Справа № 1-112/12

Вирок

іменем України

 26.01.2012

Деснянський районний суд  м. Києва в складі :

          головуючого -                               судді Тарасенко Н.В.

          при секретарі -                               Здрак Г.Л.

          з участю прокурора –                     Прокоф’євої Н.О.

                 потерпілого –           ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,          уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого в                  АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 25 жовтня 2000 року Ватутінським районним судом           м. Києва за ч. 2 ст. 140 КК України до 2-х років позбавлення волі, з застосуванням ст. 46-1 КК України відстрочено виконання вироку на 1 рік 6 місяців;

- 05 липня 2001 року Ватутінським районним судом           м. Києва за ч. 2 ст. 141, ст. 43 КК України до 2-х років  6-ти місяців позбавлення волі;

- 02 червня 2004 року Деснянським районним судом          м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 296, ст. 70 КК України до 5-ти років позбавлення волі, звільнився 23.02.2009 року по відбуттю строку покарання

у вчиненні злочину передбаченого  ч.2 ст.185  КК України,

ВСТАНОВИВ:

          Підсудний ОСОБА_2 будучи раніше судимим за крадіжки та відкрите викрадення чужого майна, скоїв таємне викрадення чужого майна повторно за наступних обставин.

Підсудний ОСОБА_2 20 жовтня 2011 року приблизно о 12 год. перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в приміщенні Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги по   вул. Братиславській, 3 в м. Києві повторно таємно з палати викрав належне ОСОБА_1 майно, а саме: куртку, вартістю 200 грн., мобільний телефон марки «Нокіа 1208», вартістю 150 грн., з сім-карткою оператора мобільного зв’язку «Лайф», вартістю 30 грн., на рахунку якої коштів не було, а всього на загальну суму 380 грн. З викраденим майном  ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник.                                                                                                              

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в скоєнні крадіжки визнав повністю та показав суду, що вранці 20 жовтня 2011 року зі знайомим ОСОБА_3 вживав горілку, потім разом вони поїхали до лікарні швидкої медичної допомоги, де він зустрів ОСОБА_1, вони розмовляли, потім у них виник конфлікт, після чого ОСОБА_1 втік, він зайшовши до палати, де лежав знайомий ОСОБА_1, звідки забрав куртку та мобільний телефон ОСОБА_1 Потім ОСОБА_1 телефонував на свій мобільний, він розмовляв з ним, говорив, що поверне речі, щоб той прийшов до нього та забрав їх, однак ОСОБА_1 відмовився. В приміщенні лікарні він віддав куртку та мобільний телефон                  ОСОБА_1 ОСОБА_3 в користування, останньому він не пояснював, де взяв речі.

          Винність підсудного  у скоєнні  злочину,  крім  визнання  ним  вини,  підтверджується зібраними  доказами  по  справі,  а  саме:

-          показами потерпілого ОСОБА_1 в суді про те, що 20 жовтня 2011 року приблизно об            11 год. він провідував свого товариша ОСОБА_4 в лікарні швидкої медичної допомоги, де зустрів   наглядно знайомого ОСОБА_2, який був в стані алкогольного сп’яніння, той вимагав у нього поїхати на житловий масив «Троєщина», оскільки у його знайомих є питання до нього. Так як ОСОБА_2 вів себе неадекватно, він злякався його та втік з лікарні, при цьому в палаті ОСОБА_4 залишив свою куртку, вартістю 200 грн., та мобільний телефон марки «Нокіа 1208», вартістю  150 грн., з сім-карткою оператора мобільного зв’язку «Лайф», вартістю                30 грн., на рахунку якої грошей не було. Він з іншого телефону зателефонував на свій номер, йому відповів ОСОБА_2, він зрозумів, що його речі у нього, просив віддати куртку з телефоном, на що ОСОБА_2 сказав, щоб він до нього підійшов та забрав їх. Він цього не зробив, оскільки злякався. Того ж дня він звернувся до міліції,  куртка та мобільний телефон йому були повернуті, претензій він до підсудного не має та просить суворо його не карати;

-          показами свідка ОСОБА_3 в суді про те, що 20 жовтня 2011 року вранці вони з ОСОБА_2 вживали горілку, потім поїхали до лікарні швидкої медичної допомоги, звідки він напередодні виписався, щоб забрати медичну довідку, піднялись на четвертий поверх, де він зайшов до лікаря, а ОСОБА_2 залишився чекати в коридорі. Він вийшов від лікаря хвилин через п'ятнадцять, у ОСОБА_2 в руках була куртка, яку він дав йому одягти, оскільки на вулиці було прохолодно, також дав мобільний телефон «Нокіа»,  для користування, оскільки у нього не було мобільного. Про те, що речі були крадені він не знав, ОСОБА_2 не говорив йому де взяв їх. Речі у нього були вилучені через кілька днів працівниками міліції, тоді він дізнався, що вони крадені;

-          протоколом  огляду місця події від 20 жовтня 2011 року (а.с.8);

-          протоколом огляду та вилучення від 24 жовтня 2011 року  у ОСОБА_3 викрадених у           ОСОБА_1 мобільного телефону марки «Нокіа 1208», куртки (а.с. 14);

-          накладною, згідно якої вартість викраденої у ОСОБА_1 куртки становить 200 грн. (а.с.17);

-          рахунком-фактурою, згідно якого вартість викраденого у ОСОБА_1 мобільного телефону «Нокіа 1208» становить 150 грн. (а.с. 18);

-          протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13 грудня 2011 року (а.с.29-30);

-          протоколом відтворення обстановки та обставин події від 12 грудня 2011 року та фототаблицею до нього (а.с.31-34), згідно якого ОСОБА_2 на місці вчинення злочину детально розказав про обставини вчиненого ним злочину відносно потерпілого ОСОБА_1

Дії  підсудного  ОСОБА_2  за  ч. 2 ст. 185   КК України кваліфіковані вірно,  як   таємне викрадення чужого майна,  вчинене  повторно.          

При призначенні покарання підсудному суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, тяжкість вчиненого злочину, дані про особу, який раніше  неодноразово судимий, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем відбування покарання – негативно, те, що не наступило тяжких наслідків, а викрадене повернуто потерпілому, думку потерпілого, який просив суворо не карати підсудного.                                        

Обставиною,  що пом’якшує покарання підсудного, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття в скоєному. Обставинами, що обтяжуюь покарання підсудного, відповідно до  ст.67 КК України, суд визнає скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів.

Приймаючи до уваги викладене, тяжкість злочину, дані про особу, обставини справи, суд призначає покарання підсудному ОСОБА_2 у вигляді арешту, яке є достатнім для його виправлення і перевиховання, а також попередження вчинення нових злочинів.

Цивільний позов по справі не був заявлений.

Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 81 КПК України.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого                          ч. 2 ст. 185  КК України і призначити  йому покарання у виді  6 (шести) місяців арешту.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з  часу затримання.                              

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без змін – підписка про невиїзд.

Речові докази по справі – мобільний телефон «Нокіа 1208», куртку, передані під зберігальну розписку ОСОБА_1, залишити за належністю (а.с. 15-16).

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва   протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя