Справа № 2-223/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

27 серпня 2007 року                                                                                          м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого - судді Грещука Р.П. секретаря - Юрчило Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Надвірна справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про втрату права користування жилим приміщенням та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення в житловий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2007р. ОСОБА_1  звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про втрату права користування жилим приміщенням - житловим будинком по АДРЕСА_1.

Свої вимоги ОСОБА_1  мотивує тим,  що з 1998р. по 2004 р. він перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою по справі. 17.06.2004р. шлюб між ними розірвано,  про що в книзі реєстрації про розірвання шлюбу відділу РАЦС Надвірнянського районного управління юстиції зроблено запис № 119. Колишня дружина після розлучення змінила прізвище на ОСОБА_2,  перейшла проживати за іншою адресою по АДРЕСА_2. Проте вона продовжує залишатись зареєстрованою в АДРЕСА_1 і добровільно виписатись не бажає.

Будинок по вул. Коперніка належить йому на праві приватної валсності. Оскільки ОСОБА_2 не є співвласником будинку,  не проживає в ньому близько 3 років,  вважає,  що вона втратила право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 добровільно виписатись не бажає,  в будинку не проживає,  не сплачує комунальні послуги,  а її реєстрація в будинку складає труднощі з оформленням субсидії.

Таким чином,  на думку позивача,  оскільки відповідачка не проживає у вищевказаному будинку близько 3-х років,  вона втратила право на користування ним.

Просить суд постановити рішення,  яким визнати ОСОБА_2 такою,  що втратила право на користуванням жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 подала в судове засідання заперечення проти даного позову. Вважає,  що ОСОБА_1  умисно замовчує причину,  по якій вона не може користуватись житлом.  Зокрема ОСОБА_1  вселив в даний будинок свого брата,  з яким створив їй нестерпні умови для проживання,  погрожували їй вбивством,  поміняли замки та не дали від них ключі,  внаслідок чого вона змушена була шукати інше житло. Дані обсавини зафіксовані в судовому рішенні від 17.06.2005р.,  що набрало законної сили і відповідно до  ст. 61 ЦПК України при розгляді інших справ,  у яких беруть участь ті самі особи,  не доказуються.

Крім цього,  позивач вдруге звертається в суд з позовом та вказує ті самі підстави втрати права користування житлом,  в той час як  ст. 206 ЦПК України не допускає повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами,  про той самий предмет і з тих самих підстав. Також позивач замовчує,  що за час спільного проживання з відповідачем за їх спільні кошти та спільними трудовими затратами було перекрито новим шифером дах будинку,  завершено штукатурні роботи,  побілка стін в середині кімнат,  пізніше зроблено капітальний ремонт будинку,  під час якого поміняно вхідні двері,  проведено ремонт сходової клітки на 2-й поверх,  поміняно вікна в кухні та на 2-му поверсі. Було збудовано в 1989р. сарай,  в 1990 р. літню кухню та поштукатурено їх. В 2001 р. було збудовано гараж на 3 машини,  вбиральню,  в яку встановили двоє дверей,  та сарай. Приватизуали та окультурили 0, 02 га земельної ділянки та виростили сад. Поставили огорожу,  довжиною 50 м. ,  металічні ворота на подвір'ї та хвіртку,  побудували сушню,  буджарню,  провели парове опалення в сарай,  вбиральню та встановили 2 газові лічильники. За час спільного проживання придбали 4 килими,  палас,  газову плитку,  швейну машинку та набори меблів,  які залишились в користуванні відповідача.

Відповідачка залишилась без житла та майна,  встигла забрати тільки частину особистих речей,  їй перешкоджають в доступі до будинковолодіння та можливості проживання в ньому. Позивач намагається будь-яким способом відчужити спірне домоволодіння та інше майно і залишити відповідачку ні з чим,  про що свідчить довіреність,  за якою ОСОБА_1  уповноважує ОСОБА_3  та ОСОБА_4  розпоряджатись всім належним йому майном.  Однак,  цьому перешкоджає прописка відповідачки.

Просить суд від мовити в задоволенні позову ОСОБА_1

30.05.2007р. відповідачка по даній справі ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1  про вселення її в житловий будинок АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим,  що з відповідачем по справі з 02.04.1998р. по 07.05.2004р. вона перебувала в зареєстрованому шлюбі. Ще до укладення шлюбу в 1987р. вона вселилась в будинок АДРЕСА_1,  що належить позивачу. Під час спільного проживання відповідач зловживав спиртними напоями,  вчиняв сварки,  разом зі своїм братом ОСОБА_4 ,  якого вселив без її згоди,  погрожував відповідачці фізичною розправою,  нищив належне їй майно та чинив психологічний тиск. ОСОБА_4  змусив ОСОБА_1  розлучитись з відповідачкою. Однак,  ще до розірвання шлюбу ОСОБА_1  не давав відповідачці можливості користуватись жилим приміщенням,  встановивши на вхідних дверях будинку інші замки та не давши їй ключі. Таким чином він позбавив ОСОБА_2 можливості користування житлом,  внаслідок чого вона змушена була винайняти квартиру,  що знаходиться за адресою по АДРЕСА_2,  де і проживає на даний час,  не маючи власного житла.

Зазначає,  що відповідач вже звертався з аналогічним позовом до суду і рішенням Івано-Франківського апеляційного суду від 17.06.2005р. йому відмовлено в задоволенні позову.

