У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
суддів: Дербенцевої Т.П.,
Олійник А.С., Сімоненко В.М. -
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Охтирський хліб», про визнання договору поруки недійсним;
за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою через представника, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 23 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача. Свої вимоги мотивувала тим, що 17 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра») Сумське РУ «Слобожанщина» та товариством з обмеженою відповідальністю (далі - TOB «Торговий дім «Охтирський хліб») був укладений кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 01/2007/302141038 з розміром кредитної лінії 20 000 000 грн. У забезпечення зобов'язання по вказаному кредитному договору TOB «Торговий дім «Охтирський хліб» передало в заставу відповідачу майнові права по договорам на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів переробки, вартістю не менш, ніж 125% від суми траншу; товари в обороті (продукція, що фінансується), вартістю не менш 125% від суми траншу; майнові права, що належать позичальнику на виручку від реалізації, вартістю не менш 125% від суми траншу; а також нежилі приміщення майнового поручителя ВАТ «Тростянецький КХП» ліквідаційною вартістю 2238000 грн.; нежилу будівлю майнового поручителя ВАТ «Тростянецький КХП» вартістю 609397 грн.; нежитлові приміщення майнового поручителя ПТФ № 2 вартістю 747380, 20 грн.; обладнання майнового поручителя ВАТ «Тростянецький КХП» вартістю 87320 грн. Крім цього відповідач запропонував їй, як учаснику TOB «Торговий дім «Охтирський хліб», підписати договір поруки, пояснивши, що вказаний договір є формальністю, так як вимоги відповідача по вказаному кредиту повністю забезпечені заставою майна. Посилається на те, що відповідач, будучи професійним надавачем фінансових послуг та особою, яка несе ризик результатів господарської діяльності, зловживаючи правом та незнанням закону з її боку, переклав на неї ризики неповернення кредиту. Також вважає, що вона як учасник товариства з обмеженою відповідальністю не повинна відповідати за зобов'язаннями товариства і несе ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства у межах вартості свого вкладу.
Посилаючись на положення ст. 229 ЦК України, які передбачають можливість визнання недійсним правочину, укладеного особою, яка помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, просила визнати недійсним договір поруки, так як він укладений з порушенням законодавства.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 23 листопада 2010 року, у задоволені позову відмовлено.
У касаційній скарзі поданій через представника, ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції, ухвалення нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану через представника, відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 23 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
судді: Т.П. Дербенцева
А.С. Олійник
В.М. Сімоненко