2-160/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді  Антонової  Н.В., при секретарі   Кавун І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної у місті Києві Державної адміністрації, Клінічної лікарні «Феофанія»Державного управління справами, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішень спільного засідання адміністрації та профсоюзного комітету щодо виселення та щодо надання житлового приміщення -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до відповідачів в якому просить відмінити рішення спільного засідання адміністрації та профкому Клінічної лікарні «Феофанія» від 01.02.2007 р. про виселення ОСОБА_1 з жилого приміщення за адресою АДРЕСА_1 без надання іншого житла, відмінити рішення спільного засідання адміністрації та профкому Клінічної лікарні «Феофанія»від 22.05.2008 р. про надання житлового приміщення гр. ОСОБА_2 за вказаною адресою. Також містилися позовні вимоги про скасування рішення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про видачу ОСОБА_2 ордеру на житлове приміщення  за адресою АДРЕСА_1 та зобов’язання Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації при виселенні ОСОБА_1 надати інше житлове приміщення, відповідно до чинного законодавства, які за клопотанням позивача, ухвалою суду від 13.09.2011 року залишені без розгляду.

В судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в позові, зокрема зазначили, що рішення спільного засідання адміністрації та профкому Клінічної лікарні «Феофанія» від 01.02.2007 року про виселення ОСОБА_1 з жилого приміщення за адресою АДРЕСА_1 без надання іншого житла є незаконним з тих підстав, що ОСОБА_1, всупереч твердженням відповідача постійно проживала за вказаною адресою з 1995 року, а з 01.12.1993 року перебуває на квартирному обліку загальної черги, згідно заяви від 18.09.1995 року. Також зазначає, що з питання реєстрації по АДРЕСА_1 вона зверталася, проте отримала відмову. В обґрунтування позову зазначає, що вселена за адресою АДРЕСА_1 вона була на підставі рішення адміністрації та профспілкового комітету Лікарні на спільному засіданні, яким ОСОБА_1 було виділене ліжко-місце у гуртожитку, та про що був виданий відповідний наказ №13 від 05.10.1995 року.

Таким чином, позивач вважає доведеним факт правомірного її проживання за вказаною адресою, а відсутність реєстрації не може бути підставою для обмеження її прав на житло та виселення із зазначеного приміщення без надання іншого житла. В зв’язку з цим просить відмінити рішення спільного засідання адміністрації та профсоюзного комітету про її виселення. Разом з тим, вважає незаконним рішення адміністрації та профсоюзного комітету лікарні про надання ордеру ОСОБА_2, оскільки, остання постійно в гуртожитку не проживала, на час отримання ордеру в лікарні не працювала біля восьми років. Крім того, оскільки приміщення, на яке виданий ордер ОСОБА_2 не було вільним, підстав для видачі ордеру на це приміщення не було.

В судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в позові, а також на показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, та відповідно, не проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою.

Представник відповідача КЛ «Феофанія»в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначаючи те, що ОСОБА_1 проживає у будинку за адресою АДРЕСА_1 з 1995 року, який раніше використовувався як гуртожиток з ліжко-місцями для працівників КЛ «Феофанія» ДУС. На звернення ОСОБА_1 адміністрацією відповідача їй було надано у тимчасове користування ліжко-місце, з метою покращення житлових умов, без права реєстрації, про що остання була попереджена. Будинок по АДРЕСА_1 використовувався як гуртожиток і мешканці реєструвалися у ньому як проживаючі на ліжко-місці. Позивач отримала у 1983 році квартиру по АДРЕСА_2 де і була зареєстрована, в зв’язку з чим їй було відмовлено у реєстрації в гуртожитку. Відповідач зазначив, що на виконання Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.02.2006 року № 148 у 2009 році житловий будинок прийнятий до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району та відповідно до п. 1 вказаного розпорядження, будівлі надано статус житлового будинку з загальними квартирами.

П. 9.1. даного розпорядження, відповідачу було запропоновано затвердити спільне рішення адміністрації та профкому КЛ Феофанія ДУС про надання житлових приміщень в житловому будинку АДРЕСА_1, мешканцям, які в них проживають, зареєстровані та перебувають на квартирному обліку, і видати їм ордери на житлові приміщення у встановленому порядку.

