У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого: Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М., Макарчука М.А., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства закритого типу «Ярославна», Приватного підприємства «Ярославна», Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та зобов’язання внести зміни до державного реєстру прав власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12 квітня 2011 року та на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 липня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
У серпні 2009 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, після доповнення якого, просила визнати недійсними договір купівлі-продажу від 17 вересня 1997 року, додаткову угоду №1 від 18 вересня 1997 року та договір купівлі-продажу від 16 квітня 2008 року, укладений між ПП «Ярославна» та ОСОБА_2; зобов’язати КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» внести зміни до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме: скасувати записи про набуття ПП «Ярославна» права власності на нежитлові приміщення літ «А-1», літ. «Б-1», літ. В-1» та про набуття ОСОБА_2 права власності на нежитлові приміщення літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Ж-1», розташовані по АДРЕСА_1 В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 17 грудня 2002 року за договором купівлі-продажу вона стала власницею 2/3 частин спірного домоволодіння №16 по вул. Кірова у м.Харкові. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16 квітня 2008 року на праві власності належать нежитлові будівлі літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Ж-1» за вказаною адресою. Вважала, що ПП «Ярославна» не мало права розпоряджатися будівлями, оскільки договір купівлі-продажу від 17 вересня 1997 року та додаткова угода від 18 вересня 1997 року, укладені між АТЗТ «Ярославна», колишнім власником, та ПП «Ярославна» на приміщення літ «В-1», літ «А-1», літ. «Б-1» та літ. «Л-1», літ. «Ж-1», літ. «Г-1» за вказаною адресою, не відповідають вимогам закону і АТЗТ «Ярославна» мало право розпоряджатися лише своєю 1/3 часткою, а не зазначеними приміщеннями, так як спірне домоволодіння знаходилося у спільній частковій власності.
Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 4 липня 2011 року, у задоволенні позовних ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій ставить питання про скасування судових рішень у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та просить задовольнити її позов.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2002 року ОСОБА_1 належить 2\3 частки будинковолодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. «А-1», пл.98,5 м2, цехів (Б-1, В-1, Г-1, Е-1, Ж-1, Л-1), складу літ. «Д-1», та надвірних будівель: льох літ. «Е», вбиральня літ. «Н», сараї літ. «З», «И», «М», «О» огорожа №1-2, що розташовані на земельній ділянці розміром 1217м 2.\а.с.12\
Відповідно до договору купівлі-продажу від 29.12.1948 року право власності на 1\3 частку цього домоволодіння набула Харківська кооперативно-виробнича артіль інвалідів «Надомник». \а.с.15-16\
Відмовляючи у позові, суди виходили з того, що договори про відчуження нежитлових приміщень (господарських будівель) із числа вищезазначених відповідає вимогам закону та не порушує права позивачки.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.8 Постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04.10.1991 року зі змінами різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору про відчуження не були обумовлені їх знесення або перенос попереднім власником.
Згідно зі ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується всі садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, законом не передбачено самостійне відчуження господарсько-побутових будівель, які складають єдине ціле з жилим будинком, на що суди уваги не звернули, як і не врахували, що право спільної часткової власності на зазначений будинок не припинено, оскільки його реальний поділ не проводився.
Оспорюваним договором купівлі-продажу від 17.09.1997 року та доповненнями до нього від 18.09.1997 року, укладеними без нотаріального посвідчення, АТЗТ «Ярославна» продало, а ПП «Ярославна» купило, нежитлові приміщення В-1, А-1, Б-1, Л-1, Ж-1, Г-1. \а.с.13-14\
При цьому у матеріалах справи відсутні дані про те, на якій правовій підставі продавцеві належали зазначені приміщення, на що суди уваги не звернули.
На підставі договору купівлі-продажу від 16.04.2008 року ПП «Ярославна» продало ОСОБА_2 нежитлові приміщення В-1, Г-1, Ж-1 із зазначенням, що це майно належить йому на підставі рішення постійнодіючого третейського суду від 16.05.2007 рокуа.с.23, 132-134\, яке скасовано рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 18.02.2010 року \а.с.101\, на що суди також уваги не звернули.
Згідно з ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 338, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 липня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
О.А. Матвєєва
Т.О. Писана