З вимогами ОСОБА_1  не згідна,  так як вона,  як член сім'ї власника будинку втрачає право на користування його житлом лише в разі,  якщо вона не проживала у житловому будинку понад 1 рік без поважних причин. Вона ж не проживала в даному будинку з поважних причин,  оскільки ОСОБА_1  не пускав її до нього.

Просить прийняти її позов до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1  до неї про визнання її такою,  що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 та вселити її в зазначений будинок. Ухвалою суду від 30.05.2007 року дані позови об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала з мотивів,  наведених в позовній заяві,  зустрічний позов ОСОБА_2 не визнала. Просить суд постановити рішення,  яким задоволити позовні вимоги ОСОБА_1  та відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про вселення.

Представник відповідачки в судовому засіданні підтримав вимоги зустрічної заяви ОСОБА_2,  заперечує в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його заяви та постановити рішення,  яким задоволити позов ОСОБА_2

Суд,  вислухавши пояснення представників сторін,  дослідивши докази,  надані сторонами на виконання вимог  ст.  ст. 56,  60 ЦПК України,  і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог,  з'ясувавши фактичні обставини справи,  та,  за своїм внутрішнім переконанням,  що грунтується на всебічному,  повному,  об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи,  прийшов до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1  та відмовлення в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 3 наступних підстав.

Відповідно до  ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку,  встановленому зазначеним кодексом,  звернутися до суду за захистом своїх порушених,  невизнаних або оспорюваних прав,  свобод чи інтересів.

Зі змісту  ст. 60 ЦПК України випливає,  що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається,  як на підставу своїх вимог і заперечень,  а також доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  виникає спір.

Частиною 2 статті 405 ЦК України передбачено,  що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї понад один рік,  якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла.

В судовому засіданні встановлено,  що позивачу ОСОБА_1  на праві приватної власності належить житловий будинок,  що розташований в АДРЕСА_1,  що підтверджується свідоцтвом про право власності,  яке видане на підставі рішенння виконкому Надвірнянської м/ради від 17.06.1967 року за № 139. З 1998р. по 2004 р. позивач перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою по справі. З'ясовано також,  що 17.06.2004р. шлюб між ними розірвано. З пояснень представника позивача,  свідків та матеріалів справи видно,  що вже до моменту розірвання шлюбу сторони спільно не проживали,  оскільки відповідачка вивезла свої речі з будинку,  що в АДРЕСА_1.

Доведено також,  що відповідачка близько трьох років в даному будинку не проживає,  факт її відсутності в будинку підтверджено актом,  складеним комісією Надвірнянського ВЖРЕП від 05.11.2004р.,  актом обстеження матеріально-побутових умов від 14.12.2006р. за № 1310,  складеним депутатом Надвірнянської міської ради та показами свідків ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7 ,  ОСОБА_8

Що стосується доводів представника відповідачки про те,  що ОСОБА_2 3 боку позивача чинилися перешкоди в користуванні житловим приміщенням по АДРЕСА_1 і тому причини непроживання в ньому слід вважати поважними,  то зазначені доводи не знайшли свого підтвердження,  оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази,  які вказували б на те,  що відповідачка бажала вселитися та проживати по АДРЕСА_1. З моменту розірвання шлюбу,  тобто з 2004 року вона звернулася з позовом про вселення тільки 30.05.2007 року. Заявляючи такий позов,  ОСОБА_2 не надала суду жодних переконливих доказів,  що вона робила неодноразово спроби вселитися в житло і при цьому їй чинилися якісь перешкоди в користуванні житлом.  З її боку не було жодних письмових заяв (звернень) в компетентні (державні,  правоохоронні) органи,  які б зафіксували неможливість вселитися в житловий будинок через протиправні дії ОСОБА_1  та чинення їй з його боку перешкод в користуванні житлом.

Не надали суду переконливих доказів чинення перешкод в користуванні житловим приміщенням ОСОБА_2 і допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9,  ОСОБА_10,  ОСОБА_11,  ОСОБА_12

Вирішуючи позов,  суд погодився з доводами представника позивача про те,  що протягом тривалого часу відповідачкою не вживалися будь-які заходи для збереження за собою права на користування житлом,  а тому вона втратили на нього право,  оскільки тривала відсутність сталася без поважних на те причин.

З огляду на всі зазначені вище обставини суд вважає,  що позовні вимоги ОСОБА_1  є обгрунтованими та такими,  що підлягають до задоволення.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1  слід відмовити за безпідставністю,  оскільки зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами встановлено,  що відповідачка не проживала в житловому будинку по АДРЕСА_1,  що в м. Надвірна більше двох років,  не довела суду,  що причини тривалого непроживання є поважними,  позов про вселення до данного часу не заявляла та не зверталася в інші органи за захистом від неправомірних дій позивача.

Беручи до уваги ще і той факт,  що майновий спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1  вирішений в судовому порядку,  про що є рішення суду,  яке вступило в законну силу,  суд не має підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

На підставі наведеного,  ч.2  ст. 405 ЦК України та керуючись  ст.  ст.  208,  209,  213-215,  218,  223 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати ОСОБА_2,  1949р.н.,  такою,  що втратила право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 грн.50 коп. сплаченого судового збору,  7 грн.50 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи та 100 грн. витрат за надання юридичної допомоги,  а всього 116 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення в житловий будинок АДРЕСА_1 - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення,  апеляційна скарга на рішення подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  через Івано-Франківський міський суд.