Справа № 2-108/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  

05  січня  2012 року

                                                     Зарічний районний суд м. Суми в   складі:

                                                             головуючого –судді Шершак М.І.

                                                             при секретарі –Кузьмичовій  Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за   позовом ОСОБА_1  до фізичної особи підприємця ОСОБА_2,  про  стягнення   матеріальної  і  моральної  шкоди.

                                                                    ВСТАНОВИВ:

     Позивач звернувся до суду  з зазначеним позовом, мотивує  вимоги  тим,  що 25.08.2010 з відповідачем  укладено договір перевезення з м. Києва  до  м.  Суми маршрутним таксі яким  керував відповідач.  В  ході  перевезення  його речі були поміщення до багажного  відділення  автомобіля „Мерседес –Спринтер”. Після прибуття  до  м.  Суми  він виявив пропажу своїх речей, а  саме сумки  з багажного  відділення. відповідач  погодився частково компенсувати йому  вартість  сумки, однак відмовився у  компенсації  вартості  речей  які знаходились в  сумці , а  саме: жорсткого диску „Transcend” вартістю 623,00 грн., електричної  бритви”Braun” вартістю 1600  грн., двох зарядних пристроїв до мобільного  телефону , ключей  від  квартири, особистих речей, двох штанів, штанів із  льону,  сорочки,  нових черевиків ,  всього майна викрадено  на загальну суму 4000  грн. З  приводу  викрадення  він звертався до правохороних органів  за результатами розслідування  останніми було  прийнято  постанову про відмову в  порушенні кримінальної справи. Просить суд  відповідно до  вимог ст 1167  ЦК  України відшкодувати йому вартість  майна   викраденого з автомобіля  відповідача,  який відповідно до вимог  ст. 18  Закону України „Про дорожній рух”  зобов’язаний  забезпечити  безпечне перевезення  пасажирів  і багажу. Також внаслідок втрати майна  він пережив  нервовий  стрес,  переніс  душевні страждання , просить  суд стягнути з  відповідача  5000 грн. , в  рахунок  відшкодування  моральної шкоди.

     У судовому засіданні позивач  свої  вимоги підтримав .

      відповідач і  його представник  вимоги  не визнали,  зазначають,  що дійсно мало місце викрадення багажу  позивача, відповідач дійсно пропонував  позивачу відшкодувати  вартість його  сумки,  шляхом придбання аналогічної, однак  позивач  вимагав і компенсувати вартість  викраденого  майна,  з даними  вимогами він  не  погоджується  оскільки вини його  у викраденні багажу позивача  не має. Крім того відповідно до  вимог Постанови КМУ  від 26.09.2007  року за № 1184  він не  несе відповідальності за   багаж  який не  прийняв на  зберігання і  перевезення у позивача відсутній квиток на  перевезення багажу  відповідно  до вимог Наказу за  №503  від 25.05.2006  року  „Про затвердження типових  форм  квитка  на проїзд  пасажирів  і  перевезення багажу  на   маршрутах  загального користування”  зареєстрованого  у  Міністерстві Юстиції України  21.09.2006  року за  №1065\12939, крім того даний  багаж позивач мав можливість  залишити  біля себе. Просять відмовити в задоволенні  вимог.

   Суд заслухавши  сторони  по справі свідків,  дослідивши зібрані докази  по справі  в їх сукупності, вважає,  що позов  підлягає частковому  задоволенню  згідно  наступного:

    Як  було встановлено  під  час  розгляду справи,  що  позивач ОСОБА_1, після  відпочинку скористався правом переїзду з  м.  Києва до  м.  Суми відповідно до Закону України „Про дорожній рух”  маршрутним  таксі „Мерседес –Спринтер” під  керуванням  відповідача ОСОБА_2, факт укладення договору  перевезення підтверджується  квитком за №НОМЕР_1,  дані обставини у  судовому  засіданні підтверджуються матеріалами справи а.с.а.с.7-9. Також судом  встановлено,  що  не заперечує і сам   відповідач під час перевезення була  викрадена  сумка позивача  яка  відповідачем  була  поміщена  як це робиться зазвичай  до задньої частини   автомобіля, з приводу  викрадення майна  позивач  звертався  до правоохороних органів  і  постановою ДІМ СДІМ  Зарічного РВ  СМУ  12.11.2010  року  останньому  було  відмовлено  в порушенні кримінальної справи  а.с. 61. Відповідно до вимог ст.60  ЦПК України „Кожна сторона зобов’язана  довести  ті обставини,  на  які  вона посилається як на підставу  своїх  вимог і  заперечень,  крім  випадків,  встановлених  ст.61 цього  Кодексу. Тобто у  судовому  засіданні знайшов своє підтвердження  факт  викрадення  майна  позивача.  Відповідно до вимог  ст. 1166 ЦК України  Майнова шкода,  завдана  неправомірним  рішенням, діями  чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної  або  юридично особи, а також  шкода,  завдана  майну  фізичної  особи  або  юридичної  особи,  відшкодовується  в  повному  обсязі  особою,  яка  її  завдала.  Суд  відповідно до вимог ст. 18  Закону України „Про дорожній рух”  Постанови КМУ  від 26.09.2007  року за № 1184   Наказу за  №503  від 25.05.2006  року  „Про затвердження типових  форм  квитка  на проїзд  пасажирів  і  перевезення багажу  на   маршрутах  загального користування”  зареєстрованого  у  Міністерстві Юстиції України  21.09.2006  року за  №1065\12939,  вважає  що відповідач винен  в завданні шкоди позивачу, а  саме:  по  перше уклавши договір  на  перевезення   позивача і помістивши багаж  до автомобіля  відповідач  відповідно  до вимог   ст. 40 Постанови КМУ  від 26.09.2007  року за № 1184   зобов’язаний  доставити  як  пасажира  так  і  багаж:  по друге  ствердження відповідача в  тій  частині,  що  він  не несе  відповідальності  за  перевезення багажу  і  посилається   на  відсутність  квитка  на перевезення  багажу у  позивача являються безпідставними ,  оскільки відповідач  сам  особисто зобов’язаний був відповідно до вимог  ст.1 п.п. 2,3,5,6,17 Постанови КМУ  від 26.09.2007  року за № 1184   видати квиток  на  перевезення  багажу  на  умовах  і  з  підстав зазначених в  цих  пунктах  і  відповідно до наказу за  №503  від 25.05.2006  року  „Про затвердження типових  форм  квитка  на проїзд  пасажирів  і  перевезення багажу  на   маршрутах  загального користування”  зареєстрованого  у  Міністерстві Юстиції України  21.09.2006  року за  №1065\12939, що зроблено не було  в  чому  винен  відповідач для  якого  і  настають  наслідки  передбачені  ст. 1166 ЦК  України.

  Вирішуючи питання про розмір сум  які  необхідно стягнути  з  відповідача в  результаті  завдання шкоди  позивачу , суд  посилається на письмові докази  які підтверджують  вартість  майна, а  саме:  квитанцію про  сплату вартості жорсткого диску   а.с. 7, а  також на пояснення  свідків   ОСОБА_3, ОСОБА_4, які пояснили  що дійсно  відпочивали разом з позивачем,  дійсно підтверджують  факт  наявності як жорсткого диску „Transcend”, електричної  бритви”Braun” зарядних пристроїв до мобільного  телефону , ключей  від  квартири, особистих речей, двох штанів із   матеріалу джинс , штанів із  льону,  сорочки,  нових черевиків,  також дані свідки підтвердили  що вони були присутніми  при  від’їзді  з  відпочинку  позивача, а також були присутніми  коли  позивач складав у   сумку свої речі. В  зв’язку  з  чим  відповідно до вимог  ст. 27   ч.3 ЦПК  України  суд  вважає   необхідним зазначити, що  позивач   добросовісно  здійснює  свої процесуальні права  щодо  визначення  кількості і  вартості  викраденого  майна ,  тому з відповідача слід стягнути  суму матеріальної шкоди розміром 4000  грн. Також  суд  вважає  за  необхідним  частково задовольнити вимоги  про  стягнення  моральної шкоди  керуючись  принципами  розумності    справедливості  її  розміру ,  сума  500  грн.,  буде  достатньою  для  компенсацію позивачу перенесених нервових  страждань, хвилювань, порушення життєвого  устрою, також  відповідно  до  вимог ст. 88 ЦПК України  суд  вважає  за  необхідним стягнути з відповідача судові витрати.

      Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 81,88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 23,1166, 1167 ЦК України, суд-

                                                                    В И Р І Ш И В:

     Позовну заяву ОСОБА_1  до фізичної особи підприємця ОСОБА_2,  про  стягнення   матеріальної  і  моральної  шкоди задовольнити частково.

   Стягнути на  користь ОСОБА_1  з  ОСОБА_2, суму  матеріальної  шкоди  розміром 4000  грн.,  моральну шкоду 500 грн.,   судовий  збір-51 грн. ,  та  витрати з ІТЗ- 120 грн.   

   Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

  Апеляційна скарга на рішення суду  особами, які брали участь у розгляді справи, може бути подана до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів після проголошення і в  порядку передбаченому  ст. 294  ЦПК України.

  Суддя                                                                           М.І.  Шершак