УХВАЛА
іменем україни
22 грудня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
суддів: Дербенцевої Т.П.,
Олійник А.С., Сімоненко В.М. -
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства комерційного банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_4, Державна іпотечна установа, про визнання угоди недійсною та зобов'язання вчинити певні дії ;
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 березня 2008 року між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір №NKVSGI0000006131 про іпотечний кредит, відповідно до якого, вона отримала кредит у розмірі 187500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік з кінцевим терміном повернення 20.03.2018 року. Кредит отриманий для поліпшення якості житлового будинку. Листом від 26 червня 2008 року банк повідомив її про те, що особливість укладеного між ними договору про іпотечний кредит, про видачу кредиту на покупку нерухомості, є наявність умов про три сторони в особі Державної іпотечної установи України, яка за рахунок бюджетних коштів здійснює операції рефінансування шляхом викупу у банку кредитів, виданих клієнтам на умовах співпраці з Державною іпотечною установою України. Також її було повідомлено про те, що склалась ситуація, коли Державна іпотечна установа України не має можливості викупати кредити у банку і фактично не виконує зобов?язання за договором про співпрацю з банком і не рефінансує іпотечні кредити, видані банком у порядку стандартів Державної іпотечної установи України, що призводить до виникнення збитків з боку банку, пов?язаних з тим, що такі кредити оформлялись на пільгових умовах і надалі банку не були компенсовані. За таких обставин банк на підставі п.8.9 договору про іпотечний кредит починаючи з 20 липня 2008 року змінив процентну ставку за укладеним з нею кредитним договором від 20 березня 2008 року на 2,09% на місяць (25,8% річних). 12 серпня 2008 року між нею та банком було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 20 березня 2008 року, відповідно до якої кредитний договорі було викладено в новій редакції та змінені істотні умови кредитного договору, зокрема змінена валюта кредиту, цільове призначення кредиту (мета кредиту), сума кредиту, дата надання кредиту, відсоткова ставка за користування кредитом, виключена умова щодо уступки прав за кредитом Державній іпотечній установі України, змінена дата укладення кредитного договору. Зміна умов первісного договору кредиту потягло для неї негативні наслідки, оскільки після набуття чинності оспорюваної додаткової угоди, розмір належного до сплати щомісячного платежу у гривневому еквіваленті значно збільшився у порівнянні з сумою щомісячного платежу, належного до сплати за первісним договором. В ході судового розгляду уточнювала позовні вимоги та остаточно просила визнати недійсною додаткову угоду № б/н від 12 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит № NKVSGI0000006131 від 20 березня 2008 року, укладену між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк», зобов'язати ЗАТ КБ «ПриватБанк» за період з 12 серпня 2008 року на день прийняття рішення у справі здійснити перерахунок сплачених нею коштів за додатковою угодою № б/н від 12 серпня 2008року, в іноземній валюті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України в рахунок погашення кредиту та процентів за користування кредитом із розрахунку щомісячного платежу у сумі 3049 гривень, посилаючись на те, що додаткова угода від 12 серпня 2008 року не відповідає вимогам діючого законодавства і порушує її права.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення суду першої та ухвали апеляційної інстанції, направлення справи на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
судді: Т.П. Дербенцева
А.С. Олійник
В.М. Сімоненко