ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/210/25 Справа № 705/698/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючоїОСОБА_2 ,

суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря за участю прокурора підозрюваного захисника підозрюваного адвоката­­ ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного  ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_9  на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Умань, Черкаської області, проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 , та зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_2 , з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,

в с т а н о в и в:

Т.в.о. слідчого Слідчого управління ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке погоджене прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 .

Просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року клопотання слідчого задоволено.

Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді  тримання під вартою на строк 60 діб - до 09.06.2025 включно, без визначення розміру застави.

Слідчий суддя мотивував ухвалу тим, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, які інкримінується ОСОБА_7 та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Доводи захисника ОСОБА_9 про можливість застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про необхідність надання підозрюваним допомоги батькові ОСОБА_11 , який у відповідності до довідки до акту МСЕК № 537618 потребує сторонньої допомоги, слідчий суддя відхилив, дійшовши висновку, що такий запобіжний захід не зможе запобігти вказаним у клопотанні ризикам та дисциплінувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.

За досліджених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні ряду особливо тяжких кримінальних правопорушень, в тому числі такого, за яке передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, пов`язаних із застосуванням насильства та які спричинили загибель людини.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник підозрюваного ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року та постановити нову ухвалу, обравши більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що обрання відносно ОСОБА_7 , найбільш тяжкого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, порушує вимоги ст. 176, 177, 178, 183 КПК України.

Вважає, що обвинувачення у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст.187, ч. 3 ст. 289 КК України є не обґрунтованими, оскільки в матеріалах досудового слідства та досліджених слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відсутні докази, які б вказували на причетність ОСОБА_7 до скоєння вказаних злочинів або наявності умислу на скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст.187, ч. 3 ст. 289 КК України.

Також зазначає, що прокурором не доведені ризики передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, підтримує міцні соціальні зв`язки, та здійснює нагляд за своїм батьком, який є інвалідом 1 групи.

Зауважив, що ОСОБА_7 добровільно з`явився до суду для обрання запобіжного заходу, а з моменту вказаних подій пройшло майже два місяці, тому є всі підстави вважати, що підозрюваний не має наміру порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки, відповідно запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зможе повністю забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_12 , підозрюваного ОСОБА_7 , які просив скасувати ухвалу слідчого судді та задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Водночас, при здійсненні апеляційного перегляду колегія суддів керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.06 року, ст. ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов`язкове джерело права.

Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінального процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, які доведені сторонами кримінального провадження і які слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності з наявними ризиками, зазначеними у ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримані, його висновки про те, що слідчий та прокурор при розгляді справи довели, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні слідчого, а також, що заявлені ризики в сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного можуть служити виключними підставами для його ув`язнення, є обґрунтованими.

З ухвали слідчого судді вбачається, що на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується, виходячи з наступного.

За даними матеріалів досудового розслідування, вбачається, що в лютому 2025 року ОСОБА_13 та її чоловік ОСОБА_14 при спілкуванні з ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та ОСОБА_16 розповіли останнім про мешканця міста Умані ОСОБА_17 , який має грошову заборгованість, зокрема, перед ОСОБА_13 , а також іншими особами, і володіє транспортними засобами та у якого виник конфлікт з ОСОБА_13 , через грошовий борг. Після цього у ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та ОСОБА_16 виник спільний умисел на вчинення нападу на ОСОБА_17 із застосуванням небезпечного для життя і здоров`я насильства з метою заволодіння майном, яке є у його власності та в його розпорядженні, та вони вступили у попередню змову між собою, розподіливши ролі у скоєнні даного злочину.

Разом із тим, ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , переслідуючи власні мотиви незаконного збагачення за рахунок майна ОСОБА_17 та прагнення самоствердитись, за невстановлених обставин домовились заздалегідь підготуватись та під час нападу на потерпілого позбавити його життя, при цьому про такі наміри не повідомляти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , щоб останні виконали обумовлені з ними ролі у скоєнні злочину.

В подальшому 23.02.2025 близько 14.00 год. під час спільного вживання алкогольних напоїв у квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та ОСОБА_16 розпочали виконання свого спільного злочинного плану, діючи спільно, умисно, з корисливими мотивом та метою, узгоджено один з одним, однак, при цьому умислом ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не охоплювалось заподіяння потерпілому смерті, однак, охоплювалось скоєння нападу на нього із застосуванням небезпечного для життя і здоров`я насильства.

