ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

22 травня 2025 року Справа №  280/1862/25   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді          Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії 

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі – відповідач 2), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві у відмові в призначенні пенсії, та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у прийнятті рішення №262540017586 від 23.12.2024, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за заявою позивача №20103 від 19 грудня 2024 року, поданою відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скасувати в повному обсязі прийняте ним рішення №262540017586 від 23.12.2024, та призначити до виплати з 19.12.2024 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві виплачувати з 19.12.2024 призначену позивачу пенсію віком на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку у ПФУ як застрахована особа, яка відповідно до Закону №1058 підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує та / або за яку сплачуются чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за весь час своєї трудової діляьності. Станом на час виникнення спірних правовідносин, загальний страховий стаж позивача становить не менш 29 років 11 місяців 27 днів, що підтверджується трудовою книжкою, відомостями з персоніфікованого обліку громадян у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Крім того, позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесена до 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . 19.12.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою №20103, з усіма належними документами, про призначення пенсії, як застрахованій особі, яка досягла 45 річного віку, при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 роів 6 місяців зайнята повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, і за результатами атестації робочих місць, що встановлено статтею 13 Закону №1788. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №262540017586 від 23.12.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним, та таким, що суперечить нормам законодавства про пенсійне забезпечення, що регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні, у зв`язку з чим звернулась з даним позовом до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19 березня 2025 року відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що 19.12.2024 позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком згідно із ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від №796-XII від 28.02.1991. Дана заява додана позивачкою до позову. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.12.2024 №262540017586 позивачці відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Після винесення оскаржуваного рішення воно було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві для долучення матеріалів електронної пенсійної справи позивача. Рішенням про відмову в призначенні пенсії №262540017586 від 23.12.2024 встановлено наступне. Вік заявника - 46 років 11 місяців 15 днів. Страховий стаж особи 29 років 11 місяців 27 днів, пільговий стаж для визначення права 08 років 02 місяці 13 днів. За доданими документами до страхового та пільгового стажу стажу зараховано всі періоди. У зв`язку з не досягненням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону - № 796 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Звертає увагу суду, що рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.114 Закону 1058, як зазначає позивач Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не приймалось. Проте, позовні вимоги, які підлягають розгляду у даній справі, стосуються саме призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Виходячи з вищевикладеного, рішення про відмову в призначенні пенсії №262540017586 від 23.12.2024 приймалося відповідно до ст.55 Закону - № 796 протиправних дій щодо заявленого предмету позову Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вчиняло, тому відсутні підстави для їх задоволення. Крім того зазначено, що суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення. Просить відмовити в задоволені позовних вимог.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що 19.12.2024 позивач звернулась із заявою до ГУ ПФУ м.Києві щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058. ГУ ПФУ в Запорізькій області, з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуло заяву позивача від 19.12.2024. Рішенням від 23.12.2024 №262540017586 встановлено наступне. Вік заявника 46 років 11 місяців 15 днів. Страховий стаж становить 29 років 11 місяців 27 днів, пільговий стаж для визначення права 08 років 02 місяці 13 днів. За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди. Прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Просить відмовити в задоволені позовних вимог.