На виконання даного розпорядження позивачу було запропоновано виселитися, а третій особі ОСОБА_2 видано ордер на квартиру в даному будинку. За вказаних обставин вражає, що позов задоволенню не підлягає.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засідання проти позову в частині визнання незаконним рішення про видачу їй ордеру заперечувала, зазначаючи, що отримала його на законних підставах, а тому просила у задоволенні позову відмовити в цій частині.

Представник Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації в судовому засіданні зазначив, що прав та інтересів ОСОБА_1 з боку адміністрації не порушено, а тому позов не визнає.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_1 в гуртожитку протягом тривалого часу.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінила прізвище на «ОСОБА_1», про що видане свідоцтво про зміну прізвища від 15.02.2008 року. (а.с.10).

В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 проживає у будинку за адресою АДРЕСА_1 з 1995 року, який раніше використовувався, як гуртожиток з ліжко-місцями для працівників КЛ «Феофанія» ДУС.

Дана обставина підтверджується рядом документів, що містяться в матеріалах справи, також і не заперечується відповідачем.

На звернення ОСОБА_1 адміністрацією відповідача їй було надано у тимчасове користування ліжко-місце, з метою покращення житлових умов, без права реєстрації, про що остання була попереджена.

Будинок по АДРЕСА_1 використовувався як гуртожиток і мешканці реєструвалися у ньому як проживаючі на ліжко-місці.

ОСОБА_1 отримала у 1983 році квартиру по АДРЕСА_2 де і була зареєстрована, в зв’язку з чим їй було відмовлено у реєстрації в гуртожитку. (а.с.13).

На виконання Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.02.2006 року № 148 у 2009 році житловий будинок прийнятий до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району та відповідно до п. 1 вказаного розпорядження, будівлі надано статус житлового будинку з загальними квартирами.

П. 9.1. даного розпорядження, відповідачу було запропоновано затвердити спільне рішення адміністрації та профкому КЛ Феофанія ДУС про надання житлових приміщень в житловому будинку АДРЕСА_1, мешканцям, які в них проживають, зареєстровані та перебувають на квартирному обліку, і видати їм ордери на житлові приміщення у встановленому порядку.

Згідно даного розпорядження були проведені розширені засідання адміністрації та профкому Клінічної лікарні «Феофанія»від 01.02.2007 р. на якому постановлено про виселення ряду осіб, в тому числі і ОСОБА_1 з жилого приміщення за адресою АДРЕСА_1 без надання іншого житла (а.с.25-29), а також засідання від 22.05.2008 року, на якому ухвалено про надання житлового приміщення певним особам в тому числі і гр. ОСОБА_2 за вказаною адресою. (а.с.32).

Таким чином, з зазначеного вбачається, що ОСОБА_1 було вирішено виселити з АДРЕСА_1, на розширеному засіданні адміністрації та профкому Клінічної лікарні «Феофанія»від 01.02.2007 р., про що вказано в самому протоколі даного засідання. (а.с.29).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як вбачається з позову, його предметом є рішення спільного засідання адміністрації та профкому Клінічної лікарні «Феофанія»від 01.02.2007 р. про виселення ОСОБА_1 з жилого приміщення за адресою АДРЕСА_1 без надання іншого житла, та рішення спільного засідання адміністрації та профкому Клінічної лікарні «Феофанія»від 22.05.2008 р. про надання житлового приміщення  гр. ОСОБА_2 за вказаною адресою.

Вищевказаною статтею не передбачено такого способу захисту права, як визнання незаконним рішення профспілкового комітету, а вимогу про визнання незаконним виселення позивач в позові не ставить.

Крім того, спільне засідання адміністрації та профкому Клінічної лікарні «Феофанія», яким винесені оскаржувані рішення, не являється органом державної влади, органом Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами.

Таким чином, у даному випадку, позивач звернувся за захистом порушеного права у спосіб, не передбачений законом, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Разом з тим, позивач не позбавлений права на звернення до суду з позовом про захист права у спосіб передбачений статтею 16 ЦК України.

Інші докази правового значення до даної справи не мають, а тому їм оцінка не надається, оскільки вони не можуть бути використані судом для захисту права у спосіб, що не передбачений законом.

Керуючись ст. 13, 16 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 212 та 213 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Голосіївської районної у місті Києві Державної адміністрації, Клінічної лікарні «Феофанія»Державного управління справами, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішень спільного засідання адміністрації та профсоюзного комітету щодо виселення та щодо надання житлового приміщення - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а сторонами, які не були присутні при проголошенні рішення суду - протягом десяти днів з дня  отримання його копії до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя:                                                                       Антонова Н. В.