ПРОЕКТ

У Х В А Л А

   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21   грудня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пшонки М.П.

Суддів: Леванчука А.О.,

Макарчука М.А., Матвєєвої О.А.,

Писаної Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Тячівського РВ УМВС України у Закарпатській області, ГУ МВС України у Закарпатській області, Міністерства внутрішніх справ України, Державного казначейства України, державного підприємства «Мокрянське лісомисливське господарство» про захист честі, гідності, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Тячівського РВ УМВС України у Закарпатській області та ГУ МВС України в Закарпатській області на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від
10 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 21 січня 2010 року,

     в с т а н о в и л а:

У січні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про захист честі і гідності, посилаючись на те, що відповідач всупереч вимогам КПК України оприлюднив  постанову про порушення відносно позивача кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 248 КК України. 29 листопада 2006 року прокуратурою  дану постанову було скасовано. Просив суд стягнути з відповідачів на його користь 5000 грн моральної шкоди.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від
10 листопада 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто на його користь з  ГУ МВС України у Закарпатській області 3 000 грн моральної шкоди.

Додатковим рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Тячівського РВ УМВС України у Закарпатській області про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 21 січня
2010 року рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від
10 листопада 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Тячівське РВ УМВС України у Закарпатській області та ГУ МВС України в Закарпатській області просить скасувати вказані рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 листопада 2011 року відповідно до п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» від 20 жовтня 2011 року справу за вказаним позовом передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з головного управління МВС України в Закарпатській області на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3 000 грн, місцевий суд виходив з того, що є доведеним факт поширення всупереч вимог діючого на той час КПК України змісту постанови органу дізнання  Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області від 16 листопада 2006 року про порушення кримінальної справи по факту незаконного полювання службовими особами ДП «Мокрянське ЛМГ» за ч. 2 ст. 248 КК України. Виходячи з цього, зробив висновок про те, що ця інформація є негативною. Оскільки постановою прокурора Тячівського району від 29 листопада 2006 року вищевказана постанова про порушення кримінальної справи відносно позивача була скасована.

Встановивши вказані обставини, місцевий суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які випливають із правил встановлених ст. ст. 277, 297 ЦК України та одночасно і  правовідносини, які ґрунтуються на правилах, що визначають порядок відшкодування шкоди юридичною особою, завданою її працівником відповідно до ст. 1172 ЦК України.

Проте з такими висновками погодитися не можна, суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається із змісту заявлених вимог та судового рішення позивач посилався на порушення органом дізнання норм КПК України, у зв’язку з порушенням відносно нього кримінальної справи.

Задовольняючи позов, суд погодився із зазначеними позовними вимогами і зробивши висновок щодо неправомірності дій органу дізнання, не звернув уваги на те, що відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а перевірка законності процесуальних дій та прийнятих рішень дізнавача здійснюється в порядку передбаченому ст.  110 КПК України.

Крім того, пославшись на незаконність постанови про порушення кримінальної справи суд не звернув увагу, що відповідальність за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності визначається ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями, органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», дані норми суд не врахував при розгляді справи.

Більше того, зробивши висновок про порушення Постановою особистих немайнових прав позивача та про його право на захист цих прав відповідно до ст. 277 ЦК України, суд не звернув уваги, що правила вказаної норми регулюють порядок спростування недостовірної інформації особою, яка таку інформацію поширила, а не правовідносини між позивачем та органом дізнання, який приймав рішення в порядку КПК України та в межах своєї компетенції.

Помилившись у визначенні виду правовідносин, суд не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, не дав належну оцінку доказам в справі та запереченням відповідача щодо позовних вимог.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, також не звернув увагу на вказані порушення і сам допустив їх, залишаючи рішення місцевого суду без змін.

За таких обставин рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу  задовольнити частково.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від
10 листопада 2009 року, додаткове рішення цього ж суду від 10 листопада 2009 та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 21 січня
2010  року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

 Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: М.П. Пшонка

А.О. Леванчук

М.А. Макарчук

О.А. Матвєєва

Т.О. Писана