У відповіді на відзив відповідача 1, представник позивача зауважив, що відповідач 1 підтвердив обставини справи, які є вирішальними у спірних правовідносинах, а саме, що на час мого звернення, згідно наданих до заяви документів, при винесенні рішення про відмову в призначенні пенсії №262540017586 від 23.12.2024 встановлено: мій вік звернення за пенсією - 46 років 11 місяців 15 днів, страховий стаж - 29 років 11 місяців 27 днів, пільговий стаж для визначення права на призначення пенсії 08 років 02 місяці 13 днів. За доданими документами страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди. Відповідач 1 вказує, що єдиною причиною відмови у призначенні пільгової пенсії із зниженням пенсійного віку – є недосягнення мною пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону - №796-ХІІ Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Також, відповідач 1 зауважив, що «Рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №1 відповідно до ст.114 Закону 1058, як зазначає позивач Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не приймалось. Проте позовні які підлягають розгляду у даній справі стосуються саме призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»… «Виходячи з вищевикладеного, рішення про відмову в призначенні пенсії №262540017586 від 23.12.2024 приймалося відповідно до ст.55 Закону - № 796 протиправних дій щодо заявленого предмету позову Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вчиняло, тому відсутні підстави для їх задоволення»… «Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.12.2024 №262540017586 позивачці відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку». А далі, відповідач 1 навів наступні ствердження, якими він власно спростував свої вищенаведені доводи, а саме: «Пенсійне забезпечення громадян реалізується відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV». А статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ (надалі Закон №1788 -ХІІ), на яку я посилаюся, як на правову підставу, Відповідач 1 не приймає до уваги та не застосовує у спірних правовідносинах, оскільки вона, на його думку, є недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах. Як вбачається із змісту Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, визнано застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" для осіб, які працювали на посадах, визначених у вказаних нормах. Тому є незрозумілим, виходячи із змісту заперечень на позов, чому саме Відповідач 1 не враховував при розгляді моєї заяви про призначення пільгової пенсії Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020. Саме про те, що правова позиція Конституційного Суду є чітка та зрозуміла, - викладено за результатами розгляду зразкової справи у Поставові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду рішенням від 21 квітня 2021 року, яка набула законної чинності 3 листопада 2021 року після перегляду Великою Палатою Верховного Суду цієї зразкової справи №360/3611/20 (провадження № 11-209заі21). Крім того зазначено, що в даному випадку, вразі задоволення мого позову судом, у Відповідача 1 повністю відсутня дискреція, як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. А це означає, що, подальші дії Відповідача 1 не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, а тому суд має процесуальне право зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізький області зобов`язати вчинити певні дії - призначити мені пенсію за віком на пільгових умовах. Таким чином доводи Відповідача 1 є повністю безпідставними, протиправними та такими, що суперечить нормам законодавства про пенсійне забезпечення яке регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення в України.

У відповіді на відзив відповідача 2, представник позивача зазначив, що на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла 45 років, мала страховий стаж роботи 29 років 11 місяців 27 днів, в тому числі за Списком №1 - 08 років 02 місяці 13 днів, що підтверджується даними трудової книжки, я вважаю, що є всі законні підстави на призначення пенсії з а умови досягнення 45 річного віку, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020. Щодо доводів відповідача 2 про те, що право на призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мають право на зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, на 10 років, якщо евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році. А потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особо шкідливими і особливо шкідливими і особо важкими умовами праці за списком №1 (чоловікам 10 років і більше, жінки 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений цією статтею, то застосування цієї статті при моєму зверненні за призначенням пенсії у 46 років 11 місяців не має сенсу, оскільки вищенаведена норма матеріального права дозволяла мені звернутися за пенсією у 43 роки, чого не було здійснено мною. А тому її застосування лише додатково підтверджує моє право на звернення з більш раннього часу ніж встановлено приписами статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином доводи Відповідача 2 є повністю безпідставними, протиправними та такими, що суперечить нормам законодавства про пенсійне забезпечення яке регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення в України.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що 19.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві  із заявою №20103, в якій просила: «… призначити згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; вид пенсії: за віком; інші відомості, необхідні для призначення, (перерахунку, поновлення) пенсії, переведення з одного виду на інший: попередньо отримана відмова. Всі документи є в електронній пенсійній справі. …» (відповідні графи в заяві заповнені власноруч позивачем).

До вказаної заяви надано такі документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява про призначення/ перерахунок пенсії №20103, паспорт СТ249001; інші документи: анкета опитування, інший документ (довідка проживання) №26881, пам`ятка пенсіонера, посвідчення постраждалого від ЧАЕС НОМЕР_1 .

На виконання вимог п. 4.2 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1, для розгляду наведеної вище заяви за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що приймає рішення про призначення або перерахунок пенсії.

За результатами розгляду заяви позивача від 19.12.2024 про призначення пенсії за віком згідно зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення №262540017586 від 23.12.2024 про відмову у призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

Відповідно до рішення №262540017586 від 23.12.2024, вік заявника 46 років 11 місяців 15 днів. Право на призначення пенсій за віком відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають право на зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058, на 10 років, якщо евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році. Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений цією статтею. Страховий стаж становить: 29 років 11 місяців 27 днів; пільговий стаж для визначення права 08 років 02 місяці 13 днів. За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.

Позивач, не погодившись діями Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві у відмові в призначенні пенсії, та діями Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у прийнятті рішення №262540017586 від 23.12.2024, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за заявою позивача №20103 від 19 грудня 2024 року, поданою відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та з вимогами про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скасувати в повному обсязі прийняте ним рішення №262540017586 від 23.12.2024, та призначити до виплати з 19.12.2024 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві виплачувати з 19.12.2024 призначену позивачу пенсію віком на пільгових умовах, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058) та Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон № 1788).

