КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 травня 2025 року                                                                     Справа №320/27905/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович  І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "АГРОСЕМ" з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2023 року № 1422/Ж10/3100040105.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що самостійною підставою для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення є порушення відповідачем порядку його прийняття, а саме залишення без розгляду заперечень товариства на акт перевірки.

Позивач зауважує, що акт перевірки від 22.06.2023 №1335/Ж5/31-00-04-01-05/30967207 отримано 27.06.2023, а тому, направивши заперечення на акт перевірки 11.07.2023, ним дотримано строки подання заперечень, визначені п. 86.7 ст. 86 ПК України. При цьому, на переконання позивача, всупереч нормам ПКУ відповідач, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення 18.07.2023 без розгляду заперечень, грубо порушив норми податкового законодавства, що є достатньою підставою для задоволення позовних вимог.

Крім того, позивачем зазначає про помилковість висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ "АГРОСЕМ" граничних термінів реєстрації податкових накладних, про що було зазначено в направлених запереченнях, які протиправно були не враховані відповідачем під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 18.07.2023 року № 1422/Ж10/3100040105.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.08.2023 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач вважає позов не обґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню та у відзиві зазначив, що за висновками акту перевірки встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України у зв`язку з несвоєчасною реєстрацію податкових накладних, розрахунків коригувань, що наведені в таблиці акту перевірки.

На думку контролюючого органу, ним правомірно та на законних підставах, а саме у відповідності до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 18.07.2023 року № 1422/Ж10/3100040105 у розмірі 581 401,59 грн.

З приводу процедурних порушень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач заперечує щодо їх наявності та вказує, що акт перевірки складено і направлено позивачу 22.06.2023, а також вручено 27.06.2023 р., в той же час заперечення від позивача фактично надійшли до контролюючого органу 19.07.2023, тобто із пропущенням строків, передбачених п. 86.7 ст. 86 ПК України, відтак обґрунтовано не були враховані під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. На підставі викладеного, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі пункту 75.1 статті 75 ПК України та у порядку статті 76 та п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідних положень” ПК України проведено камеральну перевірку ТОВ “АГРОСЕМ” з питання своєчасності реєстрації податкових накладних, що задекларовані в податковій звітності по податку на додану вартість.

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки від 22.06.2023 №1335/Ж5/31-00-04-01-05/30967207.

Перевіркою встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме несвоєчасно зареєстровано податкові накладні, розрахунки коригування в загальній кількості 519 одиниць, що наведені в таблиці акту перевірки.

Акт перевірки вручено позивачу 27.06.2023 (згідно з штрих-кодовим ідентифікатором № 0100110447625), що не заперечується сторонами у справі.

Не погодившись з викладеними в акті перевірки висновками щодо виявлених порушень податкового законодавства України 11.07.2023 позивач звернувся із запереченнями до контролюючого органу, за результатами розгляду якого контролюючий орган листом від 21.07.2023 № 7980/6/31-00-04-01-05-06 повідомив, що заперечення подані з порушенням встановленого п. 86.7 ст. 86 ПК України строку, тому залишені без розгляду.

На підставі висновків акта перевірки від 22.06.2023 №1335/Ж5/31-00-04-01-05/30967207 та у відповідності до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 18.07.2023 року №1422/Ж10/3100040105.

Не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1  ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)  є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2  ст. 2  КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією  та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3  статті 2 КАС України  визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1  ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у  статті 129 Конституції України, в частині третій статті  2  та статті  9 КАС України  закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3  ст. 3 КАС України).

Відповідно до  ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Положеннями п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Приписами п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ.

Абзацами 1 та 2 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому п. п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ПКУ, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України порядку, розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу (абзац 1 п. п. 86.7.1 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.86.7.1 п.86.7 ст. 87 Податкового кодексу України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно із п.п.86.7.2 п.86.7 ст. 87 ПКУ у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Відповідно до п.п.86.7.5 п.86.7 ст. 87 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.