Так, ОСОБА_14 зателефонував до ОСОБА_17 та призначив йому зустріч о 15.00 год. 25.02.2025 на стадіоні неподалік будинку № 37 по вул. Виговського в м. Умані. В подальшому ОСОБА_14 близько 15.00 год. в телефонній розмові з ОСОБА_17 переніс зустріч на 16.00 год.

Близько 16.00 год. ОСОБА_17 на автомобілі «Фольксваген Каравелла» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , власником якого є благодійний фонд «Легіонер» (Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19) приїхав до стадіону неподалік будинку № 37 по вул. Виговського в м. Умані. В цей час ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та ОСОБА_16 вийшли з помешкання за вищевказаною адресою. ОСОБА_14 та ОСОБА_7 підійшли до ОСОБА_17 та сіли до нього в автомобіль. ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 сіли до автомобіля «Шевроле Епіка», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_18 , та яким володіє ОСОБА_15 , на якому під`їхали до автомобіля ОСОБА_17 , тоді ОСОБА_13 жестом показала ОСОБА_17 , щоб він їхав за автомобілем, в якому остання знаходилась. Після цього обидва автомобілі поїхали до берегу Осташівського ставу зі сторони вулиці Виговського (Котовського) в м. Умані.

По приїзду до вказаного місця усі перелічені особи вийшли з автомобілів та розпочали розмову. Після розмови, яка тривала приблизно 10 хвилин, ОСОБА_15 напав на ОСОБА_17 , застосовуючи до нього насильство, небезпечне для життя і здоров`я, почавши наносити йому удари кулаками рук та ногами по голові та тілу, від чого останній впав на землю. Після цього до ОСОБА_15 приєднались ОСОБА_16 , який тримав в руках заздалегідь взятий із собою шматок шланга, і ОСОБА_7 , та вони втрьох продовжили наносити ОСОБА_17 по голові та тулубу численні удари кулаками рук, ногами та шматком шланга, який, окрім ОСОБА_16 , також застосовував і ОСОБА_15 .

Під час цього побиття ОСОБА_15 відібрав у ОСОБА_17 сумку з особистими речами, що була при ньому, в якій також знаходились усі правовстановлюючі документи на автомобіль «Мазда 6», а також його мобільний телефон, заволодівши таким чином цим майном, вартість якого на даний час не встановлена.

В подальшому ОСОБА_14 повідомив присутнім, що на крики почали реагувати сторонні особи, які дивляться в їх бік. У зв`язку із цим побиття ОСОБА_17 було тимчасово припинено. ОСОБА_15 сів за кермо свого автомобіля, до нього в салон сіла ОСОБА_13 , решта осіб, у тому числі ОСОБА_17 , що підвівся на ноги, сіли до автомобіля «Фольксваген Каравелла», за кермом якого був ОСОБА_16 , та обидва транспортні засоби направились в бік села Томашівка Уманського району, де поблизу вказівника на дане село у вигляді фігурного глечика зупинились.

У вказаному місці вказані особи вийшли з автомобілів та ОСОБА_15 почав знову наносити ОСОБА_17 удари кулаками рук в голову, при цьому вимагаючи перелічити усе наявне у нього цінне майно та віддати його. Після повідомлення ОСОБА_17 близько 18.00 год. про наявність в його володінні автомобіля «Мазда 6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_19 , усі шестеро учасників події знову сіли до двох вищевказаних автомобілів ( ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 – до автомобіля «Шевроле Епіка», решта осіб – до автомобіля «Фольксваген Каравелла») та поїхали в напрямку міста Умань. Проїхавши близько 4 км, автомобіль «Шевроле Епіка» зупинився через несправність колеса, тоді автомобіль «Фольксваген Каравелла», яким кермував ОСОБА_16 , повернувся до автомобіля «Фольксваген Каравелла», до якого сіли усі учасники події та направились в м. Умань до вулиці Спінози.