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1058-ІV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Стаття 13 Закону № 1788-XII визначає пенсії за віком на пільгових умовах.

Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці (з 21.08.1992), яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Таким чином, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах особа має звернутися до відповідного територіального підрозділу пенсійного органу із заявою про призначення такого виду пенсії та надати встановлений перелік документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Таким чином, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах особа має звернутися до відповідно територіального підрозділу пенсійного органу із заявою про призначення такого виду пенсії та надати встановлений перелік документів.

Як установлено за результатами дослідження матеріалів справи, позивач до пенсійного органу звернулась із заявою про призначення пенсії згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи те, що позивач подала заяву про призначення їй пенсії згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач 1 за принципом екстериторіальності надав оцінку саме наявності права у позивачки на призначення такого виду пенсії.

В позовній заяві позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скасувати в повному обсязі прийняте ним рішення №262540017586 від 23.12.2024, та призначити до виплати з 19.12.2024 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві виплачувати з 19.12.2024 призначену позивачу пенсію віком на пільгових умовах.

З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено, що позивач зверталась з заявою до відповідачів про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та рішенням їй було відмовлено у призначенні такої пенсії.

У позовній заяві зазначено: «… Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Відповідач 1) №262540017586 від 23.12.2024 року, мені відмовлено у призначенні пнсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, про що мене було повідомлено разом з отриманням листа №2600-0208-8/245736 від 25.12.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо прийнятого рішення на заяву від 19.12.2024 року про призначення пенсії.

В рішенні про відмову в призначенні пенсії було зазначено, що пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 призначаються відповідно до ст.114 Закону №1058-IV, згідно з якої, я набула право на призначення пенсії лише після досягнення 50 річного віку.

Будь-яке інше обґрунтування підстав відмови у призначенні мені пільгової пенсії зі зниженням пенсійного віку у рішенні відповідача відсутнє …».

Проте, рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №1 відповідно до ст.114 Закону 1058, про яке зазначає позивач, в матеріалах справи відсутнє та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не приймалось.

У відповіді на відзив відповідача 2 зазначено: «…А щодо доводів Відповідача 2 про те, що Право на призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мають право на зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, на 10 років, якщо евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році. А потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особо шкідливими і особливо шкідливими і особо важкими умовами праці за списком №1 (чоловікам 10 років і більше, жінки 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений цією статтею, то застосування цієї статті при моєму зверненні за призначенням пенсії у 46 років 11 місяців не маю сенсу, оскільки вищенаведена норма матеріального права дозволяла мені звернутися за пенсією у 43 роки, чого не було здійснено мною. А тому її застосування лише додатково підтверджує моє право на звернення з більш раннього часу ніж встановлено приписами статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». …».

Як було зазначено вище, 19.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою №20103, в якій просила: «… призначити згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; вид пенсії: за віком; інші відомості, необхідні для призначення, (перерахунку, поновлення) пенсії, переведення з одного виду на інший: попередньо отримана відмова. Всі документи є в електронній пенсійній справі. …» (відповідні графи в заяві заповнені власноруч позивачем). До вказаної заяви надано такі документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява про призначення/ перерахунок пенсії №20103, паспорт СТ249001; інші документи: анкета опитування, інший документ (довідка проживання) №26881, пам`ятка пенсіонера, посвідчення постраждалого від ЧАЕС НОМЕР_1 .

Питання щодо наявності у позивачки права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах пенсійним органом не розглядалось, оскільки позивачка із такою заявою не зверталась.

З огляду на встановлені обставини, спір між сторонами у контексті заявлених вимог відсутній.

При цьому, судом не заперечується право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Проте, з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 2  ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Враховуючи те, що питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах пенсійним органом ще не розглядалось, відповідно, наразі, суд позбавлений можливості розглянути по суті позовну вимогу про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».  

Водночас, суд звертає увагу позивача на наявність у неї права звернутись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.«а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.

Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені прав чи інтереси особи позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, а також підтверджена у Постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р., заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Інші доводи сторін не спростовують висновів суду.

Підсумовуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, оскільки за результатами розгляду справи не встановлено порушення пенсійним органом прав позивачки, які є предметом цього спору.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                                  Ж.М. Чернова