Так, судом встановлено, що акт перевірки від 22.06.2023 №1335/Ж5/31-00-04-01-05/30967207 отримано позивачем 27.06.2023, що, зокрема, не заперечується відповідачем.

Отже, перебіг встановленого п. 86.7 ст. 86 ПК України десятиденного строку  розпочинається з дня, наступного за днем отримання, тобто з 28.06.2023.

Суд звертає увагу, що враховуючи норми п.п.86.7.1 п.86.7 ст. 87 ПК України, яким передбачено, що строк на подання заперечень обчислюється саме робочими днями, останнім днем десятиденного строку на подання заперечень згідно п. 86.7 ст. 86 ПК України було 11.07.2023.

Судом з`ясовано, що заперечення на акт перевірки надіслані на адресу контролюючого органу засобами поштового зв`язку 11.07.2023, що підтверджується відомостями з бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф. 119), списком відправлення  АТ “Укрпошта” № 14392 та чеком АТ “Укрпошта” від 11.07.2023.

Суд зазначає, що процес прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень передбачає дотримання ним певної процедури та умов прийняття останніх.

Судом встановлено, що позивачем реалізовано своє право на подання заперечень на акт перевірки в межах строків, встановлених ПК України для їх подання.

Між тим, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, що підтверджують розгляд контролюючим органом заперечень на акт перевірки позивача в порядок та спосіб, встановлений ПК України.

Суд наголошує, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, не навів жодного належного спростування щодо доводів позивача в цій частині, обмежившись загальними нормами порядку призначення та проведення перевірки.

Підсумовуючи наведене суд констатує, що матеріали адміністративної справи не містять належних та достатніх доказів виконання відповідачем вимог пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України.

Так, прийнявши ППР без розгляду поданих в строк заперечень на акт перевірки, відповідач фактично нівелював право позивача на подання таких заперечень та врахування його позиції при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Тобто, спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням закону, а тому лише з цих підстав є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічну правову позицію щодо застосування пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України висловлено в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №826/3576/15, від 09.04.2019 у справі №826/19830/16, від 17.02.2020 у справі №808/7101/15, від 28.09.2020 у справі №520/2305/19, від 14.01.2021 у справі №808/9011/15.

Разом цим, суд додатково зазначає, що надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У справі, що розглядається, слід враховувати, що прийняття рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Лише їх дотримання може бути належною підставою для прийняття правомірного рішення. Невиконання вимог вищенаведених норм призводить до визнання такого спірного рішення незаконним та відсутності правових наслідків такого.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.10.2020 року у справі №814/4155/15, від 24.02.2022 у справі 560/8920/20.

Приймаючи до уваги те, що оскаржуване рішення прийнято контролюючим органом без розгляду заперечень позивача на акт перевірки, суд вважає, що останнє є протиправним із відсутністю правових наслідків такого рішення.

При цьому, суд не досліджує наявність/відсутність порушення як такого, оскільки контролюючим органом порушено процедуру прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, що, в свою чергу, є самостійною підставою для його скасування.

За таких умов, зважаючи на принцип «якості закону» у поєднанні з пріоритетністю позиції платника податку у відносинах з контролюючими органами (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України), тлумачення контролюючим органом пункту 86.7 статті 86 ПК України у запропонований ним спосіб має несприятливий та обмежувальний наслідок для платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2023 року № 1422/Ж10/3100040105.

Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема також витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду 8 721,03 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 08.08.2023 № 15021А.

За правилами  ст.139 КАС України  при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 8 721,03 грн, а позовні вимоги задоволено, наявні підстави для стягнення витрат зі сплати судового збору у сумі 8 721,03 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, оскільки є суб`єктом владних повноважень, який приймав спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв`язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.07.2023 року № 1422/Ж10/3100040105.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" (проспект Степана Бандери, 9В, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 30967207) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Кошиця, 3, м. Київ, 02068, код ЄДРПОУ 44082145) витрати по сплаті судового збору у сумі 8 721,03 грн. (вісім тисяч сімсот двадцять одна гривні 03 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя                                                                                 Войтович  І. І.