У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
суддів: Дербенцевої Т.П.,
Олійник А.С., Сімоненко В.М. -
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди;
за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 4 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП). В обґрунтування позову зазначив, що 26 липня 2008 року ОСОБА_6, керував автомобілем ВАЗ-2101, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Богдана Хмельницького в м. Мелітополі, не виконав вимоги п.10.4 Правил дорожнього руху України, а саме: виконуючи поворот ліворуч, не надав перевагу в русі автомобілю ВАЗ-21099, державний номер НОМЕР_2, під його, позивача, керуванням в результаті чого відбулось зіткнення транспортних засобів. Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2008 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні ДТП. Вказував, що в результаті ДТП йому заподіяна матеріальна шкода в розмірі 14076,00 гривень, яка складається з вартості ремонтних робіт, робіт по фарбуванню , матеріалів для фарбування, вартості запчастин, вартості малоцінних деталей та витрат на ремонт, витрат послуг експерта. Просив стягнути з відповідачів 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої йому пошкодженням автомобіля і позбавленням можливості користуватись автомобілем. Також просив стягнути 197 грн. у відшкодування витрат на оплату судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Хмельницької області від 4 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 23 листопада 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 12668,40гривень, в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_6 у позові відмовлено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 177,71 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 27 гривень, а також витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз в сумі 438,10 грн. та 1641,83 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про зміну рішення суду першої інстанції, скасування ухвали апеляційної інстанції, ухвалення нового рішення про стягнення матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_6, відмову у задоволені позовних вимог до неї, вирішення питання розподілу судових витрат, скаргу мотивує порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 4 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
судді: Т.П. Дербенцева
А.С. Олійник
В.М. Сімоненко