Справа № 2-869/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2007 року                                                                              м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого - судді Грещука Р.П.

секретаря - Юрчило Л.М.  за участю адвоката позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною діялянкою та стягнення матеріальної та моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2007р. ОСОБА_2  звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим,  що рішенням Гвіздської сільської ради від 12.10.2006р. № 49 йому надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки про передачу йому у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку,  господарських споруд та будівель площею 0, 0966 га в ур. «Колгоспний двір» за рахунок земель запасу Гвіздської сільської ради.

Після прийнятого рішення позивач 23.11.2006р. звернувся до приватного підприємства «Експертно-кадастровий центр» з письмовою заявою про виконання землевпорядних та топографо-геодезичиних робіт з метою видачі державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0, 0966 га.

01.12.2006р. позивачу видано на руки акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки.

07.12.2006р. Гвіздська сільська рада видала позивачу довідку за № 2707 про те,  що йому надано в користування земельну ділянку № 1,  площею 0, 0966 га в ур. «Колгоспний двір» для будівництва житлового будинку в користуванні з 2002р. згідно погосподарних книг.

ПП «Експертно-кадастровий центр» видало позивачу схему розташування його земельної ділянки та експлікацію земель з відповідними погодженнями та підписами.

На виділену земельну ділянку позивач навіз будівельні матеріали для зведення житлового будинку.

19.03.2007р.ОСОБА_3,  що проживає в АДРЕСА_1 самовільно зайняв земельну ділянку позивача та почав будівництво на земельній ділянці позивача,  чим завдав йому значної матеріальної та моральної шкоди.

Вважає,  що самовільне збільшення земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 є незаконними діями і не відповідає виданим документам,  зокрема площа земельної ділянки відповідача згідно його документів не погоджена з суміжними землекористувачами та не узгоджено межі.

Внаслідок дій ОСОБА_3 позивач не має можливості нормально користуватись своєю земельною ділянкою в розмірах,  вказаних у відповідних документах,  спорудити огорожу та мати можливість проходу до власної земельної ділянки.

Крім того неправомірними діями відповідача позивачу завдано і моральну шкоду,  що полягає в стані морального пригнічення і дискомфорту,  оскільки він не має

можливості вчасно завершити спорудження огорожі,  а також розпочати будівництво житлового будинку. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав,  наведених у позовній заяві.

Просить суд постановити рішення,  яким зобов'язати відповідача повернути захоплену частину земельної ділянки позивача та не чинити йому перешкод в здійсненні права користування отриманої ним земельної ділянки відповідно до розмірів,  вказаних в рішенні Гвіздської сільської ради від 12.10.2006р. № 49 зі сторони земельної ділянки відповідача для завершення спорудження огорожі та будівництва і обслуговування житлового будинку,  господарських споруд та будівель,  площею 0, 0966 га в ур. «Колгоспний двір».

Стягнути з позивача моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.,  судові витрати по справі та витрати,  пов'язані з оплатою допомоги адвоката,  який брав участь у справі.

Відповідач в судове засідання не прибув,  натомість подав суду письмову заяву в якій заперечує пред'явлений йому позов. Вважає його необгрунтованим та безпідставним,  оскільки позивач не надав суду жодного доказу про те,  що спірна земельна ділянка була передана йому у користування чи власність,  а тому він не має права на звернення до суду з заявленим позовом.

Просить суд розглянути даний спір в його відсутність,  постановити рішення на підставі документів та доказів,  які представлені позивачем,  а про прийняте рішення повідомити його в порядку,  передбаченому ЦПК України.

Суд,  вислухавши пояснення сторін,  дослідивши докази,  надані сторонами на виконання вимог  ст.  ст. 56,  60 ЦПК України,  і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог,  з'ясувавши фактичні обставини справи,  та,  за своїм внутрішнім переконанням,  що грунтується на всебічному,  повному,  об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи,  прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до  ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку,  встановленому зазначеним кодексом,  звернутися до суду за захистом своїх порушених,  невизнаних або оспорюваних прав,  свобод чи інтересів.

Зі змісту  ст. 60 ЦПК України випливає,  що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  а також доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  виникає спір.

В судовому засіданні встановлено,  що рішенням Гвіздської сільської ради від 12.10.2006р. № 49 позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки по передачі йому у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку,  господарських споруд та будівель площею 0, 0966 га ур. «Колгоспний двір» за рахунок земель запасу Гвіздської сільської ради.

Після прийняття Гвіздською с/радою зазначеного рішення,  позивач приступає до виготовлення документації необхідної для подальшого оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Будь-яких інших рішень стосовно передачі у власність чи постійне користування ОСОБА_2  даної земельної ділянки Гвіздською сільською радою не приймалось,  що не заперечується і представником позивача за дорученням - ОСОБА_4

07.12.2006 року голова Гвіздської сільської ради для пред'явлення в відділ земельних ресурсів видає ОСОБА_2  довідку за №2707 в якій зазначено,  що земельна ділянка по вул.  Колгоспна надана йому в користування.

З пояснень представника позивача видно також,  що 19.03.2007р. відповідачОСОБА_3,  почав будівництво на земельній ділянці,  яку позивач вважає своєю,  чим,  на його думку,  завдав йому ще й значної матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до  ст.  ст. 15,  16,  п. 2  ст. 386 ЦК України,  власник,  який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою,  може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій,  які можуть порушити його право,  або з вимогою про вчинення певних дій,  які можуть запобігти такому порушенню.

Згідно положень  ст.  391 ЦК України власник майна має право також вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Однак,  в ч.1  ст. 125 ЗК України зазначено,  що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа,  що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою,  та його державної реєстрації.

А п.1  ст. 126 ЗК України дає чіткий перелік,  які саме документи посвідчують право на земельну ділянку. Такими документами є державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Представником позивача його адвокатом не надано суду жодних доказів про те,  що позивачу ОСОБА_2  спірна земельна ділянка,  площею 0, 0966 га в ур. «Колгоспний двір» передана у власність чи в постійне користування,  як того вимагає законодавство.

Тому,  враховуючи вищенаведене,  суд прийшов до висновку відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.

На підставі  ст.  ст. 15,  16,  п.1  ст. 386,  391 ЦК України,  п.1  ст. 125,  п.1  ст.  126 ЗК України та керуючись  ст.  ст.  3,  10,  15,  57,  60,  208,  209,  212-215,  218,  223 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заява про апеляційне оскарження не була подана. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження,  але апеляційна заява не була подана в строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення строку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення,  апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.