Справа № 161/7904/25

Провадження № 3/161/2738/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       22 травня 2025 року                                                                м.Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Шестернін В.Д., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -

- за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

встановив:

І.Опис обставин, установлених під час розгляду справи

ОСОБА_1 , будучи директором ТзОВ «Імсан Трейд», допустила порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме: неподання податкової декларації з податку на прибуток за 2024 рік (граничний термін подання - 03.03.2025), чим порушено п. 49.2 пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України.

Такими діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

ІІ.Пояснення учасників справи

Про судові засідання, призначені на 05.05.2025, 15.05.2025 та 22.05.2025, ОСОБА_1 була повідомлена смс-сповіщеннями, сформованими у АСДС Луцького міськрайонного суду Волинської області (електронними судовими повістками), які були отримані нею 01.05.2025, 05.05.2025 та 15.05.2025 відповідно.

У судові засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не є обов`язковою.

Отже, справу може бути розглянуто під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

ІІІ.Застосоване судом законодавство

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ІV.Висновок суду

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення №469/03-20-04-05-09 від 17.04.2025;

- актом про результати камеральної перевірки щодо неподання/несвоєчасне подання податкової звітності №8213/03-20-04-05-10/42932057 від 25.03.2025.

Диспозиція ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачає відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб`єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб`єктом доказами.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері оподаткування.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, є, в тому числі, порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку. Таке правопорушення є формою активних дій, які порушують встановлений законом порядок ведення податкового обліку.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Водночас, відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та в порядку, встановлених цим кодексом, а фактичні - цим кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Одним із невід`ємних прав платника податків згідно із пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України є право подавати контролюючому органу письмові заперечення до акта перевірки в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оскаржено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.06.2020 у справі №140/388/19.

Проте, доказів того, що суб`єкт господарювання, використовуючи надане законом право, оскаржив до ДПС висновки, викладені в акті за результатами податкової перевірки, суду не надано.

Підпунктом 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України встановлено, що відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, резиденти або нерезиденти України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Зі змісту частини третьої статті 65 Господарського кодексу України вбачається, що посадовими особами підприємства є керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушила вимоги п. 49.2 пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України та, тим самим, вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки докази її вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах, що були повно та всебічно досліджені.

V.Накладення адміністративного стягнення

Згідно з приписами ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які б пом`якшували чи обтяжували відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати до порушника адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн.

VІ.Судові витрати

На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, слід стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 163-1, ст. ст. 33-35, 40-1, 283-285, 294 КУпАП, -

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 (п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн., 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу в цей строк постанова про накладення штрафу буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби і з правопорушника буде стягуватися подвійний розмір штрафу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області                                                         В.Д. Шестернін