УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

21 травня 2025 року                                        місто Чернігів

Справа №751/4402/25

Провадження №2-з/751/19/25

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Стрижак В. П.

розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації у зв`язку з відчуженням спільного майна, -

                                                     Встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 1 850 681,50 грн грошової компенсації вартості транспортних засобів, а саме: OPEL VIVARO 2010 р.в.; VOLKSWAGEN PASSAT 2012 р.в.; FORD EDGE 2017 р.в.; RENAULT MASTER 2015 р.в.; TOYOTA RAV-4 HYBRID 2020 р.в.; RENAULT MASTER 2008 р.в. Крім того, просила зобов`язати відповідача внести на депозитний рахунок суду 1 850 681,50 грн в якості гарантії, передбаченої ч. 5 ст. 71 Сімейного кодексу України.  

Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення вищевказаного позову, в якій вона просить накласти арешт на транспортний засіб RENAULT MASTER 2015 року випуску, днз НОМЕР_1 ; земельну ділянку площею 0,0639 га кадастровий номер 7410100000:01:053:2028; квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути подану заяву без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний  захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно.

Відповідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг  позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Інститут забезпечення позову є сукупністю установлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Разом з тим заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність вжиття забезпечення позову позивач мотивує тим, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачу розпорядитися вказаним у заяві майном на власний розсуд, що призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд встановив, що між сторонами існує спір щодо спільного сумісного майна подружжя.

Проте, у матеріалах справи відсутні дані про вартість майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка може значно перевищити розмір заявлених вимог, на яке позивач просить накласти арешт.

Заявником надано до заяви лише відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що власником квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 – відповідач у справі.

Оскільки в суду відсутні відомості про вартість квартири, суд вважає що накладення арешту на такий об`єкт нерухомого майна є не співмірним із заявленими позивачем вимогами, тому в цій частині заява не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0639 га кадастровий номер 7410100000:01:053:2028, власником якої є ОСОБА_2 ..

Втім згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0639 га кадастровий номер 7410100000:01:053:5028,  тому в цій частині заява не підлягає задоволенню.

Разом з тим, наданими до позову доказами підтверджується, що власником транспортного засобу RENAULT MASTER 2015 р.в. станом на 01.04.2025 є ОСОБА_2 .

Отже, застосування визначених позивачем заходів забезпечення позову щодо накладення арешту на указаний транспортний засіб  є адекватним, оскільки невжиття таких заходів може призвести до відчуження спірного рухомого майна на користь інших осіб, що, в свою чергу, призведе до порушення прав позивача на ефективний судовий захист.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову частково

На підставі викладеного та керуючись ст. 149, 150, 153, 260, 353 ЦПК України, 

Ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Накласти арешт на транспортний засіб RENAULT MASTER 2015 року випуску, нз НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

У задоволенні решти заяви – відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Копію ухвали направити для виконання до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга  до Чернігівського апеляційного суду протягом  п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.   

Текст ухвали суду складено 21.05.2025.      

Суддя Н. В. Маслюк