на новий судовий розгляд.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.   

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не порушені права позивача, оскільки ним не надано доказів правомірності користування спірною земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з такими  висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0908 га, яка знаходиться у кінці земельної ділянки по АДРЕСА_1 та відповідно до висновку постійної депутатської комісії з питань землекористування, будівництва та архітектури  Гостомельської селищної ради Київської області від 12 лютого 2009 року на нього  накладено адміністративне стягнення.

Рішенням 42 сесії 5 скликання Гостомельської селищної ради Київської області від                19 червня 2009 року позивачу відмовлено в узаконенні зазначеної вище самочинно зайнятої земельної ділянки та виділення її для будівництва житлового будинку ОСОБА_5 Дану земельну ділянку позивачу залишено у тимчасове користування до 1 грудня 2010 року.

Рішенням Гостомельської селищної ради від 20 січня 2011 року №73 ІІІ-VІ (а.с 11) безкоштовно передано ОСОБА_4 земельну ділянку по вул. Озерна, 50-г в смт. Гостомель площею 0,08 га, яка  межує із земельною ділянкою по  вул. Калініна, 50.

Судом встановлено, що 8 квітня 2011 року під час встановлення межових знаків на земельній ділянці, яка виділена відповідачу, з’ясувалося, що ці межові знаки знаходяться на земельній ділянці, що перебувала у тимчасовому користуванні позивача, тому відповідач вийняв із землі три стовпи із дротом, які слугували огорожею земельної ділянки і поклав їх на земельну ділянку позивача.

З урахуванням встановленого та, виходячи з положень ст.60 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач не надав доказів того, що спірна земельна ділянка, з якої зняв огорожу відповідач, знаходиться у його законному користуванні, а тому права позивача не порушені.  

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Посилання в апеляційній скарзі на ч.4 ст.78 ЗК України, як на підставу правомірного користування спірною земельною ділянкою з 1991 року, є необгрунтованими, оскільки позивач не мав у власності вказану земельну ділянку до 15 травня 1992 року.   

Твердження в апеляційній скарзі про те, що спірна земельна ділянка у позивача не вилучалась із користування, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем на надано доказів, що він правомірно користується даною земельною ділянкою.   

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування законного і обгрунтованого рішення суду.

Що стосується прохання в апеляційній скарзі про направлення справи на новий судовий розгляд то воно є безпідставним, оскільки чинним цивільним процесуальним кодексом України таке право апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги не передбачено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в позові і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                 

Судді