По прибуттю до вказаної вулиці учасники зупинились біля припаркованого автомобіля «Мазда 6», ОСОБА_16 підійшов до цього автомобіля та побачив пошкодження одного із коліс, про що повідомив решті присутніх. Тоді за вказівкою ОСОБА_15 на автомобілі «Фольксваген Каравелла» усі поїхали до квартири АДРЕСА_4 .

По приїзду ОСОБА_15 та ОСОБА_13 пішли до зазначеного помешкання, а ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 та ОСОБА_14 на автомобілі «Фольксваген Каравелла» спочатку з`їздили на автозаправну станцію, де поповнили запас палива, після чого поїхали до місця, де залишився автомобіль «Шевроле Епіка», приблизно за 4 км від село Томашівка. Забравши з автомобіля «Шевроле Епіка» раніше відібрану ОСОБА_15 сумку ОСОБА_17 з його майном, у тому числі ключем від автомобіля «Мазда 6» та документами на нього, ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 та ОСОБА_14 повернулись до м. Умані на вулицю Фортечну неподалік від автомобіля «Мазда 6», який стояв на вулиці Спінози. Далі ОСОБА_16 сходив до автомобіля «Мазда 6» та повернувся, після чого запитав в ОСОБА_17 , чи є в його автомобілі домкрат, на що отримав відповідь про його відсутність.

Далі ОСОБА_16 сів за кермо на автомобіля «Фольксваген Каравелла» та разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_17 і ОСОБА_14 поїхав на паркувальний майданчик поряд з будинком № 16 по вулиці Успенській в м. Умані. Там ОСОБА_16 зателефонував до невстановленої особи, яка прибула на невстановленому автомобілі, до якого ОСОБА_16 сів та поїхав до будинку АДРЕСА_5 .

По прибуттю ОСОБА_16 пішов до квартири АДРЕСА_6 в цьому будинку та покликав ОСОБА_15 . Вони разом вийшли з квартири та в невстановлений спосіб поїхали на вулицю Спінози до автомобіля «Мазда 6», полагодили пошкоджене колесо цього транспортного засобу та на ньому приїхали до паркувального майданчика біля будинку № 16 по вул. Успенській в м. Умані. Там ОСОБА_16 пересів за кермо автомобіля «Фольксваген Каравелла», на якому разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_14 і ОСОБА_17 поїхав до будинку АДРЕСА_5 .

В цей час ОСОБА_15 , будучи наодинці за кермом автомобіля «Мазда 6», завіз його в невстановлене місце, де залишив, таким чином заволодівши вказаним автомобілем та отримавши можливість ним розпоряджатися, після чого пішки повернувся до АДРЕСА_5 , при цьому ключі від автомобіля залишивши при собі.

Коли ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 і ОСОБА_17 зустрілись біля будинку № 37 по вул. Виговського, то ОСОБА_7 пішов до квартири АДРЕСА_6 в цьому ж будинку, покликав ОСОБА_13 на вулицю та вони разом вийшли у двір, де ОСОБА_17 вимушено пообіцяв ОСОБА_13 повернути їй увесь борг.

Після цього ОСОБА_15 і ОСОБА_7 пішли до квартири АДРЕСА_3 , а ОСОБА_16 одягнув заготовлені ним шкіряні рукавиці та балаклаву, сів за кермо автомобіля «Фольксваген Каравелла», до якого також сіли ОСОБА_17 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , та зазначені особи поїхали у двір будинку АДРЕСА_7 . По приїзду ОСОБА_16 зупинив автомобіль у дворі поблизу котельні та на таксі поїхав з місця події.

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_17 пішли до квартири АДРЕСА_8 , де через деякий час ОСОБА_17 від отриманих травм помер.

Внаслідок таких спільних дій ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та ОСОБА_16 заволоділи належними ОСОБА_17 сумкою з особистими речами та мобільним телефоном, вартість яких на даний час не встановлена, а також автомобілем «Мазда 6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_19 , а володільцем – ОСОБА_17 , чим заподіяли останньому матеріальної шкоди.

10.04.2025  ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто умисне вбивство вчинене з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, поєднаних із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; ч. 3 ст. 289 КК України, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Причетність ОСОБА_7 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів.

