УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах                                             Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і  кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів:   Мазур Л.М.,

Матвєєвої О.А., Макарчука М.А.,

Писаної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 28 вересня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2008 року ОСОБА_6 звернулася  до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що їй та відповідачу в рівних частках належить житловий будинок площею 41,5 кв.м та службові споруди, розташовані на земельній ділянці загальною площею 661 кв.м за адресою:          АДРЕСА_1. Між сторонами виник спір про порядок користування і володіння будинком, оскільки відповідач перешкоджає позивачу у здійсненні її законних прав на володіння та користування вищевказаним майном, яке полягає у тому, що він не надає позивачці згоди на оформлення права власності на Ѕ частину будинку, службових споруд та земельної ділянки. Згоди про виділення частки позивача із загальної частини майна між сторонами не досягнуто, а також не досягнуто згоди щодо порядку користування земельною ділянкою.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня           2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва                 від 28 вересня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені. Поділений житловий будинок АДРЕСА_1 як спадкове майно, між нею та ОСОБА_7 згідно з варіантом поділу № 5 висновку експерта від 17 червня 2009 року по Ѕ частині. Встановлено між ними порядок користування земельною ділянкою згідно додатку № 7 до цього висновку, стягнуто з відповідача на користь позивача 3004,80 грн витрат на проведення експертизи, 250 грн судового збору та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати вказані судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 

В наданих до суду запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, в процесі розгляду справи суди не порушили норми ні матеріального, ні процесуального права, а тому вказані судові рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу – відхилити.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 29 жовтня 2010 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду України від 14 грудня 2010 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду України від 17 листопада 2011 року дану справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до статей 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним нормам матеріального права судові рішення не відповідають.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України, ст. 152 ЖК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.  

Переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 у рівних частках. У зв’язку із недосягненням згоди про його розподіл, сторони звернулися до суду із зазначеними вимогами.

Згідно із варіантом поділу № 5 висновку експерта від 17 червня                  2009 року, який обраний судами, для розподілу житлового будинку за даним варіантом необхідно виконати наступні види ремонтно-будівельних робіт для переобладнання будинку на дві окремі ізольовані квартири:

-   закласти дверний проріз між приміщеннями 2-4 і 2-5;

-   влаштувати дверний проріз та встановити дверні блоки між приміщеннями 1-6 і 2-5;

-   переобладнати наявні в будинку системи інженерного забезпечення окремо для кожної квартири.

Таким чином даний варіант розподілу житлового будинку передбачає його перепланування та переобладнання.

Вирішуючи питання про поділ спірного будинковолодіння, місцевий суд не звернув належної уваги на ці обставини та правила, встановлені ст. 383 ЦК України та ст. 151 ЖК України, і не запитав дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів на перепланування та переобладнання спірного будинковолодіння за визначеними варіантами поділу.

Крім того, поділивши спірне будинковолодіння шляхом виділу сторонам окремих квартир за варіантом, який передбачає виконання переобладнання та перепланування будинку, суд не встановив хто із сторін та які види робіт по переплануванню та переобладнанню має виконувати.

Переглядаючи справу, апеляційний суд не усунув зазначену неповноту з’ясування обставин справи та не виправив помилки місцевого суду і сам припустився таких же помилок.

Неповне з’ясування обставин справи унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і ці порушення були допущені як місцевим так і апеляційним судами, тому судові рішення вказаних судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду  цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 28 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.  

Головуючий М.П. Пшонка

Судді:     Л.М. Мазур

М.А. Макарчук

О.А. Матвєєва

Т.О. Писана