У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ у складі:
Головуючого: Пшонки М.П.
Суддів: Мазур Л.М. Матвєєвої О.А.
Макарчука М.А. Юровської Г.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Рокитнівського району в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за касаційною скаргою заступника прокурора Рокитнівського району в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» на рішення апеляційного суду Рівненської області від 7 вересня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2010 року прокурор Рокитнівського району в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до кредитного договору № 499 від 9 листопада 2006 року ОСОБА_5 отримав в Рокитнівському ТВБВ № 10017/0164 Рівненського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» кредит в сумі 5 тис. гривень під 25% річних, із терміном погашення не пізніше 9 листопада 2008 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Кредит був виданий під поруки двох осіб, ОСОБА_3, договір поруки № 499/1 від 9 листопада 2006 року та ОСОБА_4, договір поруки № 499/2 від 9 листопада 2006 року. На підставі п.1.6 кредитного договору № 499 від 9 листопада 2006 року позичальник зобов’язується погашати кредит щомісячно до 25 числа, шляхом внесення готівки в касу банку, крім того він зобов’язується на підставі п.1.6 договору, щомісячно сплачувати відсотки. Однак взяті на себе зобов’язання позичальник не виконав, що станом на 23 грудня 2009 року призвело до утворення заборгованості у розмірі 2154, 51 грн., з яких: 1610,34 грн. – прострочена заборгованість основного платежу; 37, 51 грн. – відсотки за користування кредитом; 120, 63 грн. – прострочені відсотки за кредитом; 23,28 грн. – пеня на прострочені відсотки; 362,75 грн. – пеня на прострочений борг. На підставі п.3.2.2 договору, при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи відсотками стягнути заборгованість по кредиту шляхом стягнення заборгованості з поручителів згідно з договорами поруки № 499/1 та 499/2 від 9 листопада 2006 року. Оскільки боржник ОСОБА_6 помер, то просив стягнути з відповідачів, як поручителів, солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 2154 грн. та судові витрати по справі.
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 25 травня 2010 року позовні вимоги задоволено.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 7 вересня 2010 року, рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 25 травня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі заступник прокурора Рокитнівського району в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити без змін рішення місцевого суду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою Верховного Суду України від 17 листопада 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Перевіривши справу та доводи касаційної скарги, колегія дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено і не заперечується в касаційній скарзі, що відповідно до кредитного договору № 499 від 9 листопада 2006 року ОСОБА_5 отримав в Рокитнівському ТВБВ № 10017/0164 Рівненського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» кредит в сумі 5 тис. гривень під 25% річних, строком до 9 листопада 2008 року. В забезпечення виконання кредитної угоди банком в цей же день укладено договори поруки № 499/1 та № 499/2 з відповідачами.
Судами також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що поручителі несуть солідарну відповідальність перед кредитором незважаючи на смерть боржника.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, апеляційний суд виходив із того, що договір поруки припинив дію, оскільки кредитор на протязі шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явив вимог до поручителів.
Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.
Так відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги о поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до пункту 4.2 договорів № 499/1 та 499/2 від 9 листопада 2006 року, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов’язання по кредитному договору не пред’являть вимоги до поручителя.
Розглядаючи справу, апеляційний суд не звернув уваги на зазначену умову договорів поруки і при вирішенні справи не з’ясовував обставин, які випливають з цієї умови договору.
З цих підстав висновок апеляційного суду про припинення договору поруки з підстав, встановлених ч. 4 ст. 559 ЦК України є передчасним.
Не може бути залишено в силі і рішення місцевого суду.
Згідно з ч. 1 ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Відповідно до ст.ст. 1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті боржника за зобов’язаннями у правовідносинам, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки боржника за загальним правилом переходять до її спадкоємців, тобто відбувається заміна боржника за зобов’язаннями.
Розглядаючи справу, місцевий суд не звернув уваги на ці обставини і не перевірив, чи має місце заміна боржника у кредитних правовідносинах в порядку спадкування, відтак чи приймав поручитель на себе зобов’язання відповідати за виконання кредитної угоди за будь яку іншу особу після смерті боржника.
Викладене свідчить про неповне з’ясування судами всіх обставин, що мають значення для розгляду справи та про порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а тому судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу заступника прокурора Рокитнівського району в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 25 травня 2010 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 7 вересня 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
О.А. Матвєєва
Г.В. Юровська