В якості підстав застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 слідчий зазначає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час судового розгляду, слідчим суддею були заслухані пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника для з`ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, які були оцінені слідчим суддею в сукупності та стали підставою для прийняття відповідного судового рішення.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у ньому обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Також слідчий суддя вважав обґрунтованими доводи наведені в клопотанні про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так,  ОСОБА_7  обґрунтовано підозрюється у вчиненні в період введеного в Україні воєнного стану трьох особливо тяжких злочинів, та такого, за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Підозрюваний ОСОБА_7 не має постійного місця роботи та самостійного заробітку, не має на утриманні неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків. Вчинення кримінальних правопорушень в яких підозрюється ОСОБА_7 свідчить про стійке неприйняття підозрюваним загальновизнаних у суспільстві правил поведінки та моральності і характеризує його як особу, яка становить підвищену суспільну небезпеку.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо недоведеності ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що слідчий суддя врахував, що підозрюваний  ОСОБА_7 не одружений, офіційно не працює та осіб на утриманні не має, лише зі слів має на утриманні батька з інвалідністю, підозрюється у вчиненні трьох особливо тяжких злочинів. З огляду на зазначене та з урахуванням конкретних обставин справи, а також зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, слідчий суддя вважав наявним існування стосовно ОСОБА_7 ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливості переховуватись від органів досудового розслідування або суду.

Також слідчий суддя вважав доведеним існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, що полягає у можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час всі обставини вчинення злочинів установлюються, збираються докази, не віднайдено знаряддя вчинення злочинів, усіх незаконно здобутих особистих речей потерпілого, а отже, на даний час не встановлено, де зберігається частина слідів вчинених кримінальних правопорушень та речові докази, які можливо ще не вилучені.

Крім того, слідчий суддя, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, дійшов висновку, що існує вірогідність впливу підозрюваного на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, зміни показань яких на свою користь може прагнути підозрюваний, що засвідчує існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас слідчий суддя вважав доведеними ризики, визначені п. п. 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний, розуміючи, що йому загрожує, серед інших, покарання у виді конфіскації його майна, може вживати заходи для його швидкого відчуження для унеможливлення накладення на це майно арешту. Зрештою, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується обставинами розслідування злочинів, зокрема тим, що підозрюваний хоч і є в силу  ст. 89 КК України раніше не судимий, однак неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність у нього стійкої установки на неповагу до закону та його ігнорування.

Незважаючи на те, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, проте характер та тяжкість вчинених підозрюваним кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку слідчого судді, дають обґрунтовані підстави для застосування саме такого запобіжного заходу, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти наявним ризикам.

При цьому слідчий суддя на підставі наданих захисником матеріалів, оцінюючи у відповідності до вимог ст. 178 КПК України в сукупності всі обставини, відхилив доводи сторони захисту, у тому числі й ті, що стосуються необхідності надання підозрюваним допомоги батькові, оскільки з наданої довідки до акту МСЕК № 537618 вбачається, що ОСОБА_11 потребує сторонньої допомоги, водночас є лише частково залежним від сторонніх осіб.

Вказане спростовує доводи апеляційної скарги захисника про помилковість висновків слідчого судді щодо застосування до ОСОБА_7 саме найсуворішого запобіжного заходу з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень за якими він підозрюється, адже у даному випадку тримання під вартою виправдане за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості.

Доводи апеляційної скарги, що підозрюваний ОСОБА_7 має постійне місце проживання, підтримує міцні соціальні зв`язки та доглядає за хворим батьком не зменшують суспільну небезпеку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 .

За викладеного посилання захисника на недоведеність слідчим та прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України не заслуговують на увагу.

Посилання сторони захисту щодо можливості обрання  ОСОБА_7  запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту були предметом розгляду слідчим суддею та їм дана належна процесуальна оцінка, яка не потребує відповідного перегляду колегією суддів.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків слідчого судді не спростовують.

Колегія суддів вважає, що слідчим суддею об`єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, оскільки стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про обрання запобіжного заходу обґрунтовано існують і в сукупності з даними про його особу підтверджують на даному етапі кримінального провадження потребу в триманні останнього під вартою, а даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчому судді та апеляційному суду не надано.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею суду першої інстанції розглянуто клопотання слідчого з дотриманням положень кримінального процесуального закону та прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_9 – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча ОСОБА_2

Судді         ОСОБА_3

ОСОБА_4