У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М., Макарчука М.А.,
Матвєєвої О.А., Юровської Г.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Переяслав-Хмельницького районного відділу «Центр ДЗК» при Державному комітеті земельних ресурсів України, третя особа – управління земельних ресурсів у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа – управління земельних ресурсів у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 9 вересня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив зобов’язати Переяслав-Хмельницький районний відділ «Центр ДЗК» при Державному комітеті земельних ресурсів України скасувати державні акти на земельні ділянки, розташовані по вул. Каласовка в с. Ковалин, видані на ім’я ОСОБА_7 та на його ім’я на підставі рішень Ковалинської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області у межах згідно з планом; зобов’язати здійснити повторні заміри та скласти проектну документацію відповідно до фактичних розмірів і розташування його земельної ділянки, видати йому новий державний акт на право власності на земельну ділянку відповідно до фактичних розмірів його земельної ділянки і нової проектної документації, посилаючись на те, що відповідачкою здійснений заступ на його земельну ділянку, що порушує його право володіння цієї ділянкою. Вважає, що Переяслав-Хмельницький районний відділ «Центр ДЗК» при Державному комітеті земельних ресурсів України здійснив приватизацію земельних ділянок з порушенням норм чинного законодавства, приватизувавши частину його земельної ділянки на користь відповідачки.
ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, мотивуючи його тим, що з ОСОБА_6 є суміжними землекористувачами. Він почав будівництво цегляного паркану та забив металеві труби без її згоди на межі належної їй на праві власності земельної ділянки, тому ОСОБА_7 просила задовольнити позов.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено: скасовані державні акти на земельні ділянки, видані на ім’я ОСОБА_6 та ОСОБА_7; зобов’язано Переяслав-Хмельницький районний відділ «Центр ДЗК» при Державному комітеті земельних ресурсів України видалити ці земельні ділянки з бази даних АСДЗК; зобов’язано проектну організацію, що має відповідну ліцензію, здійснити повторні заміри та скласти проектну документацію відповідно до фактичних розмірів і розташування земельної ділянки ОСОБА_6; зобов’язано Переяслав-Хмельницький районний відділ «Центр ДЗК» при Державному комітеті земельних ресурсів України видати нові державні акти про право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно до фактичних розмірів земельних ділянок і нової проектної документації.
Додатковим рішенням цього ж суду від 22 квітня 2010 року у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 9 вересня 2010 року рішення міськрайонного суду та додаткове рішення цього ж суду скасовані, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено. Зобов’язано ОСОБА_6 усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_7 права власності на земельну ділянку, а саме, демонтувати цегляний паркан та металеві труби, прибрати їх з межі земельних ділянок, зазначених у державних актах на право власності на землю. У позовних вимогах ОСОБА_6 відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_6 просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, додаткове рішення цього ж суду, мотивуючи свої доводи порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 11 жовтня 2010 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 18 жовтня 2011 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 17 листопада 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_7, апеляційний суд виходив із того, що земельні ділянки площею 0,1731 га та 0,2500 га, які належать ОСОБА_7 на праві власності й надавалися їй для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого селянського господарства, зменшилися за рахунок їх захоплення ОСОБА_6 Крім того, межі спірних земельних ділянок не відповідають межам, вказаним у Державних актах про право власності на землю, виданим сторонам.
Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судом установлено, що 12 березня 2004 року ОСОБА_6 на підставі рішення Ковалинської сільської ради від 22 жовтня 2003 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2428 га у межах згідно з планом (а. с. 6). Відповідно до порядку проведення приватизації земельної ділянки здійснені заміри та визначено основні межі земельної ділянки.
ОСОБА_7, сусідка позивача зі сторони В, визначеної в державному акті, придбала прилеглу до земельної ділянки ОСОБА_6 землю з будинком і також приватизувала куплену земельну ділянку у 2007 році (а. с. 22, 23, 24).
Із довідки ТОВ «Регіонземсервіс» від 9 квітня 2009 року вбачається, що товариством було проведене встановлення в натурі меж вищезазначеної земельної ділянки. Під час виїзду до об’єкту обміру 3 квітня 2009 року межові знаки на спірних суміжних земельних ділянках були відсутні. Після проведення обміру земельної ділянки ОСОБА_7 були встановлені порушення: захоплення меж цієї земельної ділянки з боку сусіда ОСОБА_6 Для усунення розбіжностей їм було запропоновано одночасно зробити виділення в натурі меж їх земельної ділянки та встановлення межових знаків відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку.
Крім того, як вбачається з акту обстеження земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_7, проведеного комісією з питання охорони здоров’я, культури та земельних ресурсів від 19 червня 2009 року, встановлені межі земельних ділянок, які надавалися сільською радою відповідно до вибитих координат, не відповідають дійсності та координати здвигнуті в сторону ОСОБА_6 на 2,5 метрів (а. с. 61, 62).
Судом у даній справі була призначена землевпорядна експертиза, яка не була проведена у зв’язку з відсутністю необхідного обладнання і відсутністю в інституті відповідних спеціалістів (а. с. 56, 57).
Зобов’язавши ОСОБА_6 усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_7 права власності на її земельну ділянку, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про порушення позивачем права власності відповідачки на спірну земельну ділянку, оскільки приватизація ОСОБА_6 була здійснена раніше, вимірювання та визначення розмірів земельної ділянки в момент приватизації мали ґрунтуватися на даних про його земельну ділянку.
Отже, суд першої інстанції, з’ясувавши обставини справи, давши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що фактичне розташування спірних земельних ділянок і їхня конфігурація не відповідають межам, указаним в державних актах про право власності на спірні земельні ділянки, а тому необхідно здійснити повторні заміри та скласти проектну документацію і видати нові державні акти про право власності на земельні ділянки відповідно до рішень Ковалинської сільської ради.
Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.
Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 9 вересня 2010 року скасувати, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2009 року та додаткове цього ж суду від 22 квітня 2010 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
О.А. Матвєєва
Г.В. Юровська